Видати альбом є заповітною мрією усіх молодих виконавців. І власне її здійснив наш друг та звукорежисер Томаш Доморадзький, який вже кілька років є гітаристом рок-гурту «Hanza». Як виглядає шлях від перших репетицій в гаражі до релізу платівки, та як це – бути молодим рок-музикантом, Томаш та басист «Hanza» Марцін «Кіці» Кіцінський розповіли нашим слухачам.
Вже два тижні, як на полицях найбільших польських музичних магазинів можна знайти ваш дебютний альбом «Будь що буде. Поспішні висновки». Коли ви тільки зібрали команду та почали репетиції, мріяли про такий результат, чи на початку це було просто бажання якось урізноманітнити життя?
Томаш: Ми від початку хотіли записати альбом. Нам з хлопцями хотілося не тільки грати добру музику, а й бачити якийсь ефект від цього. Так, щоб піти з друзями до магазину, і показати: дивіться, тут лежать наш диск! І, маю сказати, це приємне відчуття, коли бачиш свою обкладинку і можеш поділитися своєю музикою з іншими.
І як розпочалася дорога «Hanza» до успіху?
Марцін: Хочу підкреслити, для всіх нас це вже не перший досвід виступів у гурті. У кожного з нас чотирьох колись була свою команда. Але «Hanza» це люди, які зібралися разом, і які знають, що хочуть робити. Ми прийняли свідоме рішення, що хочемо розвивати музичну кар’єру, і робимо кроки в цьому напрямку. Часами кроки малі, шлях є складним, але у вірному напрямку. Так що на початку було усвідомлення, що хочемо робити, і усвідомлення того, що хочемо робити це разом.
А з чого починався гурт? Як ви зібралися разом?
Томаш: Гурт з’явився ще в 2012-му році. Я та наш вокаліст Пйотрек грали разом в іншому гурті. Пйотрек натомість вже раніше знав Марціна ще зі шкільних часів, і вони разом грали ще в іншому гурті. він колись прийшов до мене і сказав, що знає чудового басиста, і ми зможемо класно співпрацювати і в музичній сфері, і в позамузичній. Так і сталося.
Репетиція / www.facebook.com/hanzaband
Звідки взялася назва «Hanza»? У мене вона викликає асоціації з Середньовіччям: Балтійське море, поляки, німці, купці, подорожі…
Марцін: І це дуже правильні асоціації. Назва з’явилася не одразу. Були інші ідеї, але навіть не буду згадувати, бо не були вдалими. «Hanza» це група, у літературі – група осіб, які дуже міцно пов’язані між собою. У нашому випадку, це дружба. Це дуже важливо – грати музику з людьми, з якими відчуваєш якусь хімію.
ОК, є склад гурту, вдалося знайти приміщення для репетицій, визначилися з репертуаром. Що ж мають далі робити початківці на музичному ринку аби видати свій альбом?
Томаш: Шлях є довгим, звивистим та нерівним. На початку ми зіграли кілька концертів у менших клубах. Потім було кілька прослуховувань. Запис демо. Перемога у конкурсі молодих виконавців. Правда в тому, що ніколи не знаєш, розмова з якою особою буде визначальною у твоїй кар’єрі. Буває, просто перекидаєшся парою слів з незнайомцем після концерту, а він радить поставити твій запис знайомим з радіостанції. Натомість, менеджери чи продюсери, які теоретично могли бути зацікавлені, тебе ігнорують. Як завжди, велику роль грає удача: потрапити до відповідних звукорежисерів, до доброї студії. А ми якось мали щастя.
Отже, ви граєте музику, вона подобається людям, є зацікавлення з боку студій. Коли ви зрозуміли, що ось він, успіх?
Марцін: Цей момент настав два тижні тому, коли ми взяли в руки свій виданий альбом. Наш диск, наша обкладинка, наша музика. Дуже важливо мати якийсь матеріальний результат своїх зусиль, це привід для гордості і для нас. І для наших фанів, і що дуже важливо – для наших родин, які увесь час нас підтримували. Кар’єра музиканта не тішиться аж такою популярністю: стрес, репетиції, заробітки далекі від корпораційних.
Власне, а чим учасники «Hanza» займаються поза музикою?
Томаш: Я працюю звукорежисером у Польському радіо. Марцін викладає англійську мову та працює у музичному магазині. Наш соліст Пйотрек – тестувальник комп’ютерних ігор. А наймолодший учасник, наш ударник Бартек, вчиться на спеціальності маркетинг. Він, до речі, є єдиним серед нас професійним виконавцем, навчається також у музичній школі у класі перкусії.
Ви граєте музику, вона подобається вам, вашим фанам. Як з нею пробитися на ринок, де щомісяця про себе заявляють десятки виконавців?
Марцін: Я б відповів таким чином: ми не намагаємося пристосуватися до ринку. Ми хочемо робити музику, яка є доброю на наш смак. А на добру музику завжди є попит на ринку. Ми не маємо претензій стати частиною мейнстріму. До того ж, ми маємо амбіції створювати тренди, а не намагатися у них вписатися.
Автографи на першому альбомі /www.facebook.com/hanzaband
У той момент, як видаєш свій альбом, бачиш його на полиці у магазині, починаєш інакше почуватися?
Марцін: Абсолютно інакше. Особливо якщо враховувати, що ти є працівником магазину і ти сам розкладаєш цей альбом на полицях. Найбільш цікаве відчуття, це коли бачиш людей, які беруть твій альбом, розглядають його, а потім йдуть з ним до каси. Думаєш: вау, те, що я роблю, їм потрібно.
Питання, яке цікавить багатьох виконавців-початківців: чи можна себе утримати, займаючись музикою?
Томаш: Дуже проста відповідь – ні. Цією діяльністю не заробиш. Дуже дорогими є інструменти. Звукове обладнання. А поїздки, бензин… Так що як хтось мріє про кар’єру рок-музиканта. То я б радив мати ще іншу професію, або принаймні постійний підробіток.
Які плани маєте на найближче майбутнє?
Марцін: Протягом найближчих років це грати щораз краще. Записувати кращі пісні та кращі платівки. Для нас дуже важливим буде найближче півріччя. Маємо намір дати чимало концертів, інтенсивно спілкуємося з журналістами, робимо промоцію альбому у соціальних мережах. Ми зробили добру роботу, і хочемо, аби про її результати дізналося більше людей, а ті. Хто нас вже знає, могли послухати «Hanza» вживу. Поки що будемо виступати у Польщі, але не виключено, що виступатимемо й в інших країнах.
Образ рок-виконавця традиційно асоціюються зі шлейфом прихильниць, які за ним тягнуться. Скажіть чесно, після того, як видали альбом. Дівчата інакше на вас дивляться?
Томаш: Дійсно, такий образ є. якби я був дипломатом, то б сказав6 не можу підтвердити, не можу заперечити. Але, мушу визнати, коли ми спускаємося зі сцени після вдалого концерту, представниці протилежної статі трошки інакше на нас дивляться. Чи буде що далі, звісно, не відомо, але на милу розмову завжди можемо розраховувати.
Олена Бабакова