Перед парафуванням Угоди про асоціацію

Парафування у п’ятницю Угоди про асоціацію Європейський Союз–Україна не є гарантією прозахідного курсу Києва. І не дає певності, що колишня прем’єрка Юлія Тимошенко та отаман Помаранчевої революції, колишній голова МВС Юрій Луценко вийдуть на свободу, – читаємо у виданні «Dziennik. Gazeta Prawna». Проте, з польського погляду, цей документ має стратегічне значення, – пише автор статті Збіґнєв Парафіанович. Бо парафування угоди – це великою мірою заслуга польської дипломатії та лобістів у Європарламенті. Подібно, як пропозиція, щоб послом Європейського Співтовариства у Києві був поляк. Коли врахувати ще кілька подій – можна говорити про відлигу у взаєминах Києва з ЄС. Останні кілька місяців були повчальними. Процеси Юлії Тимошенко та Юрія Луценка спочатку довели до погіршення контактів з Заходом. Та сценарій, яким часто лякали українські політичні еліти, не сповнився: Україна не почала інтегруватися з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Замість того в пресі вийшла програмна стаття голови дипломатичного відомства Костянтина Грищенка про потребу пошуків третього шляху і співпрацю з економіками, що розвиваються – наприклад, Туреччиною та Китаєм, – пише «Dziennik. Gazeta Prawna». Здається Україна і ЄС ввійшли на новий рівень взаємовідносин. Київ перестав вірити у передбачувану перспективу залучення і зосередився на практичних питаннях: хоче скасування віз та полегшень у торгівлі з країнами Співтовариства. Аналогічно, Брюссель перестав домагатися утримання джефферсонівської демократії над Дніпром і зосередився на запевненні своїм підприємцям сприятливого інвестиційного клімату, а експортерам – доступу до місткого ринку збуту. Це – корисно, торговельні зв’язки нашої східної сусідки з Заходом набагато ефективніші, ніж навчання його демократії. Не буде демократичнішої України без європейських грошей над Дніпром та українських – в ЄС, – читаємо у газеті «Dziennik. Gazeta Prawna» у статті «Угода з Україною і кінець фальшивої альтернативи – це злам на Сході».

Щоденник «Rzeczpospolita» пише про 1-ий Форум ЄС–Східне партнерство у Тбілісі. Його учасники наголошували (крім представників Білорусі, які не прибули), що після трьох років функціонування Партнерство для них дуже придатне, хоч вказували й на мінуси. Єдиним, який визнав євросоюзну оферту надто скромною, був колишній голова українського МЗС, а тепер голова парламентського Комітету з питань євроінтеграції Борис Тарасюк. – Східне партнерство я оцінюю критично, для України воно не має доданої вартості. Те, що належить до цілей Партнерства, для нас або неактуальне, або ми вже цього досягнули. Безперечно, Східне партнерство є вартісним для інших країн, але не для нас, – сказав політик. Як пояснив, потенціал шести країн, які співпрацюють з ЄС, є різним і вони ставлять перед собою різні цілі. Найкращим прикладом є відсутність Білорусі. А головна проблема в тому, вважає Борис Тарасюк, що ЄС не представив своїм партнерам того, що – на його думку – є найважливішим: перспективи вступу. Для більшості країн, які належать до Східного партнерства, метою є інтеграція з ЄС. Одні кажуть про це голосно, інші – тихцем – читаємо у виданні «Rzeczpospolita».

Н.Б.