Дебати Мюнхенської конференції безпеки, присвячені Україні, відбулися в суботу 1-го лютого. У цій справі тривають дипломатичні суперечки. США і Європейський Союз підтримали прозахідні устремління українців. А Росія обвинуватила Євроспільноту у підбурюванні до насильства в Києві.
Американський держсекретар Джон Керрі заявив у Мюнхені, що боротьба за демократичне майбутнє Європи зараз ніде не є важливішою, ніж в Україні.
– Величезна більшість українців хоче жити у вільній, в безпечній і процвітаючій країні. І тому вони борються за право об’єднуватися з партнерами, які їм у цьому допоможуть. А це означає, що їхнє майбутнє не мусить бути пов’язане лише з однією країною, а вже особливо – під примусом, – сказав Джон Керрі. Політик додав, що США будуть підтримувати українців у їхній боротьбі.
Генеральний секретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен засудив випадки насильства в Україні, особливо факт застосування сили владою проти протестувальників. Підкреслив, що Україна мусить мати право самостійно обрати свій шлях у міжнародній політиці.
– Ми наполягаємо, щоб дотримуватися основного принципу: кожна країна має право вільно вибирати своїх союзників і в економічній сфері, і в галузі безпеки, – заявив Андерс Фоґ Расмуссен. Генсек НАТО закликав обидві сторони конфлікту в Україні до діалогу і наголосив, що особлива відповідальність – на боці влади.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський після розмов з головами німецького і російського дипломатичних відомств заявив про наближення позицій Варшави, Берліна і Москви відносно подій в Україні.
– Я думаю, позиції наблизилися, також щодо факту, які міжнародні установи могли б допомогти українцям, якби вони цього хотіли, у вирішенні конфлікту, – відзначив Радослав Сікорський. Також польський міністр закликав обидві сторони бути поміркованими і стриматися від насилля. За його словами, українці могли б взяти приклад з польського сценарію 1989-го року, тобто мирних державних перетворень, а не 1981-го, коли у Польщі введено воєнний стан як спосіб боротьби з протестами.
Мюнхенська конференція безпеки стала важливою подією для української сторони – вважає експерт Інституту Собєського у Варшаві Анджей Мацєєвський.
Анджей Мацєєвський: Ювілейна мюнхенська зустріч для України означала один великий плюс. 20 президентів, прем’єр-міністрів, близько півсотні міністрів закордонних справ з цілого світу, мали нагоду почути про Україну більше, ніж у повідомленнях ЗМІ, й усвідомити, що там насправді відбувається. Це вже перший успіх: світ не може сказати, що тема України невідома чи ніхто про неї не чув. Кажучи конкретно – усі сторони, які виступили на конференції, ствердили однозначно: справу треба вирішити мирно, якнайшвидше і, передусім, без втручання ззовні, з наголошенням, що українська держава – демократична, самостійна і може сама цю проблему вирішити. Це певні симптоми позитивних акцентів. Ні про що конкретне сказати не можна, бо ж такі зустрічі – це дискусійна панель, від якої не можна очікувати вирішення проблем.
Голова польського МЗС Радослав Сікорський заявив про наближення позицій Польщі, Німеччини і Росії, проте, слід відзначити, що голова російської дипломатії Сєрґєй Лавров критикував Євроспільноту за її активність в Україні. Є питанням, чи доречно, щоб Захід обговорював українську проблематику з російською стороною, але суть справи – у грошах, – вважає експерт.
Анджей Мацєєвський: Немає сумніву, що ключ до вирішення цієї проблеми лежить у Москві – треба сказати чітко. З різних причин: Україна має серйозні проблеми, передусім економічні. На запитання, яким є рецепт, я завжди відповідаю: його колір зелений (тобто колір доларів). Сьогодні став би героєм кожен, хто б привіз до Києва мінімум 15 мільярдів доларів, а додатково, у найближчі 2–4 роки, ще 20 мільярдів, – незалежно, чи це людина з Брюсселя, чи з Москви. На зламі 2013 і 14 років російська сторона почала «крапельницею» надавати гроші, які позичила Україні. ЄС цього не зробив. Зараз Україна не знайде в ЄС спонсора, який легко дасть гроші без будь-яких зобов’язань щодо реформ. Міжнародний валютний фонд позичить гроші, якщо бачитиме план перетворень, стратегію і певну стабілізацію.
На думку експерта Інституту Собєського, українці повинні самі відповісти на багато важливих питань.
Анджей Мацєєвський: У політичній площині з’являється питання: хто, якщо не Янукович. В історії були випадки, що навіть повалення диктаторів не вирішувало проблем – у Сирії, Єгипті. Справа не в тому, як відсунути президента, а хто може його замінити, зрештою, президента обраного демократично. Українська опозиція свідома, що стан економіки – мов годинникова бомба, не випадково ніхто не хоче стати прем’єр-міністром. Цей тріумф закінчився б наступного дня, разом з економічними проблемами. Україна повинна відповісти собі на запитання, чого вона хоче і куди прямує. Необхідні внутрішні дебати: два десятиліття хтось у них проспав і змарнував час. Якщо держава така велика під оглядом території, кількості населення, а навіть економіки, є на рівні 1989-го року в Польщі і нічого не змінилося – значить, щось негаразд. Слід розуміти: Україна не знайде доброго дядечка, а якщо Росія виділить гроші – захоче щось взамін, а це означатиме кінець суверенності. У нас за кордоном з’явиться друга Білорусь. Це жорстока правда і пора її висловити.
Наш співрозмовник критично оцінює ініціативи євросоюзних і польських політиків у справі України. Цими днями голова уряду Польщі Дональд Туск обговорював ситуацію в Україні у ряді європейських столиць.
Анджей Мацєєвський: Те, що зараз робить польський прем’єр-міністр, на жаль, відбувається на рік запізно. Скажімо чітко: вже почалася кампанія до Європарламенту. Зустрічі голови уряду в столицях Європи будуть показані у виборчих роликах політиків його партії, Громадянської платформи, як активні дії Польщі на європейському форумі. Але з прагматичної точки зору вони запізнені. Питання, де була польська дипломатія, коли тривали переговори відносно Угоди про асоціацію з ЄС. Чому тоді ніхто не згадував про новий план Маршалла, адже всі знали, що Україна не зможе виконати умов і попадає у щораз глибшу економічну залежність. Європейські політики злегковажили цю тему, тому що жоден німецький, французький чи англійський платник податків не хоче фінансувати України. А ми вже деякий час у східній політиці не існуємо. Росіяни нас ігноруватимуть, для них партнером є Німеччина – головний креатор закордонної і зокрема східної політики в ЄС. Це гірка пілюля для українців. Але приятель – не той, хто говорить солодкі слова, а той, хто каже правду.
На Мюнхенській конференції безпеки обговорено також ситуацію в Сирії, Ірані і на Близькому Сході, і справу масового стеження американськими спецслужбами за мешканцями інших країн.
Н.Б.,IAR