Сьогодні ми побуваємо у майже півмільйонному Ґданську, який розташований над Балтикою і прославився, перш за все, тим, що на місцевому кораблебудівному заводі ще з 70-х років минулого століття почалися робітничі протести, які завершилися у 80-х роках створенням Незалежної самоврядної профспілки «Солідарність». А вона, у свою чергу, відіграла вирішальну роль у поваленні комунізму. Спочатку у Польщі, а потім і у всьому совєтському блоці.
На розлогій території корабельні сьогодні діє кілька фірм, у тому й підприємство Індустріального Союзу Донбасу, а також деякі музейні об’єкти. Перед головним входом до корабельні стоїть пам’ятник убитим міліцією під час протестів у 1970 році докерів, поруч, - стилізовано ржавий Європейський центр Солідарності з музеєм та дискусійними залами.
А почне нашу екскурсію відповідальний за культурну спадщину Європейського центру Солідарності Анджей Тшецяк:
- Це була головна вулиця верфі, а у майбутньому вона стане міською пішохідною вулицею, яка матиме назву Шлях до свободи. Ця дорога буде пов’язувати усі важливі пам’ятки історії «Солідарності», вона стане також елементом, завдяки якому можна увійти у цей простір і ознайомитися з історію верфі, - каже Анджей Тшецяк.
Andrzej Trzeciak, kustosz, współtwórca wystawy stałej ECS
Звичайно, на всю екскурсію у нас замало часу, але деякі короткі її фрагменти можуть бути цікавими:
- Історія Гданської верфі починається у першій половині 19-го століття, після наполеонівських воєн, коли Ґданськ став частиною Пруссії, яка у свою чергу, приступила до розбудови військового потенціалу і думала також про створення флоту. У Ґданську відкрито першу в Пруссії морську, навігаційну школу, яка мала свій шкільний корабель і для його обслуговування створено ремонтну базу, яка згодом докупляла ґрунт, розвивалася і в 50-х роках позаминулого століття стала королівською корабельнею, - каже Анджей Тшецяк.
Були часи, коли судноверф вважалася однією з найбільших у Європі, вона була потужним об'єктом і в часи Польської Народної Республіки. Наш екскурсовод розповів, що далеко не всі будинки Ґданського судноремонтного заводу імені Лєніна вціліли. Але, сьогодні можна побувати у залі безпеки і гігієни праці, де проходили славнозвісні дебати профспілчан, в тому й за участю лідера робітничого руху Лєха Валенси:
- Шановні, - це саме те місце, яке має для нас найбільшу символічну цінність. Ми вважаємо, що це місце народження «Солідарності», там знаходився стіл, за яким сиділи Лєх Валенса та представники урядової комісії, тому тут весь час живий дух «Солідарності». Тепер цей простір виглядає дещо інакше, він виконує функцію конференц-залу, але й місцем пам’яті. Тут накопичуються предмети, пов’язані з історією корабельні, макети будівель верфі, кораблі тощо, - каже Анджей Тшецяк.
У залі безпеки і гігієни праці
Відповідальний за культурну спадщину Європейського центру Солідарності під час екскурсії згадав також і про українську компанію ІСД:
- Індустріальний Союз Донбасу управляє тим, що залишилося після Гданської верфі. Після того, як Ґданська корабельня у 1996 році збанкрутувала, з найбільшої, історичної її території виробництво суден було вилучено і перенесено на острів Хольм і ось перед нами канал, за яким і знаходиться спадкоємниця Ґданської судноверфі імені Леніна, - корабельня Ґданськ. Щоправда, вона не будує судна, а зосереджує увагу на вітрових вежах, - каже Анджей Тшецяк.
За мостом видніється підприємство ІСД
Відповідальний за культурну спадщину Європейського центру Солідарності Анджей Тшецяк зауважує, що звичайні туристи також можуть здійснити подібну екскурсію, але не всі об’єкти можуть бути доступні:
- Теоретично так, бо цей простір відкритий, сюди можна увійти, але не вся територія колишньої судноверфі доступна, бо є місця, де відбувається виробництво і туди увійти не можна. Відповідаючи на Ваше питання, підтверджую, що кілька років тому дійсно діяла «Суб’єктивна автобусна лінія», екскурсанти об’їжджали різні об’єкти корабельні, що пов’язані з історією «Солідарності», старим автобусом. Але, цей проект тимчасово не діє. Взагалі наш Європейський центр Солідарності відвідують як організовані, так і індивідуальні туристи, а також часто відбуваються шкільні екскурсії, - відвідувачів дуже багато. Сюди ж, до корабельні, приходить дещо менше людей, але ми, час від часу, проводимо такі екскурсії, - каже Анджей Тшецяк.
Кажуть, що Європейський центр Солідарності - це чи не найкращий музей Польщі.
- Мені, як працівникові установи оцінювати незручно, але я особисто, звичайно, саме так оцінюю Європейський центр Солідарності у Ґданську. Адже, він був удостоєний музейної премії Ради Європи. А варшавському Музею Історії Польських Євреїв POLIN присуджено Пермію Європейський музей року. Тому, ми фактично належимо до музейних передовиків Польщі, - каже Анджей Тшецяк,
Турист прибуває до Ґданська і хоче піти до Європейського центру Солідарності, - що він там побачить?
- В музеї, перш за все, можна побачити постійнодіючу експозицію, яка показує не тільки історію «Солідарності», а й історію опозиції ще до створення Незалежної самовря́дної професі́йної спі́лки. Ця вистака не зосереджується лише на польському досвіді, оскільки останній зал експозиції F показує зміни, які сталися в інших країнах Центрально-Східної Європи. Тобто, йдеться про європейську історію 60-70-80 років, оскільки є такі місця на виставці, де ми говоримо про події 68 року у Празі, 1953 року в Берліні, у 56 році в Угорщині. Тобто ми намагалися показати наш, польський, досвід, як елемент європейського, - каже Анджей Тшецяк.
Постійнодіюча виставка в Європейському центрі Солідарності
Чи про Майдан також можна дізнатися з Вашої виставки?
- Майдану, як такого немає, оскільки ми нашу розповідь закінчуємо на початку 90-х років і радше допасовуємо її до розпаду імперії, - Радянського Союзу. Виставка має суто історичний характер, але Майдан і події в Україні дуже часто з’являються в нашій програмній діяльності. Європейський центр Солідарності, - це не лише постійнодіюча виставка. З одного боку, ми документуємо історію, а з другого боку, у нас також проходять дискусії на тему сучасності. Тому Майдан і події в Україні мають неабиякий вплив на це.
Я особисто пам’ятаю таку дуже емоційну для мене урочистість. Адже, після київських подій у лютому ми зустрілися під пам’ятником полеглих суднобудівельників, щоб вшанувати пам’ять тих осіб, хто загинув на Майдані. Це мене дуже зворушило, бо ми відчули певну спільноту.
Директор Європейського центру Солідарності Базиль Керський зацитував фрагмент зі звернення першого з’їзду «Солідарності»: “Ми глибоко відчуваємо спільноту нашої долі”. І це мало неабиякий символ, адже таке було сказано перед пам’ятником полеглих робітників, - каже Анджей Тшецяк.
У Ґданську досить помітна велика кількість іноземців.
- Так, помітно і це бачимо також і ми, як установа, до нас приходять багато закордонних відвідувачів і у нас взагалі часто відбуваються події міжнародного характеру. Мені, як гданщанину, також здається, що справді у нас просто на вулицях багато людей з-за кордону і це приємно, - каже Анджей Тшецяк.
Які плани Європейського центру Солідарності?
- Різноманітні. Ми реалізуємо багато проектів. Будемо й надалі нагромаджувати історичну спадщину, намагатимемося документувати європейську опозицію, але залишатимемося постійним місцем роздумів про сьогодення. Будемо також збирати документи громадського характеру, ми маємо проекти, спрямовані до молоді, мета яких виробити у молоді сильну громадську позицію, - Анджей Тшецяк.
Інфраструктура Європейського центру Солідарності нараховує чотири поверхи - експозиції, бібліотека, аудиторіум, офіси Фонду, архів, окрема зала для тимчасових експозицій, ресторан, кафе, зимовий сад, дитячий майданчик. Виставкові зали наповнені інтерактивними експонатами, елементами робітничого побуту, оригіналами документів та кінохроніками.
Кораблі будуються
У Ґданській корабельні працювало колись кільканадцять тисяч людей, їхня рішучість відкрила дорогу до падіння тоталітарних систем у Європі. Якою бурхливою і драматичною була історія сучасної Європи після 1945 року можна переконатися у Європейському центрі Солідарність у Гданську, а довкола нього можна побачити: історичні ворота верфі номер 2, площу Солідарності, пам’ятник полеглим робітникам 1970 року, приміщення безпеки і гігієни праці, фрагменти берлінської стіни і самої корабельні, офіс «Солідарності» та костел Св. Бригіди.
В.П.