У Польщі його називають «Жеромським нашого часу». Вдумливий і критичний спостерігач польської дійсності Тадеуш Конвіцький помер 7 січня у віці 88 років. Сьогодні письменника поховано на варшавському цвинтарі Повонзки.
Це одна з найважливіших постатей польської сучасної літератури – так про Конвіцького кажуть літературознавці. Це геніальний режисер і сценарист – так його оцінюють люди, пов’язані з кіномистецтвом. Дуже часто поряд з його прізвищем звучить слово «авторитет». Сам Конвіцький був надзвичайно скромною людиною і в розмовах підкреслював – він не любить і не вміє повчати.
Тадеуш Конвіцький народився 1926 року у Новій Вілейці у Литві (тепер – це один з районів Вільнюса). Про походження письменника під час прощання з ним згадав сьогодні Броніслав Коморовський. «Як би писав Тадеуш Конвіцький, якби не Вільнюс, якби його дитинство та молодість не пройшли у Литві?» – питав президент Польщі:
– Тому, прощаючись із Тадеушем Конвіцьким, прагну йому особливо подякувати за Вільнюс, за Віленщину, за те, що ці терени були присутніми в його творчості. У його літературній творчості та кінематографічній.
17-річним хлопчаком Тадеуш Конвіцький вступив до партизанів Армії Крайової. Після війни письменник захопився соцреалізмом. Як каже літературознавець, професор Варшавського університету Анджей Зєнєвич, Конвіцькому вдалося виплутатися з цього захоплення, але пораненим:
– З цього соцреалізму він виплутався десь близько 1956 року. Але з великими проблемами. Багатьом авторам вдалося досить легко перестрибнути на ґрунт сучасності, натомість Конвіцький це пережив дуже глибоко і важко. Він мовчав вісім років, опісля написав книжку «Сучасний сонник». Це надзвичайний роман. Тут є сцени взяті з «Весілля» Виспянського, «Дзядів» Міцкевича, з «задушок» – польського звичаю поминання померлих.
Творчість Конвіцького – це образ воєнної та післявоєнної Польщі, – каже професор Анджей Зєнєвич:
– Він був автором, чиє багате, глибоке, повне мистецьке життя залишило нам творчість, яка є досконалою у своїй складності картиною воєнної та повоєнної Польщі, соціалістичної, пеенерівської країни. Польщі, в якій історія складається з біографій видатних людей, письменників, з життєписів звичайних людей. Конвіцький як ніхто інший зумів показати цей вузол.
Автор «Малого Апокаліпсису» (Mała Apokalipsa), «Хроніки любовних подій» (Kronikа wypadków miłosnych), «Календаря і клепсидри» (Kalendarz i klepsydrа), про свої твори Тадеуш Конвіцький говорив, що вони є роздумами про світ, який нас оточує, про людські прагнення та амбіції. У інтерв’ю для Польського радіо у 2005 році:
– Це наша туга за чимось, чого ми не знаємо, що десь за горизонтом... Це прагнення пізнати правду. Цю найбільшу правду, яку не знаю, чи колись люди пізнають... але цього дуже прагнуть. Я, грішний, роки чекав на якесь одкровення, що я зрозумію щось... принаймні частково. І цим вирізнюсь з-поміж інших.
Про свої книги Тадеуш Конвіцький говорив, що хоче, аби вони спонукали читача до глибших роздумів над життям та майбутнім світу:
– Будуючи свою шкутильгаву прозу, у якомусь передчутті я міг користуватися такими наративно-стилістичними способами, які могли б у людей викликати певне бажання, прагнення, щоб піти далі, ніж я.
«Конвіцький – це Жеромський нашого часу» – так про письменника говорить літературознавець Анджей Зєнєвич. Його прозі була притаманна інтенсивність та заангажування:
– Він був гарячим письменником, який входить у всі віражі чи повороти польської історії. Входить надзвичайно глибоко, цілим серцем, усім собою. Це був автор, біографія якого виразно показує – він переживав історію у стилі великого польського письменника Стефана Жеромського, він роз’ятрював народні рани, він переживав їх серцем.
Конвіцький-режисер створив авторські картини: «Останій день літа», «Задушки», «Як далеко звідси, як близько». Він адаптував на великому екрані «Долину Ісси» Чеслава Мілоша, поему Адама Мійковича «Дзяди». Він створив всього шість фільмів – каже фільмознавець Кароль Шафранєц. Але це геніальні картини:
– Хоча Конвіцький зробив тільки шість фільмів – три чорно-білі та три кольорові, – це видатне кіно. Тема, яка цікавила автора – польська історія, польські комплекси і травми. Він не міг впоратися, зрозуміти світу після війни... Але, на мою думку, форма його фільмів є чимось незвичним і надзвичайним. Це дуже індивідуальне кіно, де Конвіцький вдається до своєї власної символіки, пов’язаної з його власним життям.
Мої фільми віддзеркалюють глибоке переживання проблеми, – казав Тадеуш Конвіцький – і це впливає на їхню форму:
– Мені здавалося, і це підказав інстинкт, що у фільмі повинна бути досить агресивна стилістика. Що моє спілкування з глядачем або ж читачем повинно бути психодрамою, а не епічним наративом, розповіддю з висоти пташиного лету чи історією, побаченою оком півбога...
Це велика втрата не тільки для польської літератури, – про смерть Тадеуша Конвіцького каже директорка Польського інституту кінемистецтва Аґнєшка Одорович. – Відійшов геніальний сценарист, режисер. Це він великою мірою створив польську кіношколу – продовжує:
– Він мав величезний вплив на творчість наших майстрів – починаючи від Анджея Вайди і закінчуючи Анджеєм Мунком, Єжи Кавалєровичем. Конвіцький завжди був партнером режисера. Навіть коли він сам не робив фільму, то вплив Конвіцького на стрічки був дуже відчутним.
Тадеуша Конвіцького вважали незаперечним авторитетом. Він сам говорив, що не хоче повчати молоде покоління, бо не відчуває себе уповноваженим це робити:
– Приходять покоління, від яких мене ділить прірва. Вони живуть іншим світом, вони думають по-іншому. Я відчуваю, що не можу, що не личить мені втручатися...
Творчість Тадеуша Конвіцького в Україні, на жаль, мало знана. Два роки тому опубліковано переклад його «Хроніки любовних подій». Як зізнавався автор у розмові з українськими ЗМІ 11 років тому, він знає про те, що «Юрій Андрухович переклав "Малий апокаліпсис". Він привозив мені примірник, але ним я, на жаль, не можу похвалитися, бо в мене його позичила якась україністка і не віддала».
IAR/Яна Стемпнєвич