Анджей Вайда, всесвітньо відомий польський режисер, свого часу створив фільми «Людина з заліза» та «Людина з мармуру», а тепер презентував у Венеції свою останню стрічку – «Валенса. Людина з надії». Присвячена вона не менш відомому поляку – лідерові Солідарності Лєху Валенсі.
Для кожної історії важливий початок. Перше, кого бачить у кадрі глядач – це відому італійську журналістку Оріану Фаллачі. Фаллачі, легенда світової журналістики, яка висвітлювала конфлікти в арабському світі та війну у В’єтнамі, у 1981 році приїжджає до комуністичної Польщі. Аби записати розмову з людиною, про яку ще кілька років тому ніхто не чув, а тепер, після страйків на верфі у Ґданську говорив весь світ. Вона бере інтерв’ю у лідера Солідарності Лєха Валенси.
Протягом останніх років у польському кінематографі з’явилися фільми майже про всі знакові події та відомі постаті польської історії ХХ століття. Ідея зробити фільм про першого президента демократичної Польщі існувала вже кілька років, а реалізувати її вирішив відомий режисер Анджей Вайда. Як сказав Вайда у червні минулого року, коли закінчилися зйомки стрічки «Валенса. Людина з надії», його метою було зробити фільм про лідера громадського руху, який зміг змінити країну без кровопролиття:
- Ще в 1980 році, у серпні, я бачив, на кого дивилися усі камери, кого запитували, що далі буде. І тоді я побачив візіонера. Людину, що бачила інше майбутнє для своєї країни. Він тоді прийняв кілька важливих рішень, які б не прийняв ніхто інший, які змінили Польщу. Ніхто окрім нього тоді не мав такого бачення майбутнього.
Хронологічно дія фільму розгортається від грудня 1970 року, коли у кількох польських містах, втім у Ґданську пройшла серія робітничих страйків, до листопада 1989 року, коли у Польщі вже відбулися перші вільні вибори і країна твердо стала на стежку демократичних перетворень. У фільмі «Валенса. Людина з надії» Вайда показує Польщу, що змінювалася протягом 70-80-х років минулого століття, та людину, котра стала на чолі цих змін та змушена була пристосовувати свою поведінку до нових викликів:
- У фільмі можна побачити два допити. Коли Валенсу допитують вперше, він розгублений. А другий раз це вже допит під час воєнного стану, і спецслужби вже нічого не можуть від нього отримати. Агенти в тій ситуації стали абсолютно безрадними.
Роль Леха Валенси у фільмі зіграв Роберт Вєнцкєвич, роль його дружини Данута, яка, до речі, два роки тому видала книгу спогадів про спільне життя з політиком, - Аґнєшка Ґроховська. Вєнцкєвич зізнався, що намагався не думати про вагу постаті, яку грав:
- Я підійшов до цієї ролі як до кожної іншої. Я просто не міг думати, що це Лєх Валенса, а це Анджей Вайда. Що це легенда, міф, людина, яка стільки зробила для Польщі. Інакше б я просто не зміг зіграти цю роль!
А ось Оріану Фаллачі зіграла італійська акторка Марія Розарі Омаджіо, з нею у Римі перед прем’єрою фільму розмовляв кореспондент Польського радіо Марек Лєнерт:
Режисер Анджей Вайда та акторка Марія Розаріо Омаджіо, Венеція, 5 вересня 2013 р. /PAP/EPA/ETTORE FERRARI
- Акторка готувалася до ролі дуже старанно. Вона дізналася, що Фаллачі тоді взяла з собою до Ґданська свій відомий магнітофон "Філіпс", і їй вдалося його відшукати! Племінник італійської журналістки також дозволив акторці бути в кадрі у прикрасах Оріани, в тих, в яких вона позує на фотографії з 1981 року. Светр звісно був новий, але ідентичний! І ручка теж була Оріани Фаллачі. Актока Марія Розарі Омаджіо шкодує тільки, що не вдалося під час зйомок познайомитися з самим Валенсою, але очікує на зустріч під час фестивалю у Венеції.
І сталося – 5 вересня у четвер фільм «Валенса. Людина з надії» був показаний у позаконкурсній програмі Венеціанського кінофестивалю. Перед переглядом стрічки Анджей Вайда отримав з рук директора фестивалю Альберто Барберо нагороду Persol за видатний внесок у розвиток європейського кінематографа. Режисер заявив. Що йому дуже залежало, аби «Валенсу» вперше показали саме на острові Лідо:
- Я дуже хотів, аби фільм «Валенса» власне з Венеції рушив у подорож по світу. Валенса є героєм наших часів, нашим героєм.
Акторка Аґнєшка Ґроховська, Данута Валенса, Лєх Валенса, актор Роберт Вєнцкєвич, Анджей Вайда, Венеція, 5 вересня 2013 р. /PAP/EPA/ETTORE FERRARI
«Валенса. Людина з надії» є останнім фільмом у трилогії Анджея Вайди про непрості дилеми людей у часи комуністичної Польщі. Перші два це «Людина з заліза» та «Людина з мармуру». Режисер вирішив, аби герої попередніх картин теж з’явилися у завершальному фільмі:
- Кристина Янда та Єжи Радзівілович (головні герої "Людини з заліза") застрибають до електрички в новому фільмі. І я просто не міг собі відмовити, аби саме вони вперше дали Валенсі прочитати газету «Робітник». З прочитаних у ній статей починається розвиток політичної свідомості Лєха Валенси.
Польські кінокритики закидають режисерові, що фільм про Лєха Валенсу він зробив не для місцевих глядачів, а для міжнародного загалу, «на експорт». Як пише Тадеуш Соболєвський у рецензії для видання «Gazeta Wyborcza», дія картини є дуже фрагментарною, а висвітлення відомих полякам не з книжок подій – занадто ідеалістичним. Сам Вайда не заперечує, що фільм дійсно розрахований на закордонну публіку і наголошує – його метою було не тільки показати біографію лідера профспілкового руху, але й нагадати світові, звідки розпочався крах комунізму в Європі:
- Стрічка закінчується промовою Валенси в американському Сенаті, де він він промовляє наступне речення: «Зараз інші перестрибують через мури, адже свобода є незаперечною потребою людини». Тобто, інші лише перетинають ці кордони, Берлінський мур тільки руйнується, а Лєх його тоді вже давно перетнув.
Після перегляду фільму у Венеції публіка привітала режисера та акторів оплесками стоячи. Спочатку глядачі дивилися на сцену, а потім повернулися до того місця у залі, де сидів Лєх Валенса з дружиною та сином Пшемиславом. Як заявив міністр культури Польщі Боґдан Здроєвський, знімальна група вже має запрошення показати фільм ще на кількох десятках фестивалів. Польська прем’єра фільму «Валенса. Людина з надії» відбудеться майже за місяць – 4 жовтня.
IAR/О.Б.