Від 27 березня до 3 квітня по всій Польщі відбуватимуться мистецькі заходи, об’єднані в рамках акції «Dotknij teatru» – «Торкнися театру». Ця щорічна ініціатива, пов’язана з відзначенням Міжнародного дня театру, об’єднує акторів, режисерів і критиків з усієї Польщі, хоч ще 7 років тому вона була локальним заходом у Лудзі.
А про те, що це таке, ми поговоримо з координаторкою заходу Анною Цішовською.
- Акція «Торкнися театру» народилася у 2010 році в Лудзі. І її присвячено Міжнародному дню театру. Її було організовано з думкою про таке відзначення цього свята, аби театр став максимально доступним для якнайширшої аудиторії. Звідси, власне, наша акція інтерактивної взаємодії з глядачами у міському просторі, але, також, у таких творчих і освітніх формах, аби отого торкання, що згадане у назві заходу, глядачі могли зазнати.
- З чого, отже, все починалося?
- У 2010 році зібралася така спільнота лудзьких митців, артистів та громадських діячів, що створили програмну раду цього проекту, опрацювали організаційну структуру та способи здобуття зовнішніх коштів на те, щоб лудзькі митці могли здійснювати підготовку подій безпосередньо з думкою про День театру. Це не пропозиції з постійної культурної програми Лудзі, адже кожного разу їх проектують і втілюють у життя спеціально з цієї нагоди. І цю модель нашого лудзького заходу було високо оцінено Театральним інститутом ім. Збіґнєва Рашевського у Варшаві, що запропонував нам спільну організацію Міжнародного дня театру для всієї Польщі. Отже, так сталося, що вже з 2012 року ми разом організовуємо цю акцію. І вона охоплює польські міста, воєводства, інституційні театри, незалежні театри, але також будинки культури, музеї та окремі ініціативи незалежних театральних митців. Таким чином, ця акція проходить вже ввосьме. І мені здається, що факт постійної організації цього заходу лише підтверджує потребу в такому театральному святі.
- До театру ходить не кожен. Натомість, як я зрозумів, суттю вашої ідеї є те, що люди театру самі виходять до публіки поза театром.
- Так, це основна ідея цього проекту. Ми виходимо до публіки. І цей проект створено для такої публіки, що досить обережно підходить до театру. Я мушу теж сказати, такий вже у мене сформувався зворушливий досвід, що з нагоди Міжнародного дня театру ми зустрічаємося з дорослими глядачами, котрі свій останній театральний досвід мали в дитинстві, у шкільні роки. Натомість, акція «Торкнися театру», котра тут у Лудзі є цілковито безкоштовною та загальнодоступною, призвела до того, що коли хтось не відважився прийти на спектакль, він може наткнутися на театральні вистави у міському просторі, на зупинках, у трамваях, на вокзалі, в торгівельному центрі або у парку. На це, власне, ми розраховуємо, коли виходимо до публіки.
- Що така публіка може винести з такого досвіду, зустрічаючись з вами на міських площах, зупинках, у крамницях тощо? Аристотель навчав, що театр веде до очищення, тобто до того, що називається катарсис. Чи, отже, можна таким чином, не готуючись, несподівано, завдяки вам зазнати чогось такого, як катарсис?
- Я гадаю, що для того, щоб пережити катарсис, мають бути виконані особливі умови. І, однак, перехожий, який лише наткнеться на театральні дії, ще може цього не досвідчити. Натомість, напевно, він отримає певне заохочення чи щось на початок, що дозволить йому освоїтися з театром, і згодом він свідомо затримається поруч з акторами і, наприклад, перегляне всю виставу, або ж піде до такого місця, де вже навмисно та свідомо прийме відповідну пропозицію, що заграє на струнах його душі. Можу, натомість, сказати, що, звісно, ми працюємо на різних рівнях театрального втаємничення і робимо глядачам різні пропозиції. Але такі виходи до публіки, гадаю, руйнують певні стереотипи, що театр існує лише на сцені. Вони показують, що театр може відбуватися у натуральній сценографії. І насправді, ми лише підтверджуємо артикульовану Шекспіром ситуацію, що весь світ є театром. Мені здається, що у міському – такому нетиповому для театру – просторі можна зустрітися з рефлексією про дійсність, із питаннями, що театр ставить. Натомість, глибокі розважання можливі лише тоді, коли відбувається близький контакт у особливій атмосфері і, гадаю, замкненому просторі, місці.
- А, отже, якими є ці місця? В Лудзі протягом довгого часу таким головним осередком для акції «Торкнися театру» був Новий театр ім. Казімєжа Деймека. Чи не так?
- Так було дотепер. Натомість, починаючи з цього року, «Торкнися театру» має нового оператора. Це Поліський мистецький центр у Лудзі. Він прийняв на себе функції, котрі дотепер виконувалися Новим театром ім. Казімєжа Деймека. Більше нічого в цьому проекті не змінилося. Всі заходи надалі здійснюються різними партнерами проекту. Це музеї, будинки культури, інституційні та незалежні театри, об’єднання та навчальні заклади.
- На котрі з планованих цьогоріч заходів варто звернути особливу увагу?
- Ми маємо вже восьмий випуск акції «Торкнися театру», що відбувається під гаслом «Przekroczenia» (укр. – «Долання»). Це авангардний випуск. У цьому році ми хотіли торкатися театру, що шукає нових шляхів, театру «лабораторного». Цим, власне, зумовлене дуже потужне представництво молодих митців. Отже, ми маємо тут перформерок Лєну Бєльську і Юстину Зєлінську зі спектаклем «Революції», котрі анонсують, що їхній спектакль переверне уявлення про театр і покаже його таким, котрого ще ніколи не було. Це буде дебют і прем’єра не лише спектаклю, але також цих акторок. Окрім цього, в нас будуть такі митці, як Томаш Цісєльський, Міхал Ратайський, Павел Ґраля, Ольґа Жукович – це нова формація лудзьких артистів. З’являться дуже очікувані прем’єри театрів «Chorea», «Szwalnia», «Kio». До Нового театру ім. Казімєжа Деймека у Лудзі запрошено дві перформерки з фракції «Sędzia główny». Це Алєксандра Кубяк і Кароліна Віктор. Натомість, спеціальною гостею цього проекту стане Марія Пешек, котра 27 березня о 17.00 у Поліському мистецькому центрі розмовлятиме з нами про долання меж у театрі. Ще одним спеціальним гостем буде Лєшек Бздиль, котрий у монодрамі «Тратегія» 2 квітня з’явиться у клубі «Wytwórnia» на запрошення Центру культури молоді. Ромуальд Віча-Покойський з нічним майстер-класом про альтернативний і незалежний театр буде гостем Центру культури «Górna». Дуже цікавим стане також блок критичних подій у Будинку літератури в Лудзі. І тут можна було б перераховувати ще чимало заходів, але ми їх маємо близько 80, тож я просто не в змозі всіх порекомендувати. І не хочу ні про кого забути. Тому пропоную завітати на сторінку www.dotknijteatru.pl, а там згадано події, що відбуватимуться не лише у Лудзі, але також по всій країні. Їхнє число постійно зростає і вже зараз їх дуже багато. Я маю надію, що публіка знайде серед них щось для себе.
- Натомість, вся акція триватиме понад тиждень, чи не так?
- Так, з 27 березня, тобто, починаючи з Міжнародного дня театру, до 3 квітня. Тобто, від понеділка до понеділка.
- Чи тематика вашого цьогорічного заходу якось спеціально пов’язана з Роком авангарду, що саме зараз триває у Польщі? Чи це випадок, що цьогоріч ви звернулися до неї, власне?
- Так, це дуже цікаво, оскільки ми цілком випадково – це такий збіг – придумали гасло для нашої акції. І так ми автоматично вписалися у рік авангарду. Але свої плани ми оголосили у червні, натомість дещо пізніше було прийняте рішення про відзначення Року авангарду в Польщі. Я дуже радію, що ми так із цим збіглися. Але ми це зробили інтуїтивно і жодним чином не задумували свого проекту, орієнтуючись на авангард як мистецький напрямок, адже ми ще не знали про таку ініціативу. Мабуть, існує щось таке, якась потреба, що спонукає організаторів різних подій шукати схожої артикуляції таких мистецьких ідей.
Антон Марчинський