Напередодні посли ЄС домовилися помістити у чорний список близьких співробітників президента Росії Владіміра Путіна – олігархів, які підтримали анексію Криму і фінансово допомагають Кремлеві. У вівторок дипломати змогли зайти у зал переговорів лише з одним співробітником, без телефонів і ноутбуків, щоб гарантувати секретність переговорів, оскільки тема є дразливою для всіх держав. Бо немає сумніву – унаслідок введення санкцій проти Росії втратять уряди окремих країн. Хоч Москва програє найбільше.
Головна перешкода у заходах Євроспільноти – довготривалість усіх процедур, – вказує експерт польського Фонду імені Казімєжа Пуласького Лукаш Полінцеуш.
Лукаш Полінцеуш: Європейський Союз уже від лютого розглядає можливість введення санкцій. Тепер говориться про введення так званих розумних санкцій, тобто секторних, які могли б вдарити безпосередньо в конкретні галузі. Наприклад, йдеться про сектор, пов’язаний зі зброєю, про врахування фірм та осіб з найближчого оточення президента Путіна. Але – про це постійно говорять, ми це спостерігаємо, практично, від моменту захоплення Росією Криму. Тенденція не змінюється. Деяка надія – у нещасті, яке трапилося кільканадцять днів тому, тобто збитті ракетою малайзійського літака. Завдяки цьому країни Європейського Союзу мають нагоду побачити конфлікт в Україні ширше, з євросоюзної перспективи.
Проте, необхідно брати до уваги факт, що чимале значення мають економічні залежності – каже експерт.
Лукаш Полінцеуш: Сьогодні я читав короткий аналіз, скільки Євросоюз може втратити з приводу введення санкцій і як вони вплинуть на економіку Росії. Виявляється, наступного року, якщо буде запроваджено найповніший пакет санкцій проти Росії, ці санкції можуть позначитися передусім на економіці Євроспільноти та її ВВП. Російський ринок у такому випадку відхилиться у протилежний бік, тобто в напрямку Китаю. Отже, усі рішення необхідно ретельно обдумати. З другого боку – ніхто з країн Європейського Союзу, особливо ті, які мають розвинутий товарообмін з Росією, не братиме до уваги різких кроків проти Росії.
Додатковим ускладненням є те, що Росія готова ввести ембарго, наприклад, відносно польських фруктів. Від цього потерплять прості фермери – прогнозує наш співрозмовник з Фонду Пуласького.
Лукаш Полінцеуш: Це вдарить передусім у виробників, і передусім – польських. Бо, справді, під оглядом торговельного обміну з Росією Польща займає передову позицію – продає туди м’які сезонні фрукти, яблука й інші плоди, а також м’ясо. Торгівля сільськогосподарською продукцією у нас досить велика і, на жаль, від загострення політики потерплять польські виробники й продавці. Я не впевнений, що зараз уряд Польщі готовий піти на такий ризик. Мабуть, у випадку товарів, які мають потрапити на російський ринок, не було б можливості державної інтервенції. Отже, тут необхідна обережність. У санкціях йдеться також про торгівлю зброєю, але це не стосується випадків, у яких уже укладено контракти. За відомі французькі Містралі, вертольотоносці, вже заплачено і вони, безперечно, будуть передані Росії. Дрібна торгівля боєприпасами та легким озброєнням – це невелика частка ринку і тут російська сторона багато не втратить.
Деякий час тому Росія посилила своє економічне співпробітництво, наприклад, з Китаєм, і це – реальні плани завоювання східних ринків – вважає експерт.
Лукаш Полінцеуш: Російська Федерація серйозно бере до уваги східноазійський ринок, Асоціацію держав Південно-Східної Азії. На мою думку, це була одна з основних помилок Євросоюзу на початку кризи навколо України: ми не почали діалогу саме з Китаєм. Це дозволило б відділити Російську Федерацію від ринку збуту і торговельного обміну. Тим часом, ми налаштувалися антиросійсько і це використала Москва. Президент Путін приступив до більш конкретних розмов про розширення торгівлі з Китаєм. Через це євросоюзні санкції можуть бути менш дошкульними, ніж ми передбачали. А причина – у тодішній бездіяльності Євросоюзу.
Так є, зокрема, тому, що в рамках Європейського Союзу приймати рішення важко і цей процес довготривалий – вважає експерт Фонду імені Казімєжа Пуласького Лукаш Полінцеуш. Адже учасників Спітовариства аж 28.
Лукаш Полінцеуш: І треба пам’ятати, що значення мають різні інтереси різних груп та країн, у них великі відмінності у зацікавленні східною тематикою. Можливо, таким країнам, як Португалія та Іспанія східна тематика не зовсім чужа, але немає сумніву, що для них вона не така близька, як для нас, у Центрально-Східній Європі. Балтійські країни, Польща – цією темою живуть; з різних причин, також з огляду на безпеку. А країни, які лежать дещо дальше, дивляться по-іншому, з перспективи, на все, що відбувається в Росії і яким є її ставлення до сусідніх країн. Коли інтереси такі різні, нелегко знайти спільний знаменник і довести до спільної одноголосної реакції відносно Росії. Треба сказати, що коли Росія займала Крим, у цей час відбувалися переговори між Норвегією (яка не належить до ЄС) та Росією, між Францією та Росією, між Німеччиною та Росією, стосовно різних галузей економіки, енергетики. Економічні інтереси поставлено над питанням безпеки і, на жаль, сьогодні бачимо дальші наслідки – Євроспільноті важко говорити одним голосом.
На загальнолюдському рівні проблемою є те, що росіяни масово підтримують політику Кремля. Наш співрозмовник згодний, що це може ускладнювати будь-які відносини з Заходом.
Лукаш Полінцеуш: Безперечно, один володар, який має в руці весь механізм функціонування держави, є сильнішим гравцем на міжнародній арені, аніж кільканадцять або й кількадесят поодиноких гравців. Бо ми, насправді, маємо кількох лідерів. Польща може вважатися лідеркою центрально-європейського регіону, але ми можемо назвати таких важливих людей, як німецька канцлер Анґела Меркель, французький президент Франсуа Олланд, британські політики. Тобто існує більше осередків, які іноді займають різні позиції, висловлюють різні думки на тему співробітництва з Росією. Також в окремих батьківщинах внутрішня політика кожної з країн, хоча б відносно сходу, є іншою, ніж сконсолідований міцний голос, що зі сходу пливе.
Н.Б.