«Зустрічі з гірським кінематографом» - фестиваль, який відбувається вже дванадцять років, незмінно – у гірському курорті Закопане. Цьогоріч на фестивалі, що тривав п’ять днів (від 31 серпня до 4 вересня), було показано 40 кінофільмів і два спектаклі, відбулися фотовиставки польських гімалаїстів.
«Зустрічі з гірським кінематографом» - це одна з найважливіших у Польщі культурних подій, присвячена гірській тематиці. Говорить директорка фестивалю Маґдалєна Зяя:
- У рамках міжнародного конкурсу ми показали 22 картини з різних країн світу. Тут були фільми з Європи, Азії, Північної та Південної Америк. 15 з цих стрічок мали у Польщі свою прем’єру. Ці фільми змагалися за головну нагороду нашого кінофестивалю. Натомість були теж позаконкурсні покази.
Переможець фестивалю – документальна стрічка про носильників у словацьких Татрах. Журі одноголосно визнало фільм Павела Барабаша «Під тягарем свободи» найкращим з-посеред згаданих 22 стрічок. Яка це стрічка – розповідає член журі, режисер Павел Височанський:
- Це гарний, медитативний фільм. Ця стрічка сповнена універсалізму, їй притаманна метафора. Це поетичний фільм про свободу. Зрештою, сама назва «Під тягарем свободи» ідеально відображає те, що Барабаш показав у своєму фільмі.
Головні герої цього документального фільму є словацькі носильники, котрі приносять до туристичних баз у Татрах провіант та все необхідне, - пояснює Павел Височанський:
- Тут бачимо певну метафору зусилля, яке здійснюють ці люди, а також сили й рішучості, яку вони в собі мають. Адже тут не йдеться тільки про перенесення на своїх плечах надзвичайно важкого – часами навіть двістікілограмового – багажу. Вони несуть цей тагар увесь день. Це навіть важко уявити… Але крім цього, фільм показує філософію життя. Вони обрали ці гори, вони їх полюбили, гори для них є життям і заробітком.
Додам, що переможець – словацький режисер Павел Барабаш а за свій фільм «Під тягарем свободи» отримав нагороду 4 тисячі злотих і статуетку «Дерев’яні гори».
Загалом, гірські фільми були нагороджені у сімох категоріях. Після першого дня фестивалю Даріуш Залуський, гімалаїст та кінорежисер так говорив про рівень конкурсних пропозицій:
- Після перших п’яти годин я був дещо… переляканий. Рівень фільмів був настільки високий, що дуже важко передбачити, котрий отримає головну нагороду. Мушу сказати, що з кожним роком на фестиваль привозять дедалі якісніше кіно. Кінострічки – щораз більш амбітні.
Фестиваль «Зустрічі з гірським кіномистецтвом» - це не тільки фільми. Це теж – а може передусім – зустрічі з тими, хто писав і пише історію світового альпінізму й гімалаїзму. Щороку до Закопаного приїжджають відомі альпіністи. Так було і цього року. В рамках фестивалю відбулися зустрічі з польськими легендами зимового гімалаїзму та світовими зірками, – говорить віце-директорка фестивалю Ґабріела Кун:
- Ми запрошуємо на зустріч «Польський зимовий гімалаїзм». Ця зустріч є циклічною, відбувається щороку. Але цьогоріч маємо дві важливі причини, щоб поговорити про майбутнє зимового гімалаїзму – це перше зимове входження на Нанґа-Парбат у лютому цього року, автори, тобто Сімоне Моро і Алекс Чікон, приїхали до Закопаного на фестиваль. Була теж дискусія про зимову експедицію на К2... про це ми говорили з Кшиштотфом Вєліцьким, Янушем Мейєром.
Нанґа-Парбат взимку здобуто у лютому цього року. Перші зимові підкорювачі цієї вершини – Сімоне Моро та Алекс Чікон, зустрілися з польською публікою, розповідали пре перебіг атаку, але й не забували підкреслювати, що традицію зимового гімалаїзму започаткували саме поляки. Говорить Сімоне Моро:
- Перед входженням на Нанґа-Парбат відбувся цілий процес. Мене надихали здобутки польських гімалаїстів, те, чого вони досягли у 80-ті роки. Для мене було чимось надзвичайним дивитися на те, що вони тоді досягають. Тому я вирішив слідувати за традицією гігантів гімалаїзму і стати першим «неполяком», котрий підкрив восьмитисячник взимку.
Алекс Чікон, котрий разом з Сімоне Моро здобув зимову Нанга Парбат, теж наголосив на польських взірцях:
- Я щасливий, що можу радіти здобуттю Нанґа Парат саме тут, у Польщі. Значна частина першого зимового входження на цю вершину стала можливою завдяки полякам та Сімоне.
Після того, як Нанга-Парбат здобуто, недосяжною взимку залишається тільки вершина К2.
Якщо вже про польські здобутки ми почали говорити, варто згадати, що цьогоріч минає 20 років від здобуття Кшиштофом Вєліцьким цієї вершини. Однієї з чотирнадяти в Короні Гімалаїв та Каракорум.
Він – другий поляк і п’ята людина у світі, котра здобула усі восьмитисячники. Кшиштоф Вєліцький 20 років тому підкорив К2, останню, чотирнадцяту вершину. Того ж року Вєліцький увійшов на Нанґа-Парбат. Дві гори за один рік і чотирнадцять піків, що мають понад вісім тисяч метрів висоти – Вєліцький здобув Корону Гімалаїв та Каракорум впродовж 16 років. Хоча, як зізнався у розмові з Польським радіо, початково такої мети не мав:
Кшиштоф Вєліцький:
- Це був, так би мовити, побічний ефект роботи… Людина собі їздить в експедиції, підкорює гори, здобуває… і цих вершин прибуває щораз більше. Я про підкорення Корони Гімалаїв та Каракорум, тобто 14 найвищих у світі вершин, подумав тоді, коли входив на свій 10-тий пік. Мені дозволено здійснити ще дві експедиції до Каракорум, на Гашербруми (тут дві вершини - Гашербрум І і Гашербрум ІІ). Ну і тоді я подумав, - ну все, кінець. У нас тоді, знаєте, були зовсім інші спортивні пріоритети. Тому ті дві вершини, що залишилися, я вирішив здобути на засаді – ок, краще мати Корону Гімалаїв та Каракорум, ніж її не мати. Метою альпінізму не може бути колекціонування вершин, бо це заперечує саму ідею альпінізму.
Під час експедиції на Нанґа-Парбат свідками здобуття вершини Кшиштофом Вєліцьким були тільки місцеві пастухи:
- Тоді була чудова погода. Здавалося б, не повинно бути хорошої погоди під кінець сезону, але того дня сонце світило, як яскравий ліхтар. Ну і тоді я подумав – треба йти. Хоча мушу зізнатися, що того дня, коли я виглядав зі свого намету в базі, мав надію, що буде хмарно і дощовито, і що це буде така причина, яка мене виправдає перед самим собою… мовляв, я дуже хотів йти, але от погода перешкодила. Але ні! Того дня як на зло світило сонце – і я змусив себе йти в гору.
Три восьмитисячники Кшиштоф Вєліцький здобув новими, визначеними ним шляхами, на три вершини він увійшов взимку – як перший у світі гімалаїст. На шість піків поляк увійшов самотньо.
Першим, кому вдалося здобути Корону Гімалаїв, був італієць Райнгольд Месснер. Другий – поляк Єжи Кукучка. Досі на чотирнадцять восьмиттисячників-найвищих вершин у світі вдалося увійти 31 гімалаїсту.
IAR/Яна Стемпнєвич