На недавньому ярмарку Водного спорту і відпочинку «Вітер і вода», який проходив у польській столиці, мені довелося зустріти директора Центру водного туризму Польського туристично-краєзнавчого товариства (ПТТК) Войцєха Скуру. Він каже, що ПТТК – це найбільша польська туристична краєзнавча організація:
«Ми маємо понад 70 тисяч членів і займаємося різноманітним туризмом – це й велосипеди, й лижі, кінні та піші екскурсії... Тобто, ми охоплюємо увесь спектр відпочинокової галузі. Сам я відповідаю за водний туризм – вітрильний спорт, байдарки, підводне плавання тощо».
Але, нас цікавлять польські водні шляхи, зокрема, шлях Вісли – найбільшої річки країни. Навіть козацька чайка «Пресвята Покрова», яка 2004 року здійснювала похід Віслою, з Сандомира до Варшави і потім до Ґданська, мала неабиякі проблеми з проходженням, здавалося б, великої річки. Чи можна сьогодні пропливти судном усією течією Вісли?
«Минулого року відзначався Рік Вісли, це була 550 річниця першого вільного лісосплаву від її витоків до Ґданська. Цінуючи значення Вісли в житті польського народу й держави, Сейм установив 2017-й Роком Вісли. Тому минулого року ми проводили такий рейс. Я затягнув човен на Баранячу гору у Сілезьких Бескидах до витоку Вісли. Тобто, я почав той рейс на висоті 908 метрів над рівнем моря. Човен мав вітрило, ми з нього зробили цікавинку для туристів.
Потім ми пливли річкою протягом 6 тижнів до Ґданська, подолали понад тисячу кілометрів».
Але ж Ви, мабуть, пливли невеликим човном.
«Тут не йдеться навіть про величину судна, йдеться про занурення. Це дуже важливо особливо на отому першому, гірському, етапі – там глибина 20 сантиметрів. А коли пропливти Варшаву нижче за течією, то це вже буде півметрова глибина, і далі ще більша».
На початку 90-х на Віслі, в районі польської столиці, майже ніяких човнів не плавало, у газетах писали, що столиця ніби повернулася спиною до Вісли. У Європі на той час це було рідкісне явище. На Дніпрі, наприклад, завжди був пасажирський і товарний рух.
«2011 року я плавав з Чорнобиля до Чорного моря. Ми мали 5 човнів, один з яких був з Херсона. Цей екіпаж, щоправда, проплив з нами лише до Черкас, а далі ми неспішно продовжили водний маршрут самостійно. Я тоді керував цією експедицією».
Тобто, Віслу і Дніпро нема що порівнювати?
«Навіть оте Київське водосховище більше, ніж наша Вісляна затока. Щоправда, Щецінська затока може й більша. Але, скажімо, Каховське водосховище має понад 240 кілометрів довжини і 23 кілометри ширини. Це така величезна акваторія, що навіть не відчуваєш, що пливеш річкою – це ніби, звичайне море. У нас таких місць немає, Вісла – це як мала притока Дніпра типу Прип’яті».
Минулого року польський уряд прийняв «План розвитку внутрішніх водних шляхів у Польщі на 2014-2020 роки, з перспективою до 2030 року». Майже 70 млрд злотих (16,5 млрд євро) заплановано витратити на будівництво нових водних шляхів, ремонтні роботи, підвищення класу судноплавства водних артерій.
«Подивіться на мапу – тут Варшава, це річка Нотець (притока Варти), яка через Берлін з’єднує нас з Заходом, потім Віслою можна пливти через Ґданськ і Вісляну затоку до Калінінграду чи Клайпеди. Це міжнародна водна траса Е-70. Транзитна глибина цього маршруту повинна бути 2,5 метри. Тобто, судно, яке матиме півтора метри занурення, може спокійно тут плавати і транспортувати товари в обидва боки. А з Берліна річками вже можна перевозити товар десь далі на Захід».
Але ж це лише плани з розвитку внутрішніх водних шляхів у Польщі?
«Ні, вони частково існують, просто деякі ділянки необхідно поглибити, перебудувати, бо тут є малі шлюзи. Такий план виконуватиметься до 2030 року. Звичайно, це досить коштовний інвестиційний проект, багато земельних робіт, необхідно буде заливати якісь фундаменти тощо. Словом, за рік чи за два цього не зробиш.
А взагалі, існує ідея сполучити Балтику з Чорним морем. Колись, у давні часи, таке сполучення існувало, перевозилося збіжжя, сіль тощо. Річковий шлях пролягав з Польщі через Білорусь до України. Не знаю, чи ще вдасться відродити такий шлях, бо на це потрібні колосальні кошти.
А взагалі, статистика стверджує, що водний транспорт найдешевший і найбезпечніший».
Ми з Вами розмовляємо на 30-му Ярмарку Водного спорту і відпочинку «Вітер і вода». В чому секрет його успіху?
«Це найбільший, вітрильний ярмарок у Польщі, де можна побачити спорядження, обладнання – човни, двигуни, технологію, різноманітну електроніку, туристичні водні пропозиції… Тобто, все це зібрано в одному місці, тут різні новинки, можна купити якісь речі типу спортивного одягу, рятувальні жилети чи весла. В крамниці можна придбати лише один тип якогось товару, а тут Ти ми маємо цілий спектр пропозицій з різними цінами.
Причому, ярмарок «Вітер і вода» проходить тричі на рік – у серпні в Ґдині, у березні у Варшаві, а у листопаді в Катовицях. Крім цього, у листопаді подібний захід під назвою Boatshow Poland проводиться у Лодзі (листопад) і у Познані. Там, на туристичному ярмарку, також багато уваги присвячується водній туристиці».
Як Польщі, все ж таки, вдалося стати європейським передовиком виробництва різноманітних човнів, включаючі й супердорогі яхти?
«Колись, у давні часи, не можна було мати приватних яхт, бо їх просто не було у продажі. А у нас завжди були оті традиції плавання. Пам’ятаю, коли я був у київському яхт-клубі, то бачив саморобні човни, які місцеві ентузіасти самостійно створювали протягом 5-10 років. Так само було і в нас, тільки ми мали кращий доступ до різного роду матеріалів, тобто була вже певна традиція. А коли ми вступили до Євросоюзу, коли відкрилися кордони, коли можна купити будь-що, то ми скористалися доступом до найкращих у світі технологій та матеріалів. А робоча сила у нас все ще набагато дешевша, ніж на Заході. Тому наші моторні чи вітрильні човни високо цінують на Заході і їх охоче розкуповують. Якість така сама, але сам товар дешевший. І це одна з головних причин успіху.
До речі, до нас на ярмарки постійно приїжджають колеги з Дніпра та Черкас, вони також високо цінують наші човни».
Володимир Прядко