Дев’ятий рік поспіль Варшава бере участь у Європейській ночі музеїв. Понад двісті учасників і десятки тисяч гостей. До глибокої ночі відкриті музеї, галереї, театри та, зрештою майже все, що має хоч якийсь зв’язок з культурою та історією.
Що ж виняткового цього року?
Говорить Маґда Лань, речниця управління міста Варшава:
- Власне, кожна Ніч музеїв у Варшаві виняткова, бо намагаємось так приготувати столицю до цієї події, аби вона була приваблива. Нашим завданням є логістична організація Ночі музеїв, що є дуже серйозною справою, адже щороку, власне, у цьому заході бере участь понад 200 культурних осередків, музеїв, галерей та інших найрізноманітніших інституцій. Цього року провідним мотивом було 100-річчя від смерті Болєслава Пруса, котрий, як відомо, був найбільш варшавським письменником. Отже, молодь з Ліцею ім. Пруса в історичних костюмах на Краківському передмісті, тобто на вулиці, описаній в його найвідомішому романі «Лялька», зорганізувала гепенінґ, запрошуючи перехожих до спільного святкування, – каже вона.
Таким чином, Болєслав Прус є одним з патронів цьогорічної Ночі музеїв у Варшаві. Саме тому столична наукова книгарня ім. Пруса просто не могла не мати своєї частки в програмі цього заходу. А розповідає про це її співвласниця Алєксандра Стемпєнь:
- Так, маємо чотири літературні зустрічі. За мить розпочнеться зустріч з професором Тазбіром. Всі наші події присвячені «Ляльці» Пруса. А також – це 50-річчя заснування книгарні ім. Пруса, отже нагод до святкування маємо безліч. І з цього приводу ми дуже радіємо, як теж і через те, що прийшли люди і вони дуже зацікавлені тим, що робимо, – каже вона.
А окрім цього, що нового могли б побачити гості цьогорічної Ночі музеїв?
Знову звертаюся до Маґди Лань.
- Новинкою напевно у цьому році є староміські підвали. Адже на поверхні Старе місто є реконструкцією, воно нове, а єдина оригінальна стара Варшава збереглась під землею. І, нарешті, ці підвали було відреставровано й відкрито для відвідувачів. Я, власне, повертаюсь з Ринку Старого міста. Черга величезна, тож певні проблеми, звісно, є, адже пускають лише 20-особові групи, бо підвали тісні, вузькі й там усі не помістяться. Але вже видно: це справді хіт сьогоднішньої ночі.
З пані Лань розмовляємо в інформаційному наметі заходу, що на один вечір став безперечним центром Варшави. Довкола багато людей, що хочуть отримати програмки Ночі музеїв (звісно, щоб не пропустити те найцікавіше і неповторне, що ця подія може їм запропонувати). Звертаюсь, отже, до них.
- Чим саме привабила Вас сьогоднішня подія?
– Діти передусім були зацікавлені тим, щоб проїхатись старим автобусом-«огірком»[, які їздили Варшавою в 50-х роках ХХ сторіччя], а також і «Берліетом», ну й побачити в музеях різні цікаві речі, котрих ще не бачили. Хоч, звісно, діти були вже в кількох музеях, але не з усім з того, що представлено сьогодні, стикались раніше. Наприклад, це підземелля Старого міста тощо.
Матеуш Канія з Клубу шанувальників міського транспорту, каже, що старі автобуси від самого початку були важливою принадою Ночі музеїв:
- Це вже чергова участь Клубу шанувальників міського транспорту у Варшаві від самого початку цього заходу, тобто від 2004 року. На початку ми мали два старі автобуси. Зараз таких автобусів 21, і сьогоднішньої ночі вони курсують поміж вулицею Бєлянською – через центр міста – до площі Нарутовича, де також є виставка старовинних товарів, - розповідає Матеуш Канія.
Польське радіо також брало участь у Ночі музеїв. Однак, цьогоріч, воно приймало гостей не в своєму головному будинку на варшавському Мокотуві, а в Палаці Сташиця, де знаходиться Польська академія наук. Говорить директор Архіву Польського радіо Вальдемар Лістовський:
– Оскільки провідним мотивом є жінка, принаймні у Палаці Сташиця ми так домовились, то її й намагатимемось показати. А в зв’язку з цим розповідаємо про жінок-дикторів, покажемо їхні фотографії та голоси. Притому, йдеться про дикторок з понад 80-річної історії нашого радіо: найстарший запис датується вереснем 39 року. Також представимо жінок, котрі мали великий вплив на польську культуру, а тому й на те, що знаходиться в нашому архіві. Звісно, це дуже суб’єктивний вибір. Це співачки, композиторки, скрипачки, а також кілька інших несподіванок, – каже він.
Для Варшавської камерної опери Ніч музеїв стала можливістю не лише представити свою творчість (що відбулось під пам’ятником Копернику на Краківському передмісті), але й звернутись до своїх шанувальників з воланням про порятунок. Каже соліст цієї опери Анджей Клімчак:
– Ми прагнемо за допомогою громадської думки вплинути на владу, на Міністерство [культури і національної спадщини], а передусім йдеться про міністра, який прийняв би нашу оперу під крило свого відомства й надав їй статус національної.
Варто також згадати, що Ніч музеїв мала теж і певні українські акценти. Зокрема, на площі Варшавського університету, завдяки Інституту Східної Європи, можна було послухати українських співів у виконанні Валентини Шевченко:
– Я тут навчаюсь у Вищій школі економіки в рамках стипендіальної програми імені Лейна Кіркланда, – каже вона.
- Що Ви співатимете своїм варшавським слухачам?
– І українські пісні, і польською мовою, і російською, і англійською.
Антон Марчинський