Сучасна польська східна політика крізь призму особистого досвіду – так можна охарактеризувати книгу «Між Майданом та Смоленськом», що нещодавно була представлена читачам. Євродепутат Павел Коваль, в розмовах з краківськими журналістами, розповів про свою Східну Європу, яку він знає не з документів та телевізору, а зі спілкування з місцевими політиками, журналістами, простими людьми, з подорожей та кулінарії.
Чому політик вирішив відзначити саме часовий проміжок між 2004-м та 2010-м роками? Павел Коваль пояснює – бо тоді відбулися події, важливі для історії регіону та нього самого:
- Смоленська катастрофа стала шоком для всіх, і для мене це був шок, і для польської закордонної політики. Хоча зрозуміло, що це не кінець польського зацікавлення Сходом. З Майданом, я думаю, все зрозуміло – він дав новий поштовх зацікавлення Східною Європою на Заході. Події осені 2004-го року додали полякам сміливості, показали їм: ви однак можете змінити життя, реально підтримувати демократію та зміни. Ця книга це немовби підсумування того періоду у моєму житті, коли я активно займався зовнішньою політикою, це данина пошани для моїх друзів, які мені допомагали. Але цей текст це також послання у майбутнє: навіть якщо у польській закордонній політиці відбуваються недобрі процеси, ми не можемо перестати боротися за Схід Європи.
У книзі можна знайти описи зустрічей з президентами, переговорів з міністрами, а також рецепти страв, традиційних для регіону. Павел Коваль, який навіть останнім часом став ведучим кулінарної програми на українському каналі TVi, не приховує, що реальна кухня його цікавить не менше, ніж політична:
- Так, я дуже люблю готувати. Якщо можу щось зробити для Сходу своєю кулінарною майстерністю – то це роблю. Часами це найліпший спосіб промувати країни Східної Європи у Польщі. У країнах Східного партнерства всім дуже подобалося, що я готую. Хоча дивувалися, що чоловік готує, накриває на стіл, подає страви. В процесі готування часто говорю про політику. Я не кухар для готування, я кухар для справи.
Євродепутат не приховує, що має в країнах Східної Європи багато друзів. Чи в такому разі вдається тримати необхідну для євросоюзного політика критичну дистанцію до реальності в Україні, Білорусі чи Грузії?
- Часом так. Зараз, наприклад, я пишу книгу про українських олігархів, і, думаю, на її сторінках буде багато критики. Однак вважаю, що важливішим, ніж сторонній погляд, є розуміння процесів.
Перше десятиліття ХХІ століття, яке описує Коваль, це період доволі романтичного підходу Варшави до східної політики. Зараз же, як зазначив герой вечора, ставлення до Сходу вже змінилося:
- Думаю, що наш досвід з цих років, особливо у відносинах з Україною, спричинив, що тепер ми інакше думаємо про цей регіон. Ми досі думаємо про Україну, робимо кроки в її бік, але не тому що ми українофіли, любимо українську кухню чи музику, а тому що це частина національних інтересів. Так що ставлення до Сходу у Польщі змінюється. Після 2010-го року у польській східній політиці стало більше рефлексії. Останні два-три роки довели: у нас змінюються президенти, уряди, але вони мають подібні засади східної політики.
Книгу Павла Коваля високо оцінив директор Східноєвропейських студій Варшавського університету Ян Маліцький:
- По-перше, це книга нового типу. Вона у дуже живій манері розповідає про події останніх років. І цю розповідь ведуть не колишні політики на пенсії, а людина, якщо була свідком цих подій, однак досі є активною у політичних процесах. По-друге, автор має ту відвагу, яку традиційно мають тільки політичні гравці у відставці – він вільно оцінює те, що бачив. Для мене це одна з небагатьох книг, у яких я робив нотатки на полях.
Директор Маліцький вважає слушним починати найновіший етап у польській східній політиці саме з українського Майдану:
- Події у Грузії, тоді у 2004 році, вплинули на Польщу однак менше, ніж ті що пізніше мали місце в Україні. Тоді Грузія ще була для нас далекою. Друга дати з книги – 2010-й рік – теж є логічною не тільки з огляду на Смоленськ. Це своєрідний рубіж зацікавленості Сходом у середовищі всіх політичних сил.
Хоча Ян Маліцький застерігає, що розмови з Павлом Ковалем це не новітня історія країн Східної Європи:
- Ні, «Між Майданом та Смоленськом» це не дебати про Схід. Це дебати про поляків, які займаються Сходом та східною політикою.
Ведуча польського телебачення та експерт з питань Східної Європи Марія Пшеломєц підкреслює, що великим плюсом книги Коваля є його реалістичний підхід до речей:
- Він, Павел Коваль, розмовляє про реальний Схід, а не Схід уявний. І намагається дати реальні рецепти для польської східної політики. Я б не сказала, що період 2004-2010 це вершина зацікавлення поляків їх східними сусідами. Поляки почали цікавитися Сходом ще в 1991 році, коли держави регіону почали відновлювати суверенітет. Одночасно, маю таке прикре враження, що після 2010 року це зацікавлення дійсно почало знижуватися. Але, маю надію, вже зараз щось може змінитися.
Книга Павла Коваля призначена для польських читачів. Про що ж треба писати, аби зацікавити польську аудиторію?
- Треба писати про все, що наближає Схід для Європи та для поляків. Адже Європа від Сходу трохи відвернулася плечима. Польща від Сходу теж відвертається: молоді поляки більше цікавляться Заходом, прагнуть жити в тих країнах. Тому треба підтримувати всі літературні ініціативи, які популяризують Схід.
Нагадаємо, Павел Коваль є депутатом Європарламенту, раніше був депутатом польського Сейму та віце-міністром закордонних справ. Зараз він є головою комісії парламентарної співпраці ЄС – Україна. Минулого року Коваль увійшов до рейтингу десяти найкращих лобістів України у світі.
Олена Бабакова