З нагоди історичного рішення Ради Європейського Союзу у справі впровадження безвізу для громадян України, вирушаємо трішки далі, ніж Польща.
Звучить віденський вальс - їдемо до Відня, колишньої столиці Габсбургської імперії, а сьогодні – мекки туристів, котрі люблять високе мистецтво. Ноги самі йдуть туди, де той вальс можна не тільки послухати, але і затанцювати - славнозвісний та престижний Opernball у Віденській опері. Бал проводиться в середині лютого і збігається він зі святами «фашінгів» - австрійських карнававлів і маскарадів. Бал у Віденській опері прирівнюється до державного прийому, і зазвичай на ньому є присутнім сам президент Австрії - так, як колись імператор. Бал в опері починається з полонезу, в якому беруть участь дебютанти – тому його часто називають Балом дебютантів. Перебіг свята відбувається згідно з бальним протоколом, протокольним теж повинен бути одяг дебютантів – бальні білі сукні та фраки або мундири. Участь у Віденському балі може взяти – теоретичго – кожен. За умови, що придбає квиток і виконає протокольні вимоги. Оперний бал щороку відвідує 5 тисяч осіб. А Віденську оперу – щодня – відвідують 2,5 тисячі глядачів. Саме стільки може помістити будинок, і саме так часто, щодня, тут відбуваються покази. Такою є політика Віденської державної опери (Wiener Staatsoper) - оперні та балетні спектаклі відбуваються щодня і не повторюються принаймні в перспективі тижня. Понад 60 опер та балетів, які виставляють 285 днів в сезоні. Це рекордна кількість, яка дає Віденській опері світову першість. Квитки до опери слід купувати заздалегідь. Але що робити, коли ви приїхали до Відня на два дні, і мрієте про те, щоб піти в оперу? Купуйте квиток на стояче місце – так званий standing ticket. Їх починають продавати у день показу, 80 хвилин перед початком опери чи балету, коштують 5 євро. Їх передбачено 500 штук. Але якщо так станеться, що будете 501-им у черзі, і до опери вам увійти не вдасться – можете подивитися спектакль на площі перед Віденською оперою, завдяки лайв-стрімінгу - більшість опер та балетів транслюється на великому екрані, що висить на одній зі стін будинку. Будівництво опери почалося 1861 року, за проектом двох віденських аріхтекторів Августа Зікарда фон Зікардсбурга та Едуарда ван дер Нюля. Контракт на будову виграв їхній учень, Йозеф Главка (знаний українцям, а особливо чернівчанам, своїм шедевральним проектом резиденції Буковинських митрополитів, в якій нині розміщено кілька корпусів Чернівецького національного університету). Будівництво завершено через вісім років. І все було би добре.... якби будинок опери сподобався віденцям та самому імператорові. Але так не сталося. Громадськість піддала цю споруду жорсткій критиці: будівля виглядала приземистою, розкритикував оперу й Франц Йосиф. Це завершилося трагічно – У 1868 році 4 квітня повісився Едуард ван дер Нюлль, 11 червня помер Август фон Зікардсбург.
Але смаки віденців змінилися, і сьогодні будинок опери є однією з візитівок Відня. Так само, як собор святого Стефана, до якого вирушаємо після відвідин опери. Собор святого Стефана, або Stephansdom розташований на площі Стефана, або ж Stephanplaz. Це національний символ Австрій та, безперечно, символ Відня. Перший храм на цьому місці зведено у 12 сторіччі, а в сучасних межах собор збудовано у 15 сторіччі, нинішнього вигляду він набув до 1511 року. Отже, тут побачимо і пізній романський стиль (на прикладі двох фронтальних веж), і готичний стиль (брила собору), і стиль бароко (в якому збудовано головний вівтар та кафедру). Собор святого Стефана відкритий для туристів, перевірте графік проведення мес – під час богослужіння не зможете відвідати увесь собор і підійти до головного вівтаря. Те, що собор святого Стефана – це живе місце, видно не тільки по частоті богослужінь в стінах святині, але й по тому, що цей простір відкритий на мистецькі проекти. Наприклад, під час мого перебування фігурки святих було одягнено у термоізоляційну фольгу – таку, якою накривають врятованих біженців, котрі намагаються на човнах дістатися через Середземне море до Європи. У соборі мистецькі акції відбуваються часто. Думаю, що і наші слухачі натраплять на котрусь з них. На що варто звернути увагу в соборі святого Стефана? Зокрема, на статуї язичницьких богів, що знаходяться біля єпископського порталу. Собор також має певну сивмоліку цифр. Наприклад, вікна поздовжнього нефу складаються із чотирьох, а вікна хорів, де проходить таїнство богослужіння із трьох частин. Перила церковної кафедри прикрашає декоративний орнамент у формі колес із трьома і чотирма спицями. Колеса із трьома спицями створюють враження ніби котяться догори, а колеса з чотирма спицями — котяться донизу. Коли вийдете з собору, варто роздивитися навколо Стефанпляцу. Середньовічний характер місця значно осучаснює Haas-Haus, будинок авторства Ганса Голлайна. Побудований у 1990 році, зі скла та мармуру, він має надсучасну форму, і спочатку викликав величезний спротив мешканців міста. Але незаперечною перевагою будинку є те, що в його стінах фантастично віддзеркалюється собор святого Стефана, він ніби дивиться на себе в дзеркало.
А ми покидаємо Стефанпляц, щоб підійти до будинку, в якому мешкав Моцарт. «Сьогодні починається моє щастя!» вигукнув Вольфганг, коли прибув до Відня 1781 року. 26-річний Моцарт відмовився від служби у архієпископа Коллоредо в Зальзбурзі, і переїхав із сім’ю до Відня, відтепер композитор сав дбав про те, як заробити на життя. Віденський період Моцарта виявився досить щасливим у творчому плані. У домі при Домґассе композитор написав, зокрема, «Весілля Фіґаро», «Дон Жуана», «Реквієм». Зрештою, Оперою «Дон Жуан» відкривалася згадувана нами Віденська опера. «Весілля Фіґаро» свою прем’єру мало теж у цьому величному будинку. Тому дім Моцарта у Відні часто теж називають домо Фіґаро.
Від дому Моцарта – зовсім близько до резиденції імператорів Австрії Гофбурґ. Гофбург збудовано на Гельденпляці за часів царювання Імператора Франці Йосипа, у цей комплекс входять такі споруди: низка резиденцій, собори, музеї (зокрема, Музей природної історії та Музей історії мистецтв), імператорська бібліотека, імператорська скарбниця, імперській стайні. Усього роздивитися за день ви не втсигнете, але рекомендую заглянути до Музею історії мистецтв. Кunsthistorisches Museum – найбільший в Австрії художній музей, належить до числа найбільших музеїв світу, у зібраннях якого зберігаються шедеври західноєвропейського мистецтва. Відкритий у 1889 році, подбуваний за наказом імператора і від самого початку будівля проектувалася саме як музей. До складу музею входять: пребагаті колекції - Єгипту та Близького Сходу. Не менш багата Колекція грецьких та римських старожитностей. Абсолютно захопююча Картинна галерея з перлинами нідерландських мастрів пензля, іспанських та італійських геніїв... Перераховувати усього не має сенсу – варто присвятити 3-4 години на те, щоб насолодитися творами мистецтва, знаних нам з репродукцій. Ходити залами Kunsthistorisches Museum я б радила не з планом в руках чи у слухавках аудігіда, а з книжкою Яцека Денеля «Крівоклат», яка незабаром вийде в українському перекладі. Головний герой книжки – титульний Крівоклат, це людина, яка обливає сірчаною кислотою шедеври образотворчого мицтецтва, слабкість має до нідерландських художників, Босха, Брейгля, Вермеера... улюбелене місце – Художній музей у Відні... Денель з аптекарською точністю описав зали і розміщення картин. Тому план вам не потрібен. Але з квасом не пропустять.
Якщо ми вже знаходимося у Музейному кварталі, і маємо ще силу – на вівідувачів чекають колекції музею Леопольда, Музею сучасного мистецтва... та Виставкової зали віденського Сецессіону. Сецессіон - спілка митців з міста Відень, що започаткували віденську сецесію — австрійський різновид глобального мистецького руху так званої доби «кінця століття». Будинок Сецесіону – це одна з візитівок власне віденської сецесії в архітектурі. Тому аврто його побачити хоча б ззовні. А коли ми вже про сецесію заговорили, то ж у Відні меншкав її батько – Густав Клімт. Його колекцію – найбільшу у світі – побачимо, натомість не у Виставковому залі Сецессіону, а в Бельведері – розкішному бароковому палацовому комплексі, побувдованому на замовлення принца Євгенія Савойського.
Впродовж двох днів програму, яку ми запропонували, вдасться реалізувати. Щоб заощадити на вступах до музеїв і значно їх пришвидшити (до деяких черги – величезні, навіть на кілька годин), варто придбати «Vienna Pass» - віденський квиток, який розрахований на два дні і має в собі безкоштовні вступи до найважливіших музеїв, галерей, а також – так званий фаст трак, тобто завдяки цьому квитку входимо до музеїв бех черги. Тож дуже рекомендую!
Запрошую послухати звуковий файл передачі
Яна Стемпнєвич