Соціаліст, революціонер, боївкар, незалежник – так стисло можна охарактеризувати ранній період в діяльності Юзефа Пілсудського. Сьогодні цей період життя Пілсудського, в силу зрозумілих причин, перебуває в тіні забронзовілої постаті, яка сприймається як батько польської незалежності та її символ. Проте ранній Пілсудський, лідер Польської соціалістичної партії, її Бойової організації та головний редактор «Робітника», головного часопису польських соціалістів, нерозривно пов’язаний з Пілсудським 1918 року, що став начальником держави, відродженої Польщі. Адже, саме у вирі революційної боротьби формувалися погляди Пілсудського на політику, кувався його характер і якості, що дозволили йому стати на чолі Польщі у ключовий момент її історії.
Про цю частину життєпису Юзефа Пілсудського ми попросили розповісти історика Ґжеґожа Рутковського з Музею історії Польщі.
-Яке коріння революційних і соціалістичних поглядів Юзефа Пілсудського? Адже він народився в заможній поміщицькій сім’ї. Звідки береться це захоплення марксизмом?
-Тут переплелося декілька чинників. Подекуди звертається увага, що для Пілсудського соціалістична ідеологія не була настільки важливою, як незалежницька діяльність. Польська соціалістична партія на своєму стязі несла гасло незалежності. Тут маємо синергію. З одного боку, Пілсудський народжується на терені під владою Росії [Пілсудський приходить на світ в 1867 році в місцевості Залавас Вільнюського повіту]. Тому природно, що для нього ворогом польської незалежності номер один стає Росія. Зважаючи, що це поміщицька сім’я, в ній дуже сильна пам’ять про Січневе повстання, [мова про повстання 1863 року поляків проти Російської імперії].
Що стосується приєднання Пілсудського до соціалістичного руху, то це відбувається після його повернення з сибірського заслання. В цьому плані слід зазначити, що організацією, яка найбільш активно діяла на терені польських земель під владою Росії і котра прагнула здобути незалежність для Польщі, була Польська соціалістична партія (ПСП). Думаю для Пілсудського це був найважливіший аспект. Часто в цьому плані згадують одну історію з 1918 року, коли діячі ПСП прийшли до Юзефа Пілсудського і звертаються до нього «товариш», то він їм відповів, що він був соціалістом і їхав трамваєм «Соціалізм», до зупинки «Незалежність» і Пілсудський запропонував перейти на звертання «пан». Отож, соціалізм Пілсудського не був глибоким. Натомість ПСП була прогресивною партією. І ми повинні розуміти, що то був інший соціалізм ніж той, що розвивався в Росії і який частково був прийнятий меншовиками та більшовиками.
На мою думку, вирішальним чинником [для Пілсудського] була незалежницька діяльність ПСП. Теж діяльність Юзефа Пілсудського в Бойовій організації ПСП була радше спрямована проти Росії, а меншою мірою як засіб впровадження соціалістичної ідеології в щоденне життя.
-Поза сумнівом те, що вплинуло на подальшу долю і життя Юзефа Пілсудського, це були події березня 1887 року. Йдеться про невдалу спробу вбивства царя Олександра ІІІ. Що відомо про участь Юзефа Пілсудського і його старшого брата Броніслава в підготовці цього замаху? Як ті п’ять років заслання на Сибір сформували постать Пілсудського?
-Ситуація наступна – якщо брат Юзефа Пілсудського свідомо брав участь в підготовці замаху, то Юзеф скоріш за все не знав, що він приймає участь в такій широкомасштабній змові. Це скоріше було зумовлене питанням конспірації.
Натомість [царській Охранці] вдалося швидко знешкодити групу. Пілсудський, з огляду на те, що йому не надто багато можна було довести, отримав відносно короткий термін заслання.
Що стосується того, як це заслання сформувало Пілсудського? Поза сумнівом це загартувало його характер і направило в революційне русло проти Росії.
-Як відомо, Юзеф Пілсудський був творцем і керівником Бойової організації ПСП, що пов’язано з питанням його підходу до боротьби і ставкою на тактику чину. Мова про політичний тероризм, який безумовно слід вписати в контекст епохи. Яким було бачення Пілсудським політичного терору і як виглядала діяльність Бойової організації?
-Ворогом була Росія та державний елемент, тобто всі ті, хто творив апарат держави-поневолювача. Отож, проводилися замахи на держчиновників і всіх тих, хто на думку ПСП, найбільше шкодили полякам. Це теж апровізаційні акції скеровані проти російської держави, хоча б згадати той славний напад на поштовий потяг під Безданами [що відбувся 26 вересня 1908 року і завдяки якому Бойова організація здобула 200 тисяч царських рублів, колосальну як на ті часи суму]. Це була операція запланована і проведена під керівництвом Юзефа Пілсудського. В ній взяли участь чотири особи, котрі стануть прем’єр-міністрами міжвоєнної Польщі.
Як Ви вже згадали, це не був тероризм в сучасному розумінні цього слова, тобто скерований проти невинних людей. Це були прораховані операції, направлені проти російського державного апарату. Царська Росія прагнула знищити ПСП і формування, що домагалися суспільних змін і зміни державного ладу.
Зрештою, Пілсудський не зупинився на повстанській і нерегулярній діяльності скерованій проти Росії. Він теж намагався опиратися на держави, котрі могли допомогти, бо Росія була їхнім ворогом. Саме тому відбулася хоча б його подорож до Японії. Згодом він шукав підтримки Австро-Угорщини. Тобто, йшлося про країни, що могли підтримати Пілсудського і польську справу проти Росії.
-Повертаючись до питання тактики збройного чину і політичного тероризму Пілсудського, то слід підкреслити, що він наголошував важливість того, щоб внаслідок акцій Бойової організації ПСП не гинули невинні. Терор був скерований передовсім проти репресивного апарату Царської Росії. З іншого боку, це було справжнє випробовування для групи вишколених молодих людей, котра кинула виклик репресивному апарату. Варто згадати про наймасовішу акцію, знану як «кривава середа». Тоді, 15 серпня 1906 року в 19 містах вбито понад 80 поліцейських та різного роду царських чиновників. Це революціонізувало свідомість поляків. Саме про це і йшлося Бойовій організації, бо було очевидно, що вона не мала жодних шансів виграти в Росії в мілітарному плані.
-Так, безумовно. Ці акції мали риси просто таки хірургічних операцій, скерованих проти обраних цілей. Це теж питання того, про що Ви вже згадали. Тобто, що Бойова організація може діяти, але потрібна більша військова сила. Отож, починається організація стрілецьких товариств передовсім в Австро-Угорщині, а також в інших країнах організовують цю сітку. Згодомі, коли Пілсудський почав відчувати, що відбудеться загальноєвропейський конфлікт, а згодом виявилося, що це війна світового масштабу, то він і його оточення бачило необхідність мати рекрутаційний потенціал. Мова про зачатки військових підрозділів.
Характерно, що коли спалахує війна, створюється Польська військова організація, згодом постають польські легіони, тобто військові формування, котрі воюють на фронті. Одночасно з цим Польська військова організація на теренах окупованих німцями веде конспіративну діяльність проти них, хоча польські легіони воюють на боці Центральних держав.
Як бачимо, Пілсудський не був прив’язаний до однієї з великих держав, а скоріше шукав якогось сильного гравця, котрий би міг полегшити реалізацію його мети. Це вже пізніший період, а ми говоримо про час до І світової війни.
-Той ранній період в діяльності Юзефа Пілсудського, соціаліста, що ставив справу боротьби за незалежність понад соціалізм, як він сформував Пілсудського зразка 1918 року? Пілсудський батько-нації, що відроджує незалежність Польщі, володів сильною харизмою. Водночас це була людина твердого характеру, що зумовлювала спротив і конфлікти у своїх політичних партнерів та противників.
-Так, безумовно той період радикалізував Пілсудського, точніше не стільки радикалізував як викристалізував його погляди щодо першочергової мети боротьби. В даний період переважає конспірація і наполовину революційний шлях. Ставка робилася на окремих людей, на силу характеру, на просування свого бачення як робити політику і творити організації. Все це природно зумовлювало, що протягом довгого періоду свого життя Юзеф Пілсудський просував свої ідеї. Згодом, після такого досвіду: діяльність в Бойовій організації ПСП і в самій ПСП, досвід заслання – все це зумовило, що це не була людина, котра прагнула компромісу за будь-яку ціну, а скоріше Пілсудський прагнув осягнути незважаючи ні що, те, що в його оцінці було найкраще для Польщі.
Безумовно такою рисою характеру Юзефа Пілсудського стало інструментальний підхід до різного роду союзів. Мені здається, саме в цей період сформувався його погляд на міжнародну політику, бо згодом він тримався цієї моделі під час І світової війни.
Окрім того, саме в той ранній період сформувався Пілсудський як людина чину. Реалії підштовхували його до того, щоб передовсім діяти. Як буде видно згодом це людина, яка реалізує певні плани, а не планує їх.
Матеріал підготував Назар Олійник