У четвер у Брюсселі починається саміт Євросоюзу, на якому вирішуватимуться, зокрема, питання кризи в Єврозоні. «Надійшов час на європейську федерацію», – пише на сторінках видання «Gazeta Wyborcza» віце-президент Єврокомісії Вівіан Редінґ, закликаючи до більшої інтеграції національних держав. «Проте такий великий крок вимагає від голів країн та урядів спокійного погляду в майбутнє, – пише брюссельська чиновниця, – але він продемонструє: і євро, і Євросоюз – вічні». Далі у виданні читаємо інтерв’ю колишнього міністра з європейських питань Польщі, Міколая Довґелевича, який наголошує: насправді Європа поділилася не на «зону двох швидкостей», а на трьох – у першій Єврозона, у другій – країни, що намагаються в неї вступити, а в третій – Великобританія. «На жаль, Польща на останніх самітах заплатила незаслужену ціну за те, що британці відмовлялися від дискусії про майбутнє Євроланду. Нині Лондон знову тиснутиме, щоб дискусія про банківську спільноту стосувалася лише країн з євро, а це негативно віддзеркалиться на Польщі», – констатує Міколай Довґелевич.
«Сатира іноді може „понестися галопом”. Я готовий із задоволенням перепросити кожного мешканця України за свій рівень сатири, але запитаймо себе: чи дійсно після переходу межі вона раптом стає злочином?» – пише Куба Воєвудський в тижневику «Polityka», коментуючи таким чином свою скандальну сатиричну радіопрограму, у якій він із Міхалом Фіґурським дозволив собі в прямому ефірі ображати українських іммігранток, говорячи, зокрема, про зґвалтування. «Ми не сприймаємо кабаре як публіцистику [...]. Кабаре і фільм мають костюм, сценографію, лаштунки. Радіо – усього лише слово і звук. Отож необхідне розуміння і уява: там, де інші бачать тупу грубість, ненависть та ксенофобію, криється роль створеного персонажа. Це – спроба втілитися в роль і риторику тих, хто грубість, ксенофобію і ненависть не бере в лапки. Їх багато, часто вони це роблять відкрито і прямо, але, мабуть, більш небезпечно, ніж наш дует. Адже набагато простіше викинути окулярника з TVN з великим ротом, ніж здоровенного вболівальника зі стадіона з гаслом „Смерть гачкуватим носам!”» – пише в тижневику Куба Воєвудський.
У тижневику українців Польщі «Наше слово» читаємо рецензію на книжку «Риб’яче місто» білоруської письменниці Наталки Бабіної. Вона – етнічна українка з Берестейщини, написала повість по-білоруськи, книжку вже переклали польською, а український переклад ще готується. Світ головної героїні «Риб’ячого міста» Алли – це стик трьох державних кордонів, «але також місце зустрічі минулого й сучасного. Мешканці Добратичів живуть немовби на межі трьох епох – традиційної селянської культури, залишків радянської буденності й модерності, що так чи інакше перебивається навіть на глухе білоруське село». Алла, «копаючи ями в часі», віднаходить риб’яче місто – і воно «стає її силою й дозволяє їй врешті-решт знайти рівновагу у всюдисущому хаосі».
І.І.