13 червня о 12 годині відбулась прем’єра першого спектаклю, зробленого спеціально для трансляції в Інтернеті. Це «Faza Delta» театру Teatr Powszechny у Варшаві, який всі бажаючі зможуть побачити безкоштовно до кінця червня на цілій низці польських сайтів. А передусім це: fazadelta.gazeta.pl. Притому, варто зазначити, що ця постановка є не лише технічною та жанровою новинкою. Це також голос митців у справі ЄВРО 2012, адже в спектаклі йдеться про відому Польщі проблему футбольних хуліганів.
А про подробиці ми попросили розповісти директора тетру Teatr Powszechny у Варшаві та режисера інтернет-версії «Fazy Delta» Роберта Ґлінського.
Отже, пане директоре, що таке інтернет-театр?
– Я вважаю, що майбутнє театру взагалі пов’язано з Інтернетом, тобто мають з’являтись вистави, котрі в Інтернеті розповсюджуватимуться. Звичайний театр – це коли спектакль маємо на сцені; теж існує щось таке як телевізійний театр. А сучасність вимагає від нас знайти спосіб передавати театральні вистави за допомогою Інтернету. Це потрібно, щоб пробитись до глядача і щоб ця дорога до нього була широкою, аби спектакль могло побачити якнайбільше бажаючих та щоб цей спектакль був енергійний, сильний. Адже, коли бачимо його на сцені, то він є певною картинкою, трошки літургією, урочистістю. Натомість, Інтернет має негайну дію, швидку і акцентовану. Та мені здається, що існують такі тексти і такий спосіб їхньої постановки на сцені, за яких спектакль може вдатись в Інтернеті і вдало досягнути глядача. З цього й походить проект Інтернетного Teatru Powszechnego, тобто театру загального: доступного для всіх і розповсюджуваного в Інтернеті.
А як відбуватиметься спілкування, комунікація між актором та глядачем, властива звичайним виставам?
– Ну це не відбуватиметься так безпосередньо, коли маємо на сцені живу людину. Натомість, якщо матимемо актора, котрий грає у п’єсі, просто перед носом і можемо його на екрані немовби торкнутись, але він добре знятий, близько до нас… Адже треба також обумовити, як такий спектакль робиться: це близькі плани, багато деталей, багато наближень до актора, його обличчя, а його гра має бути виразна, сцени повинні бути насичені, синтетичні, тобто все те, що, на мою думку, в стані пробитись через комп’ютер назовні. Отже, актор має бути попросту дотикальним. А коли він десь на тлі, на широкому плані, то справді йому до нас не пробитися.
Таким чином, це, можливо, сучасна версія телевізійного театру?
– Гадаю, що це справді якась форма телевізійного театру. Тільки що телевізійний театр – це щось таке, що собі транслюється, розповідає якусь історію [потихеньку, в своєму темпі]. А інтернет-театр швидкий, акцентований, де можуть з’являтись матеріали, що показують не лише фрагменти з життя актора, але й підготовку до спектаклю; ту й саму сцену можемо тут побачити з різних ракурсів, вибирати камери, коли, наприклад, хочемо побачити актора спереду або збоку, або ж іншого актора, котрий робить в цей же час щось інше. Тобто, самі вирішуємо що хочемо побачити. У цьому полягає майбутнє і винятковість театру в Інтернеті.
У Польщі прецедентів такого театру ще не було, а на світі?
– На світі такі речі були. В Інтернеті з’являлись різного роду безпосередні трансляції чи то з концертів, чи зі спектаклів, чи з балету, чи з опери. Все це починає проникати до Інтернету. Однак, у Польщі ще не було театру, зробленого виключно для Інтернету. Були лише вистави, зіграні в театрах і камерами перенесені до мережі.
Проект театру в Інтернеті Ви розпочинаєте спектаклем «Faza Delta». Розкажіть, будь ласка, про нього.
– «Faza Delta» – це голос нашого театру в справі ЄВРО. Бо героями спектаклю є вболівальники, а точніше – футбольні хулігани, тобто найагресивніші з них: вони люблять футбол, але заразом поводяться дуже неморально. Отже, вони дивляться матчі, часом щось вип’ють, часом приймуть так звану «кислоту», тобто наркотики, а тоді хуліганять. У п’єсі вони вбивають людину, але разом з цим не мають жодних докорів сумління. Їм здається, що були в якійсь наркотичній фазі, мали галюцінації, в котрих щось там сталося, однак не відчувають вини. А отже, спектакль показує людей, що зайшли дещо задалеко.
І Ви пов’язуєте це з Євро…
– Це пасує до ЄВРО, до футболу й до того, чим ми зараз живемо. Адже маємо усвідомлювати, що це не лише свято спорту, де всі захоплені чудовою подією, бо існує також інший бік медалі, котрий можемо легко побачити. Я пішов на матч відкриття Польща-Греція, перший матч, що відбувся у Варшаві; пішов до фан-зони. Спостерігати за матчем було там важко, бо всі один-одному затуляли екран. У зв’язку з цим багато людей просто пили. Ну а після цього лежали собі на газонах, в кущах, під огорожею, і трохи поводились як мої герої. Отже, маю визнати, що такі герої існують.
Сподіватимемось, однак, що вони складають мізерну частину серед усіх вболівальників, що спостерігають зараз за Чемпіонатом Європи з футболу.
Антон Марчинський