Рівень проникнення та відстежування росіянами позаурядових та журналістських середовищ Грузії набагато глибший, ніж в інших державах.
Візит канцлерки Анґели Меркель до Тбілісі підтвердив, що грузини ще довго чекатимуть на членство в НАТО та ЄС. А це означає, що Росія має більше часу зіштовхнути кавказького сусіда із західного напрямку. Не військовою агресією, але послабленням держави із середини. Грузія стала своєрідним полігоном, на якому Москва випробовує весь арсенал пропагандистських та гібридних знарядь. Частково росіяни користуються ними також в інших державах, також в Польщі.
,,Ми не повинні обіцяти, що залучення Грузії до ЄС та НАТО відбудеться швидко’’, – сказала нещодавно в Тбілісі канцлер Німеччини. Меркель очікує подальших реформ. Але й цього може бути недостатньо. Бо справжня перешкода для залучення Грузії до НАТО зовсім інша - це спротив Москви. Меркель насправді зізналася у цьому, заявляючи в Тбілісі, що близьке розташування Росії – становить ,,деяку складність’’ у питанні залучення Грузії до західних організації.
Подібні аргументи Німеччина вживала десять років тому, внаслідок чого – навесні 2008 року на саміті в Бухаресті – НАТО заявило Грузії, що не запустить чергового етапу шляху цієї кавказької держави до структури НАТО (Membership Action Plan). Для Росії було це як ,,зелене світло’’ – кілька місяців опісля Москва заатакувала Грузію. Це на довгі роки загальмувало марш Тбілісі у напрямку євроатлантичних структур, але двері залишаються відкритими. На липневому саміті НАТО в Брюсселі президент Ґіорґі Марґвелашвілі почув воднораз запевнення, що його держава буде у майбутньому залучена до Альянсу, а також що підтримка НАТО для територіальної інтегральності Грузії незмінна. ,,Росії нічого говорити у цій справі. Це рішення Тбілісі та 29 членів Альянсу’’, – рішуче ствердив генеральний секретар НАТО Єнс Стольтенберґ.
Кремль однак легко не відмовиться. Гостро протиставляється поширенню зони демократії та правосуддя, якою є НАТО. Поширює та зміцнює брехню, півправди, дезінформацію, маніпулюючи громадською думкою. У своєму дворі це дитяча іграшка, бо грандіозна більшість ЗМІ та інших засобів впливу контролюється владою. Важче впливати на інші держави – росіяни працюють посередньо, користуючись позаурядовими організаціями та пов’язаними з ними медіа. Така стратегія шалено небезпечна у постсовєтських та посткомуністичних країнах, які Москва хоче зберегти або заново втягнути у свою зону впливів. Разюче це помітно на прикладі Грузії – вже у лютому 2016 року президент Ґіорґі Марґвелашвілі у щорічному зверненні перестеріг перед дедалі небезпечнішою російською soft power.
Контррозвідка тривожить
На початку квітня цього року Служба державної безпеки Грузії (SSSG) вислала до парламенту рапорт, де описала ризики та виклики для безпеки держави. Звичайно, це була суто формальна дія, майже не помітна у ЗМІ. Щорічно одне і те ж, перш за все про проблеми окупованих росіянами Абхазії та Південної Осетії. Однак тепер спалахнув буревій.
Рапорт за 2017 рік інший від раніших – вперше контррозвідка відкрито тривожить владу та суспільство, що ,,чужа держава’’ намагається впливати на грузинську політику зсередини, зловживаючи не лише питаннями окупованих території. Абсолютно наявним це стало після нещодавнього скандалу, пов’язаного з армією. Петре Деврішадзе, людина пов’язана з російськими службами, постачав одяг та техніку грузинській армії. Міністерство оборони само себе скомпрометовано заявою, що поняття не мало про зв’язки Деврішадзе – бо зізналося, що не перевіряє товариств, з якими підписує контракти. Деврішадзе у 2010 році попав у руки контррозвідки внаслідок знищення шпигунської мережі Росії. Він зізнався у співробітництві з ҐРУ. Опісля його помилували, вийшов на свободу і вже від 2013 року його фірми почали отримувати контракти від силових структур. Від шпигуна ҐРУ купували серед іншого: відео техніку, літальні апарати та комп’ютерну техніку. Для грузинських збройних сил, які тісно співпрацюють із US Army, справа Деврішадзе може становити серйозну проблему, що показує великі можливості дій росіян.
Москва будує у Грузії свою агентурну мережу, мета якої впливати на рішення парламенту, уряду та інших державних установ. Операція широкомасштабна та довготривала. Як наголошує Служба державної безпеки Грузії (SSSG), головна мета активності російської розвідки - ,,провокувати антизахідні погляди та нігілізм в грузинському суспільстві, заподіяння шкоди міжнародному образові Грузії, спонукання розходжень, дестабілізації та конфліктів на етнічному та релігійному ґрунті, причетність до розчленування держави’’. Окрім класичної шпигунської діяльності, тобто спроб проникнення під кришою державних установ, отримання таємної інформації, розбудови мережі агентів, росіяни вживають ,,технології гібридної війни’’ з метою впливати на процеси у сферах політичній, економічній та військовій: організують у ЗМІ пропагандистські кампанії та чинять ,,інформаційні диверсії’’, проводять кібератаки, а також запускають деструктивні політичні середовища та популістські групи з метою проведення дестабілізаційних дій.
Грузинський полігон
Рівень проникнення та нагляду росіянами журналістських та позаурядових організації Грузії набагато глибший, ніж у інших країнах. Отже, тут Москва випробовує ряд пропагандистських та гібридних дій. Це тривожне попередження іншим державам Центрально-Східної Європи. Грузія – лише полігон дій, які веде або наміряється вести російська розвідка також на території Польщі та інших держав колишнього східного блоку. Відомі історії із видворенням журналіста Леоніда Свірідонова або історика Дмітрія Карнаухова однозначно нагадують описані вище методи дій російської розвідки у Грузії. У Польщі також діють агітатори євразійської ідеології. А нещодавно у Москві гостювала група польських журналістів на запрошення відомого своїми гібридними діями в Грузії Фонду Ґорчакова. Протести у справі пам’ятників червоноармійців, обвинувачення поляків у невдячності ,,визволителям’’, формування образу Заходу як гнізда розгулу та нігілізму, поширення тверджень, що у момент випробування американський та натівський союзник зрадить – таку розповідь проросійські ЗМІ, публіцисти та експерти у Польщі ведуть з давен давна. Тим більш варто робити висновки з досвіду грузинів.
Джерело: TVP INFO, автор: Антоні Рибчинський/AP