Видання «Gazeta Polska Codziennie» помістило допис Єжи Тарґальського: «Сьогодні Польща вступає до НАТО».
«Саміт НАТО у Варшаві – це, по-перше, поразка тарґовиці («тарґовиця», від назви села Торговиця в Україні, – це в Польщі синонім найтяжчої зради народу і держави. Магнати – учасники тарґовицької конфедерації наприкінці XVIII століття – стреміли до поділу польської держави на самостійні провінції і не хотіли підкорятися законам, встановленим Конституцією 3 травня 1791 року – ред.). Тарґовиці, тобто і Сучасної, і залишків Громадянської платформи, – партій, які намагалися цей саміт заблокувати. Заблокувати в інтересах німецької і російської політики. По-друге, організація саміту НАТО у Варшаві означає, що Польщу, врешті-решт, визнали фактичним, а не формальним членом цієї організації. Ми перестали бути членом, підлеглим німецько-російському союзові. По-третє, результати саміту, які, ймовірно, вже затверджені, а тепер будуть оголошені, це найбільший успіх Польщі від 1989 року (хоча, в принципі, про жодні успіхи за цей період говорити не можна). Навіть приєднання Польщі до НАТО 1999 року було вступом учасника другої, а навіть четвертої категорії. Жодні війська ані установки не могли перебувати на території Польщі. Сьогодні це відбувається і означає, що саме сьогодні ми насправді вступаємо в ряди Північноатлантичного альянсу».
У щоденнику «Gazeta Polska Codziennie» читаємо також статтю Павела Крищака, присвячену самітові НАТО, який сьогодні починається у Варшаві: «Захист балтійських країн Альянсові окупається».
На думку аналітиків американського фонду «Спадщина» (Heritage Foundation), військове укріплення балтійських країн або дії з метою ефективно зупинити Росію перед наступом на цей регіон – більш результативні і дешевші, ніж ймовірне повторне визволення цих країн з-під російського ярма.
На перешкоді до повного захисту балтійських країн Альянсом може, однак, станути небезпечне географічне положення Литви, Латвії та Естонії, які межують, зокрема, з Росією. Тішить, зате, факт, що Литва має континентальне сполучення також із Польщею, тобто одним із головних членів НАТО. Необхідним для успіху цього заходу є також потенційна логістична допомога зі сторони Швеції і Фінляндії – повідомляють у своїй найновішій публікації Люк Коффі і Денєл Кочіс, експерти Heritage Foundation.
НАТО помітило ці проблеми і вирішило 2017 року розмістити чотири міжнародні ротаційні батальйони солдатів у балтійських країнах. Військові вповні використовували б мілітарну інфраструктуру цих держав. Детальні рішення відносно цілого проекту мають бути прийняті сьогодні і завтра під час саміту Альянсу у Варшаві. Американський аналітичний центр Heritage Foundation також нагадує, що ротаційний характер згаданих батальйонів не порушує угоди НАТО–Росія, встановленої 1997 року. На те, що цей документ нібито порушено, весь час посилається влада Кремля, намагаючись дискредитувати дії Альянсу.
Крім того, на думку експертів, необхідно також значуще розширити натівську місію Baltic Air Policing, яка існує від 2004 року, пов’язану з захистом повітряного простору балтійських країн. Варто нагадати про активну участь у цій операції Військово-повітряних сил Республіки Польща. Разом з розширенням операції, аналітики вказують на необхідність розвитку протиповітряної оборони малої і середньої дальності Литви, Латвії та Естонії. Щоб збільшити можливість відлякування, керівництво Литви вже розпочало розмови з норвезькою компанією Kongsberg Defence & Aerospace про купівлю системи ППО середнього радіусу дії NASAMS.
Добрим кроком, на думку експертів Heritage Foundation, є також продовження стратегії, так званого, шпиля, тобто сил швидкого реагування НАТО. Щоб полегшити розміщення військ у цій операції, НАТО призначає чергові центри командування. Останні такі частини створено торік у жовтні в Угорщині і Словаччині.
Н.Б.