Мода на спів (чи мелодекламування) серед українських письменників укорінилася вже на добре. Юрій Андрухович видав нещодавно п’ятий альбом з вроцлавським «Карбідо», успішно концертують теж Сергій Жадан та «Собаки у Космосі», Юрій Іздрик з «DrumТиатром». Але коли говорити про польських майстрів пера – Анджей Стасюк, можна сказати, прокладає цей шлях. Разом із українськими «Гайдамаками».
Наприкінці січня відбулася прем’єра їхнього спільного альбому «Mickiewicz-Stasiuk-Haydamaky».
«Stepy akermańskie», «Акерманські степи» – насправді від них все почалося, від «Кримських сонетів» Адама Міцкевича, - говорить Олександр Ярмола, лідер «Гайдамаків»:
- Ми почали від «Кримських сонетів», тому що це поетична збірка, яка поєднує Міцкевича та Україну, він її написав під час подорожі в Україну. Тут була точка перетину, тому ми ними й почали. А далі ми пройшлися по всіх сонетах, відібрали ті, які були нам особливо цікаві. Там є «Альпухара», «Упир» (початок поеми «Дзяди»), «Редут Ордона».
Ідея, щоби твори Міцкевича заспівати й одягнути в музику, з’явилася у «Гайдамаків». Місце в культурі Адама Міцкевича, котрого поляки називають «wieszczem», провісником, бронзові погруддя котрого стоять чи не у кожній польській школі, а пам’ятники – на центральних площах міст, нагадує ставлення українців до Тараса Шевченка – портрети Кобзаря, обов’язково з вусами – висять на почесному місці, під рушниками... Але щоб поезія жила, її потрібно зняти з п’єдесталу, – говорить польський письменник Анджей Стасюк:
- Маю надію, що ми зняли його з п’єдесталу, тому що йому це було потрібне. Поети вмирають на п’єдесталах.
Ця музика є дуже східною, місцями - турецькою, татарською... Сашко ж навіть співає кримсько-татарською мовою. Тож таким чином ми зняли Міцкевича з цього постаменту, звільнили його з польських рамок, допомогли вийти з тісної провінційності, згладженості «Пана Тадеуша». І це вдалося - Міцкевич отримав степову гайдамацьку енергію. Я знав творчість «Гайдамаків» і тому більш-менш сподівався, якою буде музика до альбому, що вона буде гайдамацькою. Але я не очікував, що вона буде такою східною. А це вийшло просто неймовірно! Цей гурт має величезну силу. Вони – повторюся – неймовірні! Кожна пісня є іншою за характером, а разом з тим альбом становить цілісність.
Можливо, для цього потрібною була ця дистанція, відстань, з якою до Міцкевича підійшли «Гайдамаки». Для них він не є «wieszczem», а цікавим поетом.
Олександр Ярмола:
- Міцкевич у Польщі стоїть на п’єдесталі, а для українців – це щось нове. Тому нам було цікаво (працювати з його творчістю – ред.). Хочу сказати, що це сучасний поет. Тому, крім того, що він стоїть на п’єдесталі, це цікава поезія, яку цікаво читати.
До того ж, додає Олександр Ярмола, поезію Міцкевича можна читати через призму актуальних подій. «Редут Ордона» - це вірш Міцкевича про оборону Варшави від російського війська під час листопадового повстання 1831 року. В альбомі «Mickiewicz-Stasiuk-Haydamaky» він звучить як списаний із сьогоднішніх подій.
Олександр Ярмола:
- Цей твір дуже сильно переплітається з тим, що зараз відбувається в Україні, тому ми його вибрали і зробили для нього напружене, рокове аранжування.
Анджей Стастюк:
- Тому ми записали цю пісню. Це «Гайдамаки» вирішили записати трек на вірш Адама Міцкевича «Редут Ордона» (Reduta Ordona). Я спочатку був дещо здивований – «А чого це якісь воєнні пісні маємо співати» - питав їх. Але тепер, знаєте, я вважаю, що ця пісня є найліпшою. У цьому творі є справжня сила, неймовірна енергія і актуальність. Хлопці співали цю пісню так, якби знаходилися на фронті. Це було чути, як вони входять в цю атмосферу вірша, як вливаються в нього своєю музикою.
Щоб записати «Акерманські степи», Гайдамаки поїхали в український степ, потім був Воловєц у Низькому Бескиді, де мешкає Анджей Стасюк. Згодом – праця в студії в Горлицях. Ну а потім Стасюк приїхав до Києва. А чому Анджей Стасюк?
Олександр Ярмола:
- Ми шукали, з ким співпрацювати у Польщі, і нас познайомили з Анджеєм. Анджей є літератором, він як ніхто може репрезентувати польську літературу, польську поезію. Анджей вже віддавна захоплювався рок-музикою і йому було цікаво поексперементувати з якоюсь групою. Він сприйняв цю пропозицію дуже позитивно. Відразу відбулася творча хімія, ми працювали із задоволенням.
Альбом «Mickiewicz-Stasiuk-Haydamaky» - тримовний, тут крім польської та української звучить кримсько-татарська мова. Записали його митці з Польщі та України. З’являється він у непростий час в польсько-українських взаємовідносинах.
Анджей Стасюк:
- Він не засипе усіх ровів, але може принаймні стримає подальше викопування. Те, що зараз відбувається у Польщі, цей антиукраїнізм з боку поляків є настільки бездумним... Маю надію, що наш альбом стане принаймні таким камінцем, який зробить ці рови мілкішими. У цьому проекті маємо Міцкевича – отже, польські націоналісти не можуть причепитися, але з другого боку, маємо «Гайдамаків», тобто таку собі провокацію для націоналістів. Ми цього свідомі, і це мене дуже тішить. Я б назвав цей альбом політичним жестом.
Олександр Ярмола:
- Зараз багато політики відбувається, політичної маніпуляції, без якої було би набагато краще. Цей альбом робився в атмосфері нагнітання штучної політичної кризи між Польщею і Україною. А сам альбом зроблений в дусі дружби між українцями і поляками. Я особисто дуже поважаю зусилля Івана Павла ІІ у напрямку наближення наших народів. Не сприймаю, мені не подобається те, що відбувається зараз. Я вважаю, що це якась тимчасова хвороба.
Запрошую послухати повну версію розмови з Олександром Ярмолою та Анджеєм Стасюком - у звуковому файлі.
Яна Стемпнєвич