«Dziennik Gazeta Prawna» у вікенд запитує – чому поляки щоразу воліють голосувати за тих самих політиків, хоч мають до них чимало претензій? Соціологи стверджують: обираючи, за кого віддати свій голос, громадяни не стільки хочуть, аби виграла ця партія, скільки щоб програли її конкуренти. Як показує дослідження, лише щотретій поляк довіряє уряду та парламенту, а політикам як таким – щошостий. Тому, навіть розчарувавшись, все одно підтримують тих, кого знають, бо вони є передбачуваними. Подібна ситуація існує і на Заході, з однією різницею: там еліти вже раніше випрацювали певні стандарти, яких дотримуються. Тоді як у Польщі політики воліють суспільство, яке увесь час через щось свариться, замість приймати раціональні рішення.
Видання «Gazeta Wyborcza» розповідає про початок слідства над учасниками мітингу ультраправих організацій у Вроцлаві, котрі спалили у самому центрі міста ляльку, що зображувала єврея з прапором ЄС. Міська влада звернула увагу на цю подію лише після того, як про неї написали закордонні ЗМІ. Тепер молодикам інкримінують публічне зневажання групи людей з огляду на національну, расову чи релігійну приналежність. Ситуацією дуже занепокоєний головний рабин Польщі Міхаель Шудріх, він нагадує, що такі дійства у 30-х роках влаштовували фашисти, а тепер регулярно практикують терористи з Хамасу. Події сильно попсували візерунок Вроцлава, який наступного року буде Європейською столицею культури і, змагаючись за цей титул, промувався саме як місто мультикультурне з багатою, в тому числі єврейською, спадщиною. «Gazeta Wyborcza» підкреслює, що хоч скандал точиться від кількох днів, ані президент, ані прем’єр Польщі поки на нього не відреагували.
Газета «Rzeczpospolita» пише про те, як теракти у Парижі поляризують польські еліти. З одного боку гуртується так звана партія безпеки, з іншого – відкритості та раціональності. Якщо прибічники першої, дійсно, часто грають на фобіях суспільства, то другі воліють не зауважувати очевидних загроз та напруження, які виникають у випадку етнічно та релігійно неоднорідних спільнот. Коментатор видання Філіп Мемчес запитує: чи антирасизм випадково не зайняв місце комунізму у ХХІ столітті? Абсолютизація індивідуальної свободи може бути так само небезпечною, як абсолютизація інтересів суспільства.
О.Б.