«Савченко вмирає у московській в’язниці»

«Не покинути українців самих» – це стаття у виданні «Gazeta Wyborcza». Публіцист Павел Вронський оцінює, що плани американців, британців і поляків навчати українських військових – поки що, можливо, найкраща військова допомога Києву. «Це рішення має не лише практичний вимір, але й символічний. (...) Це найкращий доказ, що є країни, які не хочуть залишити українців самих. А саме почуття осамітнення й того, що Європа їх покинула, найбільш відбирає волю до боротьби і перетворень в українському суспільстві. Росія намагається підсилювати такі настрої в Україні», – відзначає автор. На його думку, останні поразки з донецьким аеропортом, а особливо – з Дебальцевим, свідчать, що проблемою в Україні є командування та організація армії. «Польща, реформуючи українську армію, допомагає у реформуванні української держави. А саме реформи так само важливі для майбутнього України, які війна на сході». Якщо їх не відбудеться, вважає дописувач, то наступні демонстрації на Майдані проходитимуть не під прапорами Європейського Союзу. Це буде протест людей, які зневірилися в Європі, «і Путін досягне своєї мети. Цього разу без жодного пострілу».

«Gazeta Wyborcza» пише «Савченко вмирає у московській в’язниці». Європейський Союз закликає Кремль звільнити ув’язнену в Москві українську льотчицю. Драматичними є заяви правозахисниці Анни Каретнікової, яка бачилася з Надією Савченко: «Вона ослабла настільки, що не може навіть читати й писати. Майже весь час лежить. Ми боїмося, що в її організмі почалися невідворотні зміни, які в найкращому випадку зроблять її калікою, у найгіршому – доведуть до смерті» – каже правозахисниця. «Gazeta Wyborcza» наводить твердження газети «Московский комсомолец», що наслідки цього можуть виявитися для Росії набагато грізнішими від смерті в московській в’язниці Сєрґєя Маґнітського. Тоді реакцією Заходу були санкції проти багатьох російських високопосадовців.

Росія використовує засоби масової інформації як окремий фронт холодної війни із Заходом і гарячої війни з Україною, а працівників державних медіа – як солдатів пропаганди, – читаємо у щоденнику «Dziennik. Gazeta Prawna». Інформаційна практика російських державних ЗМІ спирається на конкретні принципи – пояснює дослідниця польського Осередку східних студій Йолянта Дарчевська. Це: «масова і довготривала дія (пропагандистський стереотип “помаранчевої чуми” і “бандерівців” постійно повторюють від 2003 року), принцип бажаної інформації (росіяни і російськомовне населення очікують захисту своїх прав, повірили в неправдиві інформації про заборону використання російської мови), принип емоційного збудження (щоб глядачі діяли, не думаючи, часто – ірраціонально, засада зрозумілості (спрощений переказ у чорно-білих барвах, з багатьма оцінювальними словами-ключами, як “русофоб”, правила здогадуваної очевидності (асоціації з політичними міфами: російська весна – патріотизм, бандерівці – фашизм, Майдан – хаос...)». У результаті, в російських публіцистичних програмах Росія постає як єдина держава, що протиставиться мнимому фашизмові в Україні – пише автор статті «Тиждень із російськими ЗМІ» Міхал Потоцький.

Н.Б.