Останній свідок української культурної спадщини у Полянах-Суровичних

Є одна нині безлюдна, а колись густонаселена долина у східній частині Низьких Бескидах. Впродовж 400 років там кипіло життя. Проте, вже сімдесят років у долині ніхто не живе. Свідком історії були тільки покинуті стіни греко-католицької дзвіниці, що поволі перетворювалася у руїни. Декілька років тому група польських ентузіастів, які повертають покинуті пам’ятки до життя, вирішила зупинити процес постійного руйнування об’єкта та врятувати об’єкт української культурної спадщини, почавши його ремонт.

Нині безлюдна долина і колись густонаселене село Поляни-Суровичні лежить у східній частині Низьких Бескидів у ґміні Команча Підкарпатського воєводства. Наприкінці XIX століття там проживали 665 осіб, здебільшого лемки – греко-католики, у міжвоєнний період там жили вже приблизно 1000 жителів у понад 100 домогосподарствах.

У центрі лемківського села стояла дерев’яна греко-католицька церква з 1-ї половини XVIII сторіччя св. Архангела Михаїла з окремою, кам’яною дзвінницею, яка залишилася чи не єдиним свідком життя, що там колись процвітало. У 1945 році жителів села переселили на терени радянської України. Село спорожніло. Хати розібрали, поля стали безплідними. Дерев’яну церкву зруйнували. З дзвінниці зник дерев’яний дах з куполом. Споруда стояла покинутою і нікому не потрібною. Розташований неподалік цвинтар заріс кущами, могили знищили.

До сьогодні збереглася одинока дзвінниця (збудована приблизно у 1820 році). Споруда є красивою та безцінною пам’яткою архітектури, яка є культурною спадщиною місцевих жителів, які колись тут жили.

Кількадесятиособова група польських ентузіастів-волонтерів вирішила дати нове життя греко-католицькій дзвіниці. Відтак, від 2012 року триває реконструкція цього церковного об’єкта - останньої згади про лемківську історію у селі Поляни-Суровичні.

Більше слухайте у звуковому файлі

Підготував Тарас Андрухович