Темп зростання польської економіки не сповільнюється, економічне піднесення перевищує 5 відсотків на рік. Споживання та заробітна плата зросли, а рівень безробіття знизився до найнижчого показника в історії після 1989 року. Чи 2018 рік закінчується з відчуттям економічного успіху – це питання в ефірі Польського радіо обговорювали фахівці. Голова Польського економічного товариства професор Ельжбєта Мончинська:
– Я вважаю, що абсолютно так. Цих показників не можна піддати сумніву. Валовий внутрішній продукт, який перевищує 5 відсотків, це великий успіх. Ми – чемпіони, ми здобули місце на подіумі, досягли найвищого темпу розвитку серед країн Європейського Союзу. Застереження можна мати до способу оцінки, проте загально можна прийняти, що вимірюється новостворена вартість, тобто прибутки тих, хто живе з капіталу і заробітна плата тих, хто утримується з професійної праці. Якщо темп зростання дорівнює п’яти відсоткам, це впливає і на платню, і на споживання, та надалі не надто впливає на інвестиції, хоч повинно. Але, безперечно, це великий успіх, тим більше, що 5-відсоткового економічного зростання не супроводжує зростання інфляції (і це дивує економістів); за прогнозами, воно мало перевищувати два відсотки, а досягло 1,8 відсотка. Безперечно, в статистичному розумінні, економічна картина Польщі – відмінна.
Експерт Центру імені Адама Сміта Анджей Садовський:
– Один показник непокоїть усіх. А саме, помітне зменшення інвестицій у Польщі. Як видно, воно є результатом фундаментальної речі, якої нинішній уряд не зробив. Зате, уряд успадкував всю систему правового хаосу, через те навіть одна з флагманських інвестицій, судноплавний канал через косу Вісли, не може бути створена без ухвалення спеціального закону. Кількість перешкод лише в сфері так званого захисту довкілля – це 142 зауваження чиновників, але ж вони дотримуються правил, які ухвалювали польські політики, уряди та парламенти. Це стосується й багатьох інших економічних ініціатив у Польщі. Коли порівняти час їх реалізації з такими ж інвестиціями за кордоном, різниця – величезна, тому польські підприємці щораз частіше будують фабрики за межами Польщі лише через правовий хаос, який видовжив цикл створення інвестицій. Отже, загальні результати економіки надзвичайно позитивні як на постійно несприятливі умови ведення бізнесу в нашій країні.
Одна з організацій роботодавців оприлюднила дослідження, в якому 50 відсотків підприємств оцінює, що умови ведення бізнесу в Польщі погіршилися. Поліпшення стосується одинадцяти відсотків компаній. Найгірше оцінено умови діяльності середніх і малих підприємств – таку думку висловило 70 відсотків опитуваних представників фірм. Далі – доктор Артур Бартошевич з Вищої школи торгівлі у Варшаві:
– Чому підприємці вважають, що є погано? Тому, що інструменти, котрі представлено як реальну підтримку підприємств, це лише невеликий елемент усіх нещасть, з якими стикаються підприємці. Ми говоримо і про інвестиційний, і про операційний етапи бізнесової діяльності. В обох випадках необхідно здобути ряд дозволів, подолати адміністративні бар’єри. Організації роботодавців уже багато років представляють так звані книги скарг, що ілюструють ряд перепон, з якими змагаються підприємці. Кожен черговий уряд проявляє відкритість до змін і дерегуляції, та на практиці, на жаль, держава дбає за себе. Тобто бюрократія і навантаження постійно зростають. Є дві причини цього явища. З одного боку, ми – в європейських структурах і частково йдеться про імплементацію законодавства ЄС. Але в багатьох сферах економіки є приклади надмірного регулювання, хоча б у транспорті. Проблема стосується не фінансового навантаження, а непевності в підприємницькій діяльності. Це паралізує економіку.
Наступний учасник дебатів – економіст Пшемислав Квєцєнь (брокерський дім XTB).
– Якщо глянути на часи (комуністичної залежності), порівняти рівень заможності польського суспільства, наші економічні перспективи, які були тоді, не кажучи вже про геополітичні – то ми в такому місці, про яке нецілих 40 років тому могли тільки мріяти. Немає сумніву – ми досягли величезного успіху. Також є успіхом, що попри всі обмеження, протягом 25 років у Польщі не було рецесії, навіть у період глобальної фінансової кризи. Спочатку ми переживали значні структурні проблеми, але зменшували їх. У 2007–2008 роках був пік економічного зростання (понад 6 відсотків). Мабуть, останній рік був черговим піком. Значне зростання тішить у контексті подій, що відбуваються в Західній Європі. Попри різні незручності, ми як суспільство здобули дуже багато. Заодно, можливо, це якось пояснює, чому ми не створили системи більш сприятливої для підприємців. У Польщі підприємці ніколи не мали такого комфорту, як їхні колеги з інших країн. Важливим явищем є відсутність повного доступу до інформації. Коли хтось починає підприємницьку діяльність, не можна очікувати, що він знатиме всі правила, пільги та обмеження. Це – основа.
Бюджет Польщі 2018 року був просуспільним. Промовисті приклади – це 22 мільярди злотих на програму «Родина 500+», якою користуються 3 мільйони 800 тисяч дітей. 1 мільярд 400 мільйонів призначено на програму «Добрий старт», 450 мільйонів – на догляд за наймолодшими «Малюк+». Противники широкої підтримки з державного бюджету заявляють про роздавання грошей, а прихильники, крім аргументів, які стосуються дій на благо суспільства, про бюджетні прибутки з податків завдяки збільшеному споживанню та більші витрати на науку, дітей, спорт, туризм тощо. Як до цього ставляться економісти? Професор Ельжбєта Мончинська:
– Я вважаю, що соціальні питання не лише в Польщі, а взагалі в розвинених країнах, де настає старіння суспільства, мають основний характер. Назагал, досі – починаючи приблизно від середини сімдесятих років минулого століття – особливого значення надавали економічному зростанню, воно було своєрідним фетишем. За цим фактором не встигав соціальний та екологічний прогрес. І тепер майже всі заможні розвинуті країни мають проблему із соціальною напруженістю. Це видно, наприклад, у Франції, Німеччині. Перед зростанням асиметрії в розподілі багатства і доходу в світовому масштабі остерігала, наприклад, очільниця Міжнародного валютного фонду Крістін Лаґард. У Польщі, на щастя, соціальна нерівність зменшується, також завдяки програмі «Родина 500+». На мій погляд, поки будь-яка країна не досягне гармонії між економічним прогресом, тобто зростанням ВВП, та соціальним і екологічним прогресом – її розвитку не можна визнати правильним.
Анджей Садовський із Центру імені Адама Сміта:
– Найкраща соціальна політика, яку проаналізовано в світі, є там, де більшу частину наявного доходу залишають у руках громадян. Таку політику здійснює, наприклад, румунський уряд – за допомогою зменшення ставки ПДВ і скасування частини податків громадяни отримують більше грошей. Це видно – в Румунії набагато кращі, ніж у Польщі, показники економічного зростання. Польська програма «Родина 500+» насправді поставила питання сім’ї в центр публічних і політичних дебатів. Вона може бути відповіддю на депопуляційні процеси, хоч за мету поставлено також збільшення народжуваності, якого не досягнуто. Зате, її треба визнати програмою зменшення навантаження польських сімей податками. Проте, вона є складною. Ми підрахували, що з цієї програми фінансується 75 відсотків ПДВ від щорічних витрат сім’ї. Такого результату можна було досягти поверненням найнижчої ставки ПДВ на дитячі товари або її скасуванням, як у багатьох країнах ЄС. Тому варто порівнювати ефективність соціальної політики. Також проблемою є те, що іноді соціальні програми спричиняють пасивність суспільства.
Доктор Артур Бартошевич з Вищої школи торгівлі у Варшаві:
– Безперечно, існує ряд диспропорцій, які ми, з одного боку, намагаємося усунути, але, з другого боку, вони також виникають внаслідок рішень влади. Це правда, що соціальні механізми можуть певною мірою сприяти створенню так званої країни милостині. Частина суспільства може визнати, що її активність може обмежитися очікуванням на гроші з якихось джерел. Частково, через неконтрольоване відкриття соціальних систем прибульцям з інших країн потерпає Західна Європа. Це також заохотило до збільшення хвилі міграції. Є фактом, що внаслідок програми «500+», яку ми обговорюємо, з ринку праці відійшло близько двохсот тисяч людей. У масштабі країни це небагато, але воно свідчить про поведінку частини суспільства. Найкращими є соціальні програми, які мобілізують до праці, наприклад пов’язані зі зменшенням податків. З другого боку, слід врахувати нашу дійсність – можливості розвитку, велику диспропорцію прибутків. Зате, важливо, що програма «500+» вплинула на зменшення бідності серед дітей.
Економіст Пшемислав Квєцєнь:
– Нашим завданням як економістів є також проводити дебати, пояснювати, що є потрібним, а що безпідставним. Це не так, що ми отримуємо щось від держави. Ми як суспільство, за посередництвом демократично обраної влади, рішаємося на політику трансфертів від тих, хто має більше, до тих, хто має менше. Якби в нас у суспільстві була повна свідомість, могли б існувати різні програми. Розподіл фінансування повинен бути ефективним, тобто задовольняти потреби груп, які цього потребують. Причому, немає економічної політики окремо від соціальної політики. Вони пов’язані і найкраще, якщо цілі реалізуються спільно. І саме програма «500+» має певні переваги, зокрема є фінансово ефективною завдяки своєму масштабу.
Нагадуємо, на основі програми «Родина 500+» на другу і кожну наступну дитину в сім’ї держава призначає 500 злотих (понад 100 євро), а якщо прибутки на одну особу є надто низькими – таку допомогу отримує навіть перша дитина в сім’ї.
PR24/Н.Б.