13-14 липня у Варшаві, у дворику Інституту Адама Міцкевича, відбулися кінопокази в рамках ІІІ Фестивалю документального кіно просто неба Lampa.doc. Програма фестивалю охоплює ще дев’ять міст в Україні.
Наталія Красильникова, директорка Фестивалю документального кіно просто неба Lampa.doc:
«Цьогоріч фестиваль відбувається втретє. Починаючи з першого року, програма фестивалю формувалася з української і польської документалістики. Я дуже часто чую запитання – чому? чому таке поєднання? Відповідь проста: українська документалістика – щоб показати українцям, що українське кіно є, і воно якісне, воно гідне уваги. А польська документалістика – тому що це приклад одного з найкращих зразків документального кіно у світі. Крім того, починаючи з першого року, маємо польських партнерів. Першого року нашим партнером була Студія Вайди, а цього року маємо Студію Мунка. А ще фестиваль має підтримку Інституту Адама Міцкевича».
Моніка Ґроховська, координаторка програми «Open Poland», Інститут Адама Міскевича:
«Інститут Адама Міцкевича вже два роки підтримує цей проект. Кінофестиваль «Lampa.doc» три роки подорожує українськими містами, часто це схід України. Цього року директорка фестивалю Наталія Красильникова попросила, щоб організувати покази у Варшаві – і ми відкрили для фестивалю дворик Інcтитуту Адама Міцкевича».
«Ідея цього фестивалю в тому, що ми показуємо і польське, і українське найкраще кіно. Інститут допомагає програмувати польський бік цього фестивалю – наприклад, ми запрошуємо Наталію Красильникову на фестивалі документального кіно у Польщі, щоб вона мала змогу ознайомитися з новими фільмами. Але те, що для мене є найбільш цікавим у цьому фестивалі, – це діалог. Діалог митців з Польщі та України. Ці фільми показують, на якому етапі, в якому місці знаходяться українське і польське суспільства, що між нами є спільного і чим ми відрізняємося. Крім цього, кожного року фільми відбираються за якоюсь головною темою фестивалю. Цьогоріч наскрізною темою є взаємозв’язки між рідними, взагалі – між людьми».
Наталія Красильникова:
«Це фільми, в яких є спроба вибудувати діалог між поколіннями. Фільм, який абсолютно чітко вписується у цю концепцію, і який відкрив програму у Варшаві – «Obcy na mojej kanapie» („Чужинець на моїй канапі”) Ґжеґожа Бжозовського. Це фільм про каучсерфінг, тут ми бачимо, наприклад, пенсіонера, котрий у Варшаві приймає в рамках цієї програми німецького студента, всього в тату і пірсінгу, граючого музику гардрок...»
«Фільм Сергія Буковського «Головна роль» теж є у програмі «Lampa.doc» цього року. Це кіно чуттєве, з гумором, іронією, але в той же час – трошечки зі смутком. Це кіно знімає метр української документалістики Сергій Буковський. Він знімає його про свою маму, Ніну Антонову, яка в радянські часи була відомою акторкою. Це не тільки спроба сфільмувати її, як головну героїню, але спроба розібратися, можливо, зі своїми дитячими травмами...»
Моніка Ґроховська:
«Więzi» (Зв’язки) режисерки Зофії Ковалєвської - це дуже цікавий фільм про стосунки всередині старшого подружжя, яке відзначає 45-річчя шлюбу. Ми дізнаємося, що чоловік головної героїні останні вісім років жив поза домом, у нього була інша жінка. Це дуже цікаве спостереження – як вони вдвох намагаються впоратися із цією ситуацією».
«Мені здається, що кожна розповідь про людину, про її індивідуальну долю, якоюсь мірою є універсальною. Адже багато проблем маємо подібних – і це нас наближає один до одного. Ми намагаємося приміряти черевики цієї людини, зрозуміти її ситуацію. Тому, як на мене, документальні фільми – це досконале знаряддя щоб наближати людей, наші культури і встановлювати діалог».
Наталія Красильникова:
«Одразу після того, як команда «Lampa.doc» повернеться з Варшави, в наступний вікенд на нас вже чекає Червоноград. Власне завдяки Інституту Адама Міцкевича, від минулого року в Червонограді відбувається наш фестиваль. Потім ми їдемо до Ужгорода, це місто вітатиме «Lampa.doc» вперше. А потім – Луцьк, він втретє вже є на мапі фестивалю документального кіно просто неба. У Луцьку покази відбуватимуться на території замку Любарта. А згодом покази відбудуться у Житомирі, Кропивницькому, Умані. У Києві ми закриваємо програму 15 вересня та покажемо три фільми. І вже сьогодні можу дати спойлер – у Києві покажемо фільм, який увійде до програми наступного року».
«Цьогоріч від Польщі маємо п’ять фільмів, це майже половина програми. Є, наприклад, сильне, ліричне, надзвичайно хороше кіно, до нього можна підібрати багато епітетів – це «Dzienniki podróży» („Щоденник подорожі”) Пйотра Стасяка. Фільм розповідає історію видатного польського фотографа Тадеуша Рольке, котрий бере свого 15-річного учня у фургончик, роблять там фотолабораторію і їдуть малими містечками Польщі фотографувати мешканців. Під час цієї подорожі будуються їхні стосунки, і так само як у фільмі «Чужинець на моїй канапі», можна побачити, як багато дає це спілкування кожному з них...»
«Від Студії Мунка маємо чотири фільми, зокрема, фільм Аґнєшки Ельбановської «Полонез». Це короткометражне кіно розповідає як у маленькому польському містечку відбувається конкурс на патріотичну тематику. Фільм сповнений самоіронії. І це те, чого не вистачає українській документалістиці...»
Моніка Ґроховська:
«Те, що відбувається в Україні в кіноіндустрії, – це дуже цікаві процеси. Останніми роками українське кіномистецтво стрімко розвивається. І ми, Інститут Адама Міцкевича, хочемо в цьому брати участь. Ми будуємо довготермінові проекти. Так, цьогоріч будемо присутніми на Міжнародному кінофестивалі в Одесі, в рамках якого організуємо спеціальний день зустрічі польських та українських продюсерів. Ми хочемо створювати, поглиблювати двосторонню співпрацю, щоб вона завершувалася польсько-українськими кінороботами. Будуємо багатоетапні, багаторічні проекти, які є платформою для спільних польсько-українських проектів».
А чому Lampa?
Наталія Красильникова:
«З лампи почалося кіно. А друге пояснення – лампа це світло. І хочеться нести це світло. Для мене особисто документалістика є світлом в повному сенсі цього слова, яке може змінювати – я не буду казати глобально світ, ні – може змінювати людей на краще, кожну окрему людину в своєму об’ємі і по-своєму. Воно змінило мене і мені хочеться вірити, що воно матиме вплив і на глядачів «Lampa.doc».
Програму ІІІ Фестивалю документального кіно Lampa.doc. знайдете на сторіні фестивалю www.lampadoc.org
Запрошую послухати повну версію передачі у звуковому файлі
Яна Стемпнєвич