«Rzeczpospolita»: Дзвін б’є в Києві, не в Тель-Авіві

Польсько-ізраїльський спір за зміни в законі про ІНП визнали найбільшою дипломатичною поразкою після 1989 року, проте обидві сторони шукають порозуміння. Як пише публіцист щоденої газети «Rzeczpospolita» Анджей Таляґа, справжня поразка висить у повітрі з української сторони. Київ також виступив проти Польщі з приводу цього закону, але тут марно шукати оптимізму.

Відносини з Ізраїлем більшою мірою стосуються престижу, ніж твердого бізнесу, а з Україною – питання національної безпеки. Тому, як читаємо, «треба якнайшвидше засипати рів, що нас розділює». На щастя, за словами автора статті, це ще не прірва. Поляки надалі належать до народів, ставлення до яких в Україні є найбільш прихильним, а Польща вважається зразком перетворень. «З польського боку є чимала українська міграція, яка рятує нам ринок праці, а в майбутньому приживеться в польському суспільстві. Київ може також розраховувати на нашу підтримку в конфлікті з Москвою, жодна політична сила не відмовилася від сприяння довгостроковим євроатлантичним амбіціям України. (...) Отже, є солідний матеріал для відбудови польсько-української дружби», – відзначає дописувач.

«Клопіт полягає в тому, що нас розділяє щось значно глибше, ніж тлумачення минулого. Не про історичну правду тут ідеться, а про невловимі питання, які стосуються національної ідентичності. Суперечка не може сягати глибше». Автор статті звертає увагу: «Безпека держави сьогодні і завтра, на жаль, важливіша від історії. Польська національна ідентичність стоїть міцно (...), а незалежна, приязна Україна дає нам ключову геополітичну підтримку».

В такій ситуації публіцист пропонує деякі поступки з польського боку. Наприклад, щоб визнати геноцидом лише злочини, здійснені збройними формаціями (не називаючи їх) на Волині і в Східній Галичині у 1943–1944 роках. За словами публіциста, «це вихід, далекий від ідеального, але, безумовно, кращий, ніж взаємна нехіть, що поглиблюється, від чого виграє лише Росія, а ми втрачаємо».

Н.Б.