18 лютого в Латвії – референдум у справі надання російській мові статусу другої державної мови. Для того, щоб це сталося, більше 700 тисяч громадян півторамільйонної країни висловилися «за». Тому аналітики від початку передбачали, що російська мова державною в Латвії не стане – однак сама подія свідчить про збільшення сили російської нацменшини та впливає, зокрема, на роль Росії в регіоні. Голова латвійської держави проголосував у Польщі – адже саме тут у цей день він знаходився з робочим візитом. Андріс Берзіньш дав спеціальне інтерв’ю Українській службі Польського радіо.
Пане президент, як референдум віддзеркалюється на внутрішній ситуації в Латвії, зокрема, на міжлюдських відносинах? Чи посилилося напруження між різними народами, що живуть у Латвії?
Андріс БЕРЗІНЬШ: Тут треба сказати про стабільність. Я був у латвійських регіонах, зокрема, у Латгалії, де більшість населення – це російськомовні. Населення цього східнолатвійського краю послуговується російською мовою в усіх сферах, латвійська переважно залишається мовою чиновників. Проте міжлюдські відносини в цьому краї, попри референдум, не порушилися, тож я відчуваю, що ситуація буде стабільною.
Національне різноманіття – це плюс чи мінус Латвії?
Андріс БЕРЗІНЬШ: Досвід поколінь Латвії полягає у багатонаціональній культурі цієї країни. У моноетнічній державі, якою є Польща, це трохи важко зрозуміти. Саме в 1918 році, коли Латвія стала незалежною, у нашій країні почалося спільне державне існування багатьох народів. Нині ризький уряд фінансує вісім нацменшин. Їхні представники можуть вивчати історію рідної землі та її культуру рідною мовою. Саме це завжди становило міць і силу нашої держави.
А як ставляться до референдуму латвійські поляки, які віддавна мешкають на сході країни?
Андріс БЕРЗІНЬШ: Можна запитати будь-якого поляка, який є громадянином Латвії – а в нашій країні традиційно проживає кільканадцять тисяч представників польської діаспори. Отож, якщо питати поляків про те, яку підтримку вони надавали латвійській державі, то вони звертатимуть увагу, що Латвія завжди враховувала їхні інтереси й будувала політику, приязну багатьом народам.
Я знаю багатьох російськомовних мешканців Латвії, котрі 18 лютого проголосували проти російської мови як державної. Чому так відбувається?
Андріс БЕРЗІНЬШ: Це не стільки досягнення латвійської держави, скільки бажання звичайних людей жити нормально. Розвивати економіку, нормально функціонувати в суспільстві. Не йдеться про те, щоб знаходити якісь конфлікти. Однак у подібну гру люблять грати радикальні політичні сили, вони хочуть створити напруження в суспільстві нашої країни. Проте люди хочуть нормально жити, і це основа нашої політики. У цьому є також величезне досягнення латвійської держави, проте люди самі теж уже зрозуміли, що не варто створювати напруженої ситуації.
Пане президенте, ви згадали про радикальні сили. Річ у тім, що підписи за референдум збирала не політична партія, навіть не громадська організація, а просте об’єднання громадян, що називається «Родной язик». Звичайно, можна сказати, що в цьому суть розвитку громадянського суспільства – але чи за тим об’єднанням, на Вашу думку, стоїть яка-небудь політична сила?
Андріс БЕРЗІНЬШ: Найближчий рік покаже – бо в латвійському парламенті досить нестабільна більшість. Вона складається з правлячої партії «Єдність», Партії реформ колишнього президента Затлерса та національного об’єднання. З іншого боку, в опозиції находиться велика партія, що представляє інтереси російськомовного населення. Я б сказав, що баланс сил майже рівномірний. Імовірно, це фундамент для того, щоб створювати або нові політичні угруповання, або змінювати розклад сил. Нинішня ситуація створює всі передумови для цього.
Не можна не запитати Вас про те, яким чином Латвія ставиться до своїх сусідів. Зокрема, бачимо згортання демократії в Україні, про що свідчить хоча б справа Тимошенко, є процеси, що насторожують, у Росії й Білорусі. Чи в цих країнах щось зміниться в найближчому майбутньому?
Андріс БЕРЗІНЬШ: Це питання часу. Великим державам напевно складніше пройти трансформацію. Візьмімо хоча б приклад Польщі: скільки держав з нашого регіону випередило її? Але Варшава, яка вела послідовну політику, нині наздогнала всі малі держави і тепер вона лідирує в регіоні. Отже, треба зібратися з силами, щоб реалізувати реформи. Якщо подивитися на Україну: нещодавно я зустрічався з прем’єром Азаровим – це були солідні, добрі переговори. Українці вчаться демократії, хочуть знати, які стандарти панують у країнах Балтії, які ще не так давно перебували в СРСР, як і Україна. Ми ділимося з українцями своїм досвідом. Подивімося на Білорусь: тут найкращим прикладом є міжрегіональні відносини. Річ у тім, що частина Латвії безпосередньо межує з Білоруссю, по обидва боки кордону мешкають знайомі й родичі. Протягом останнього року ці взаємини розквітали. Латвія ділиться свої досвідом з цими державами, висилає туди своїх експертів. Те саме робить і Польща, і Литва, і Естонія.
Чому ці країни зацікавлені в розвиткові демократії в сусідів?
Андріс БЕРЗІНЬШ: Таку ж ситуацію маємо у Південній Європі: в Італії чи Іспанії велику увагу присвячують демократизації Північної Африки. Вони мають задумуватися над проблемами того регіону незалежно від їхньої волі: адже це – їхні сусіди. Так само і в нашому випадку. Допомога нашим сусідам на Сході – це логічна частина політики, адже у цьому – також наш інтерес.
Розмовляв Ігор Ісаєв