14 лютого виповнюється 75-та річниця з часу створення Армії Крайової, однієї з найбільших партизантських армій ІІ Світової війни. Про історію виникнення АК, військові і політичні аспекти її діяльності й піде мова в цій історичній рубриці.
АК створено 14 лютого 1942 року, коли дотеперішнє підпільне формування, Союз Збройної Боротьби, перейменовано в Армію Крайову. Армія Крайова підпорядковувалася польському уряду у вигнанні і її завданням було відновлення незалежності Польщі, втраченої внаслідок німецької і радянської агресії у 1939 році. Польща мала бути відновлена у своїх довоєнних кордонах.
Однак боротьба АК, найбільш знаним і трагічним моментом якої було Варшавське повстання 1944 року, не досягнула своєї цілі.
До розмов ми про АК ми запросили професора Антоні Дудека з Яґеллонського університету.
Антоні Дудек. Foto: Wikipedia/Cezary Piwowarski/ CC BY-SA 4.0
Армія Крайова виникла на місці Союзу Збройної Боротьби. Як свідчить сама назва, нова структура прагнула представляти загальнопольську боротьбу з окупантами. Якою мірою АК вдалося подолати існуючі партійні поділи?
-Дійсно, процес творення підпільної армії, якою була Армія Крайова, був довготривалим. Перетворення Союзу Збройної Боротьби в АК було важливим етапом зі створення так би мовити головних сил підпілля в Польщі, підпорядкованих генералу Владиславу Сікорському, голові уряду у вигнанні, котрий спершу перебував в Парижі, а згодом в Лондоні. Процес об’єднання полягав в тому, що поступово до АК приєднувалися ті чи інші підпільні організації, які творили політичні партії. Це відбувалося незалежно від Союзу Збройної Боротьби (СЗБ), що з самого початку підпорядковувався польському уряду у вигнанні. Найбільшим такого роду партійним збройним формуванням були Селянські батальйони створені Селянською партією. Натомість поза цим інтеграційним процесом опинилися два формування. Перше - це Національні Збройні Сили, НЗС, підпорядковані Польській національній партії, тобто націоналістам. Другий випадок - це комуністичне підпілля, Народна Гвардія, потім Народна Армія. Таким чином, поза націоналістами і комуністами, всі інші збройні формування, утворені політичними партіями, підпорядкувалися АК.
-В такому разі якими були взаємини АК з Національними Збройними Силами та Народною Гвардією? Адже тут були і епізоди співпраці і моменти ворожості, і навіть бойові зіткнення.
-Головна ворожість була з комуністичним рухом, тут була головна суперечка, позаяк комуністів сприймалося як агентуру Москви. Ті нетривалі переговори, які велися з ними зайшли в глухий кут. Це відбулося після того, як поставлено вимогу, щоб Польська Робітнича Партія заявила про те, що вона обстоює непорушність польських довоєнних кордонів. Як виявилося ця умова стала для комуністів неподоланною. І дійсно мали місце інциденти і гостра боротьба. Проте у випадку з НЗС і АК, то була певна ворожість, але не було збройних сутичок. Натомість НЗС ще більш рішуче ніж АК боролася з комуністичними партизанами.
Москва була небезпечним союзником для польського уряду у вигнанні і АК. Формально вони були союзниками, але насправді ті взаємини були дуже складними, бо Сталін з самого початку розглядав Польщу як свого сателіта. Як в цьому плані виглядала ситуація?
-Про польсько-радянський союз в часи ІІ світової можна говорити лише протягом неповних двох років. Тобто від червня 1941 року, коли з огляду на напад Німеччини, Сталінський Радянський Союз змінює політику щодо Польщі. Польща перестає бути ворогом і відбувається підписання так званої угоди Сікорський-Майський. На основі цього договору в СРСР створюється польська армія, згодом знана як Армія генерала Андерса. В цю армію вступили поляки, що опинилися на радянській території і на загал це були особи депортовані в глиб СРСР в 1939-41 роках.
В 1942 році армія Андерса залишає територію Радянського Союзу. Вона не бере участі в боях з німцями на радянському фронті. Армія на прохання польського уряду вирушає до Ірану і звідти через Близький Схід опиняється в Італії і там бере участь у боротьбі з німцями. Це все зумовлено тим, що той союз був вимушеним, з огляду на існування спільного ворога в постаті ІІІ Рейху. Натомість слід чітко сказати, що поляки мають вкрай негативне відношення до Радянського Союзу з огляду на те, що той здійснив стосовно поляків у 1939-41 роках. Армія Андерса по суті була можливістю втечі для понад 100 тисяч поляків, бо там були крім солдатів і їхні сім'ї.
Весь цей союз закінчується в квітні 1943 року, коли в Катині німці оголошують про масові поховання польських офіцерів закатованих НКВС. СРСР все заперечує і звинувачує німців у цьому злочині. Коли ж польська сторона домагається вислати делегацію Міжнародного Червового Хреста для вияснення обставин цього злочину, Радянський Союз сприймає це як ворожий акт і розриває відносини з польським еміграційним урядом. З цього моменту Сталін вже готує маріонетковий уряд, в якому домінують комуністи. В липні 1944 формується такий уряд, знаний як Польський Комітет Національного Визволення і він на радянських танках в'їжджає до Польщі, даючи початок комуністичному правлінню в Польщі.
Найбільшою військовою операцією АК була Акція “Буря” . Незважаючи на Катинську справу, польський уряд у вигнанні передбачав співпрацю з СРСР. Як Ви оціните акцію “Буря” під цим кутом?
-Акція “Буря” передбачала збройний виступ в момент наближення радянської армії до польських земель, в їх довоєнних кордонах. Тоді підрозділи АК мали виступити проти німців, допомагаючи радянським військам витіснити німців з того чи іншого міста чи терену, а згодом вони вже мали виступати в ролі господаря на визволених землях. Таким чином поляки хотіли заявити про те, що вони не погоджуються на кордони встановлені Пактом Молотова-Ріббентропа. Сама ідея була хорошою, але її реалізація закінчилася фіаско. У Львові і Вільнюсі, двох головних містах на Східних Кресах, котрі до війни перебували в складі ІІ Речі Посполитої, на початках була співпраця між АК і фронтовими частинами Радянської Армії. Проте після визволення цих міст командирів АК запрошували на розмови, під час яких їх арештовували і депортували на Схід. Рядових бійців змушували вступати до так званої армії Берлінга, тобто до комуністичного війська, яка воювала разом з радянськими військами. Армія Берлінга складалася частково з поляків, частково з росіян. Тих, аківців, що відмовилися вступати до Армії Берлінга вивозили на Схід.
Така поведінка росіян ясно свідчила про те, що вони не визнають АК за союзника, а розглядають її як ворожу силу. Апогеєм цього було затримання радянського наступу після вибуху Варшавського повстання в серпні 1944 року. “Крапкою над і” стала весна 1945 року, коли арештовано шістнадцятьох керівників польської підпільної держави, котрих запрошено на переговори. В їх числі був головнокомандувач АК, генерал Леопольд Окуліцький. Це був епілог ворожої радянської кампанії стосовно польського підпілля.
Говорячи про АК не можна не заторкнути тему УПА і взаємин між цими двома організаціями. Широко відомо про польсько-українську конфронтацію, але що цікаво керівництво АК намагалося порозумітися з українським націоналістичним підпіллям.
-Дійсно на початках окупації були спроби порозумітися, але це не принесло результатів. Натомість це було можливим до липня 1943 року, тобто до початку антипольської акції УПА на Волині. З цього моменту стало зрозуміло, що будь-яке порозуміння стає неможливим і обидві сторони почали між собою воювати. Слід чітко зазначити, що АК на першому етапі цих дій УПА направлених проти польського населення була дещо пасивною. В Польщі до сих пір лунають закиди, що відділи АК надто пізно розпочали протиупівські акції, тим самим дозволяючи вбивство так багатьох поляків. Однак це було також зумовлено тим, що на Волині, де переважало українське населення, АК не була надто сильною. З цього моменту розпочинається дуже гострий конфлікт, який до сих пір падає тінню на польсько-українські взаємини.
Щоправда згодом були прояви співпраці з УПА, вже після ліквідації АК в 1945 році, коли її певною мірою заступила організація “Свобода і Незалежність”, польська абревіатура WiN. Були приклади співпраці WiN і УПА у спільній боротьбі з радянцями і польською комуністичною владою. Були спільні операції в 46-му році. Проте це не могло перекреслити тої засадничої ворожості, яка радикально виросла починаючи з 1943 року.
Повертаючись до загального контексту, то якби підсумували роль АК в ІІ світовій війні? Парадоксально, але за винятком югославських комуністичних партизанів, АК була найбільшою партизанською армією в Європі, яка якщо у військовому плані мали чималі успіхи, то в політичному плані АК була приречена на поразку.
-Так як Ви сказали, АК вважається найбільшим підпільним формуванням і навіть більшим від югославського партизанського руху з точки зору чисельності. До присяги приведено 300 тисяч бійців АК. Правда також те, частина з них після невдачі акції “Буря”, взяла участь у Варшавському повстанні, яке закінчилося катастрофою, але більша частина аківців не мала нагоди воювати зі зброєю в руках. Боротьба втратила сенс після того як стало зрозуміло, що СРСР не ставиться до АК як до союзника.
Дійсно можна сказати, що АК, так само як польська держава і польський народ, зазнала поразки. Польща опинилися одночасно і в таборі переможців, і переможених. В післявоєнні роки офіцерів і солдатів АК переслідували. За членство в АК можна було втратити роботу, потрапити в “”чорний список”, а в деяких випадках можна було потрапити за грати, бо польська комуністична влада вважала АК ворожою організацією. Після 1956 року і лібералізації режиму, переслідування аківців вщухли, але по суті до кінця комуністичного панування до членів АК і осіб з нею пов'язаних ставилися як до людей другої категорії. Лише після падіння комунізму в Польщі в 1989 році відновлено історичну справедливість стосовно АК.
Запрошуємо прослухати звуковий файл!
Матеріал підготував Назар Олійник