«Зґвалтування, тортури, шантаж, примушення – це дійсність переповнених російських в’язниць, слідчих ізоляторів та виправних колоній», - читаємо в часописі «Gazeta Polska Codziennie». – «Радянська система впала, але ҐУЛаґ і надалі почувається добре. Це чудово видно на прикладі певного в’язня, чия історія пробилася до мас-медіа. Якою є реакція влади? ЇЇ легко передбачити».
Автор статті Антоні Рибчинський розповідає історію Ільдара Дадіна, арештованого минулого року за так зване «неодноразове порушення порядку проведення мітинґів», тобто на підставі статті 212.1 російського Кримінального кодексу, легалізованої Путіном у липні 2014 року. Де факто, статтею забороняються всі форми публічного протесту, незаявленого російській владі і нею не дозволеного, у тому числі й одноосібні мирні протести, за котрі й було засуджено Дадіна спочатку на 3, а згодом – після апеляції – на 2,5 роки ув’язнення.
На початку листопада через адвоката дружина Дадіна отримала від нього лист. Виявилося, що відразу після прибуття до колонії Ільдара було вкинуто до карцеру через приховування двох лез для гоління, котрі під час етапування йому підкинули наглядачі. Дадін оголосив голодування. Тоді він почув, що коли він не припинить свого протесту, то йому підсадять в’язня, що його зґвалтує. Наступного дня до карцеру вскочило 10-12 в’язнів, які сильно побили Дадіна. І так сталося ще тричі протягом одного дня. Також вони всунули голову ув’язненого до клозету і підтоплювали його. За всім цим спостерігав начальник колонії майор Сєрґєй Коссєєв. Врешті, 12 вересня наглядачі одягли на Дадіна наручники за спиною і за них підвісили його до стелі. Після цього протягом 1,5 годин в’язня били, кажучи, що якщо він не відмовиться від голодування, його заб’ють до смерті, а труп закопають «під парканом». Чоловікові прийшлося відмовитися від протесту.
Після того, як дружина Ільдара Дадіна оприлюднила лист. Справою зацікавилися ЗМІ. В’язнична служба відкинула звинувачення. Називаючи ув’язненого талановитим симулянтом. Проведена перевірка начебто не викрила порушень. Більше того, Федеральна служба виконання покарань анонсувала позов проти Дадіна за його слова, вимагаючи у вигляді компенсації від півмільйона до мільйона рублів. Тим часом, коли на початку грудня адвокат російського в’язня сумління прибув до колонії № 7 в Сєґєжі на зустріч з клієнтом, то його вже там не було. До цього часу невідомо, де Ільдар Дадін перебуває.
Історія Дадіна, однак, не є чимось винятковим у сучасній Росії. Після того, як було оприлюднено його розповідь, своїми історіями почали ділитися інші в’язні цієї ж колонії. Як сказав один з них, «якщо тебе не поб’ють більше, ніж двічі за день, то можеш вважати, що ти живеш прекрасно».
За даними ФСІН (Федеральної служби виконання покарань), станом на 1 березня 2016 року в російських в’язницях сидить 650 613 осіб. Це 7,5% всіх в’язнів на світі. Більше є лише у США. Більшість з них відбуває покарання у виправних колоніях, які є безпосереднім продовженням радянського ҐУЛаґу. Навіть функціонують там же.
Вже тепер, як видно, ця система є безкарним елементом механізму репресій. Однак, Держдума Росії готується прийняти законопроект, згідно з яким наглядачі в’язниць зможуть застосовувати ще жорсткіші міри у відношенні до ув’язнених, у тому числі використовувати паралізатори і псів. У законопроекті йдеться навіть про безкарність в’язничної служби, якщо поранення ув’язнених стануть наслідком «виправданого насильства».
А.М.