У понеділок 24-го червня відбулася зустріч міністрів закордонних справ Європейського Союзу присвячена, зокрема, Україні. Спочатку голова польського дипломатичного відомства Радослав Сікорський повідомив, що в напрямку України попливе послання, що від неї самої залежить, чи восени буде можливим підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. А поки що – Україна до цього не готова. Опісля оприлюднено повідомлення про ультиматум Євросоюзу для України: до кінця літа Київ має час на проведення необхідних реформ. Чи це – щось нове в євросоюзно-українських відносинах? Звертаємося до Яна Пєкла, директора Фундації польсько-української співпраці PAUCI.
Ян Пєкло: Ця декларація з Люксембурга, радше, є черговою спробою натиску на Україну, тим більше, що всі, хто ближче знає Україну та постсовєтські держави, усвідомлюють, що коли настає час канікул – липень, серпень і частина вересня – тоді, практично, робота завмирає. Державні органи мають канікули, тому запровадження будь-яких реформ є неможливим. Тобто це – спроба чинити тиск, довести до прискорення. Одночасно, це, що сказав міністр Радослав Сікорський, стоїть у суперечності з останніми заявами президента Польщі Броніслава Коморовського, який говорив про те, що Україна – близька до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Це свідчить, по-перше, про якесь внутрішнє розходження у польській закордонній політиці, а по-друге –що ми як Європа, Європейський Союз та Польща дещо безпорадні, адже ми вчергове повторюємо різні умови для Києва. Вони загальновідомі: стосуються вибіркового застосування закону, реформи судової системи та виборчого кодексу і, власне, жодних результатів досі немає. Отже, це, радше, акт сильного відчаю, щоб примусити Україну зробити якийсь рух – або в одному, або в іншому напрямку. На жаль, це не віщує нічого доброго.
Раніше Євросоюз дав Україні час до кінця травня доказати, що вона хоче виконати умови підписання Угоди про асоціацію. Цей строк продовжено, але ж не можна його видовжувати нескінченно. Результати має бути видно до кінця літа...
Ян Пєкло: Радше, малоймовірно, щоб протягом літа український парламент, Верховна Рада, а також органи влади, хотіли виконати будь-яку роботу в цьому напрямку. Адже це не пора, коли такі речі роблять. Видно, що Київ дуже з цим затримується. А також перебуває під могутнім російським тиском і одночасно проводить розмови з Росією, яка намагається переконати Київ, усе-таки, приєднатися до Митного союзу й забути про асоціацію з Європейським Союзом.
Голова польського дипломатичного відомства Радослав Сікорський нагадав: якщо восени не вдасться підписати Угоди про асоціацію, то Київ нешвидко матиме наступний такий шанс. Ця загроза є реальною.
Ян Пєкло: Справді, про це виразно заявила Європейська Комісія. Україна повинна мати таку свідомість: якщо не відбудеться підписання Угоди про асоціацію з Україною на саміті у Вільнюсі, тоді ця перспектива відсувається, як кажуть у Польщі, «на святого ніколи». Крім цього, якщо глянути реалістично, радше, є певним, що тоді Україна вступить у зону вільної торгівлі з Росією, Казахстаном та Білоруссю. Тоді, практично, було б дуже важко або прямо неможливо укласти Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.
Чи в таких обставинах Польща могла б виконати ще якусь роль?
Ян Пєкло: Здається, Польща зробила навіть більше, ніж можна, даючи Україні величезний кредит довіри. Особливо польський президент Броніслав Коморовський зробив для цієї справи дуже багато, можливо – забагато, власне, якоюсь мірою легітимізуючи президента України Віктора Януковича. Здається, що ми, однак, не досягли мети, яку перед собою поставили. Польща хотіла, щоб підписати Угоду про асоціацію протягом свого головування у Раді ЄС (2011 року), зараз починається литовське президентство, а угода надалі не підписана. Я думаю, треба сказати, що Польщі не вдалося наблизити Україну до Європейського Союзу. Тепер треба стежити за дальшими подіями в Україні. Я глибоко переконаний, що українське суспільство – у випадку непідписання Угоди про асоціацію у Вільнюсі – зареагує досить сильно і буде відстоювати те, щоб, усе-таки, в майбутньому ця угода могла бути підписана. Це може довести до сильного тиску на президента Януковича і, можливо, навіть до якихось демонстрацій чи суспільного занепокоєння.
Отже, чекаємо на розгортання подій в Україні. Останній ультиматум звучить: до кінця літа Київ має провести реформи, яких вимагає Європейський Союз. Інакше про підписання Угоди про асоціацію на вільнюському саміті Східного партнерства не може бути й мови.
Наталя Бень
Запрошуємо послухати звуковий файл