Садик Паша

У попередній історичній рубриці мова йшла про Михайла Чайковського, політичного діяча, засновника так званої «української школи» в польській літературі XIX століття та його козацький міф. Сьогодні ж мова піде про так званий турецький проект Чайковського.

Перш ніж перейти до розмови про так би мовити турецький період Михайла Чайковського, варто в двох словах пригадати дещо з першої половини життя цієї людини.

Отож, Михайло Чайковський народився у 1804 році в Гальчинцях, поблизу Бердичева, і походив зі спольщеної руської шляхти. Він був польським патріотом, брав участь у Листопадовому повстанні 1830 року проти Росії і після його поразки, як і більшість повстанців, подався на еміграцію до Парижа. Саме тут починається його літературна творчість. Чайковський публікує в кінці 30-х – на початку 40-х років свої твори: «Вернигора», «Стефан Чарнецький», «Гетьман України» та інші. Центральною їх ідеєю, а водночас і значної частини діяльності Михайла Чайковського, була ідея про потребу відродження Речі Посполитої, в якій провідну роль мала б відігравати Україна та козацтво. Михайло Чайковський був тісно пов’язаний з князем Адамом Чарторийським, провідною постаттю так званої Великої польської еміграції та лідером консервативного табору, знаного як «Готель Лабмер». Адам Чарторийський та його прихильники своє завдання вбачали у відновленні польської незалежності і головним своїм ворогом вважали Російську імперію. Розраховувалося, що Польща повернеться на політичну карту завдяки допомозі великих держав і одним із союзників у цій справі мала бути Туреччина. Власне, Чайковському доручено, так би мовити, турецький напрямок. Про цю сторінку в діяльності героя нашої програми ми попросили розповісти історика Володимира Полторака з Одеського національного університету.

Запрошуємо прослухати звуковий файл!

Матеріал підготував Назар Олійник