Фотовиставки, концерти, молитви і ланцюг свічок пам’яті – зокрема таким чином у Варшаві вшановують пам’ять єврейських героїв.
Події, які відбулися 70 років тому, тобто ліквідація Варшавського гетто, – це було чітко заплановане вбивство усієї єврейської нації – наголосив в ефірі Польського радіо Ришард Бурек з Єврейського історичного інституту. За його словами, документи, які оприлюднив Інститут національної пам’яті промовисто засвідчують, що німці дуже точно запланували знищення євреїв.
- Наше вшанування подій з 1943 року стосується також усієї серії повстань. Ми мусимо пам’ятати, що євреї гинули у повстаннях у Варшаві, Білостоці, Собіборі, Треблінці. Суть загибелі євреїв – чітка. Ці дії призвели, практично, до знищення усього народу. Ми мусимо усвідомлювати, що в Польщі пережило лише кількадесят тисяч євреїв, а на території колишнього Радянського Союзу – приблизно 200 тисяч, – і це всі, хто уцілів з числа понад 3 мільйонів євреїв.
Повстання у Варшавському гетто, яке спалахнуло 19 квітня 1943 року, тривало до 16 травня, хоч спорадичні бої відбувалися ще до червня 1943. Загинуло понад 56 тисяч мешканців гетто.
Сьогодні столиця віддає шану загиблим.
Драма і боротьба – це болісний досвід, який стає елементом спільної польської і єврейської традиції – так говорив про повстання президент Броніслав Коморовський, який взяв участь у відкритті виставки «Польське мистецтво супроти Голокосту» – в Єврейському історичному інституті. На виставці більше 90 робіт 40 артистів – безпосередніх свідків тодішніх подій, і представників поколінь, які трагедію війни знають лише з розповідей. Глава Польщі підкреслив, що виставка показує спільноту польсько-єврейського досвіду.
- Я задумувався, як можна сказати про вклад красного мистецтва у переживання драми Голокосту. Як можна говорити про мистецтво, у тому числі про малярство, в контексті цієї трагедії і злочину. І здається мені, що адекватнішою була б назва «добре мистецтво», тобто таке, яке шукає способу на пережиття трагедії злочину, отого страхіття – на те, щоб світ став кращим.
Кураторка виставки Тереса Смєховська наголосила, що видно велику різницю між роботами тих, хто пережив Голокост, і тих, хто народився вже після війни.
- Ми не спроможні наблизитися до теми загибелі, бо це – або дуже страхітливі картини, або просто невдалі. Хтось, хто не наблизився до смерті – неспроможний створити чогось, що було б адекватним до цієї теми. Тому сучасні артисти ставляться до цього питання більш символічно, приховано.
Інша виставка зорганізована в роковини події – це виставка у Варшавському фотопластіконі під назвою «Вікно на інший бік. Варшавське гетто в 1939-1945 роках». Виставка показує фотографії варшавських районів – Муранув, Мірув, де жили євреї, будні у гетто, аж до моменту його повної ліквідації, коли все вже було зрівняно з землею. Серед фотографій є дуже вражаючі світлини – наголошує директор Музею Варшавського повстання Ян Олдаковський.
- З одного боку, – це фотографії авторства Біля-Біляжевського, який за згодою німців входив до гетто і робив фотографії з метою пропаганди. З іншого – є надзвичайно жорстокі є світлини, які робили німецькі офіцери, котрі спеціально приїжджали фотографуватися у гетто, як у якомусь туристично привабливому місці. Для цих людей, – біда, голод, смерть були таким своєрідним туристичним фоном.
Посол Ізраїлю в Польщі Цві Рав-Нер пояснює, що виставка, в першу чергу, має освітній вимір.
- Ця трагедія, загибель, повстання в гетто – це не лише трагедія євреїв, це теж трагедія польського народу, бо усі вони були громадянами Польщі, польськими патріотами єврейського походження.Тому дуже важливе значення має те, щоб нині нагадати, як усе було.
І дійсно, треба наголосити саме на освітньому вимірі, бо як показали останні опитування Інституту Гомо Гоміні, проведені серед учнів варшавських ліцеїв, майже кожен другий варшавський учень середньої школи не хотів би, щоб єврей був його сусідом. Понад 60% молоді не хотіло б зустрічатися з єврейкою або євреєм. Окрім цього, кожен п’ятий з опитаних підлітків вважає, що допомога євреям під час окупації була надто великою.
Як пояснює Міхал Білєвич з Центру дослідження упереджень Варшавського університету, рівень негативного ставлення до євреїв серед варшавської молоді майже удвічі більший, ніж у середньому по всій Польщі.
- У всепольських дослідженнях завжди виходить нам позитивна кореляція з віком, тобто, назагал, старші більш упереджені, а серед наймолодших – найменше упереджень. Аж раптом, ми робимо опитування серед оцих наймолодших, яких раніше ніхто про їхню думку не питав, і бачимо, що тут рівень упередження дуже високий. Це явище непокоїть, – ствердив Білєвич.
Коментуючи результати опитування, голова Єврейської спільноти Варшави Піотр Кадльцік зазначив: негативне ставлення до євреїв остільки дивне, що євреїв у Польщі вже майже немає.
- До війни у Варшаві було 400 тисяч євреїв, і 3,5 мільйони в Польщі. На даний час ми приймаємо, що осіб єврейського походження може бути кількадесят тисяч по всій країні. Звідки беруться ці упередження? Не знаю, не розумію.
Можливо, що події, які відбуваються у столиці в 70 роковини повстання у гетто, схилять варшавську молодь дещо по-іншому подивитися на євреїв. У неділю ввечері, уздовж кордонів гетто, понад 3 тисячі осіб створить символічний ланцюг пам’яті зі свічок. Як говорить представник влади міста Кшиштоф Чубашек – мешканці Варшави вшанують пам’ять мешканців Варшави.
- Усі вони були мешканцями Варшави, громадянами Польщі, які двічі виступили проти окупації і нацистського насильства, і наше місто хоче пам’ятати про цих людей. Така акція може стати початком наступних.
Нині, на будинку в районі Муранув, де знаходилося гетто, офіційно відкрито фреску Марека Едельмана – одного з лідерів повстання. Це найбільший портрет суспільно-політичного діяча єврейського походження.
Лідія Іванюх