Криза в Україні має міжнародний характер, але успіх України залежить, перш за все, від внутрішніх змін і від солідарності народу. На цьому наголосили експерти, які взяли участь у засіданні Європейського консорціуму політичних досліджень, що вперше відбулося в Польщі у Варшавському університеті.
(Ви можете послухати звукову версію передачі)
Успішний перебіг польської трансформації може бути вдалим прикладом для інших країн Центрально-Східної Європи, які попри зміни в державному ладі, ще не завершили процес демократизації. Найкращим прикладом цього є Україна. «Спроба остаточної демократизації України спричинила гостру реакцію з боку Росії. І хоча цілковита вина за цей конфлікт лежить на Росії, це також і результат невдалого процесу трансформації державного ладу в самій Україні», – наголосив професор Леонардо Морліно з римського Університету Луїс Ґуаїдо Карлі:
«Без сумніву, демократична Україна могла б протистояти націоналістичному та імперському проекту Владіміра Путіна і тому український конфлікт має міжнародний характер, але він має і національну складову. Попри те, що Україна нещодавно обрала шлях на Захід, вона раніше не торувала собі цього шляху, не використовувала допомоги із Заходу, у тому числі фінансової, а також не покращувала економіки», – сказав Леонардо Морліно.
Водночас, у випадку польської трансформації економічний чинник у вигляді радикальних реформ був надзвичайно важливим і значною мірою приніс успіх країні.
Політолог професор Анджей Антошевський з Вроцлавського університету підкреслив, що в Україні не вистачає схожих радикальних кроків, які свого часу були зроблені в Польщі, як реформи Бальцеровича. Водночас, в Україні відбулася олігархізація економіки, що стало основною перешкодою у встановленні системи демократичної влади:
«Сьогодні ми по-різному можемо оцінювати реформи Бальцеровича, але, без сумніву, без цих реформ економіка Польщі не була б такою, якою є сьогодні. Цього не було зроблено також і в Україні», – зауважив Антошевський.
Як додав професор Антошевський, в Україні, тим часом, відбулася олігархізація економіки:
«Це головна перешкода для встановлення демократичної системи управління державою, бо олігархізація економіки означає також олігархізацію у політиці. А це означає, що демократичні механізми не функціонуватимуть», – наголосив професор.
Політолог професор Станіслав Суловський, директор Інституту політичних наук Варшавського університету зауважив, що недіючі демократичні інститути є дуже поширеними в Україні:
«Є проблема децентралізації, проблема формування територіального самоврядування. Я маю контакти з українськими установами і ми закликаємо їх до такого проекту: „Будуйте громадянське суспільство на основі територіального самоврядування”. Але ця проблема взагалі не була зауважена», – констатував експерт.
А ось Ґжеґож Ґромадзький з Фонду Баторія вважає, що в Україні відбуваються спроби приборкання олігархату. Так він прокоментував напругу на лінії українська влада-могутній олігарх.
На думку експерта, конфлікт української влади з олігархами можна сприймати як спробу упорядкування фінансової сфери держави та приборкання олігархічної системи:
«Ми є свідками певного першого кроку. Натомість, ми ще поки не знаємо, яким буде результат того конфлікту між президентом Порошенком та Коломойським. По-друге, що ще важливіше, проблема не тільки у Коломойському, якщо говоримо про олігархізацію України. Є ще кілька інших особистостей і тут українська влада повинна бути послідовною, і боротися з усіма подібними непрозорими діями інших олігархів», – сказав Ґромадзький.
Польський експерт додав, що українське суспільство очікує прозорості на лінії держава-великий бізнес. Водночас, як зазначив експерт, аби дії президента Петра Порошенка викликали довіру, він сам повинен впоратися із власними фінансовими питаннями:
«Порошенко й надалі не вирішив проблеми, яка пов’язана із його бізнесом, що він раніше обіцяв. Існує також загроза, що дії, які він та загалом українська влада будуть здійснювати, можуть сприйматися як кроки на користь власного бізнесу, яким він й надалі володіє. Тому він повинен прийняти дуже чітке та фундаментальне рішення у цьому питанні», – наголосив Ґромадзький.
Експерти звернули увагу також на інший, ще більш істотний аспект, який був вдалим у випадку польської трансформації, але який в Україні, попри чітку позицію Києва, до цього часу залишається дискусійним питанням. Йдеться про солідарність громадян. За словами доктор Сімон Ґири з Лестерського університету, Польща вирізнялася на фоні інших країн Центрально-Східної Європи великою участю людей у процесі змін:
«Польська публічна думка у дуже складний період вибрала чітку дорогу і підтримала процес демократизації, вибрала шлях на Захід і це незважаючи на багато проблем, які стояли перед країною», – сказала Ґири.
І тут, за словами професора Леонардо Морліно, ми доходимо до значення національної свідомості у процесі трансформації, яка завжди є головним та універсальним чинником:
«Можна порівняти ситуацію Польщі та Угорщини. Польща виразно висловилася про шлях на Захід, у той час, коли Угорщина постійно вагається між Сходом та Заходом. Але це також результат глибокого незадоволення суспільства», – сказав Морліно.
Суспільство, як у випадку України, підкреслив професор Станіслав Суловський – попри те, що обирає шлях на Захід, поки не здало екзамену з демократизації:
«Українське суспільство перебувало на шляху формування громадянського суспільства, на шляху будови держави. Але поки ані суспільство не стало громадянським та свідомим, ані формування держави поки не завершилося позитивним результатом», – зауважив Суловський.
Цього разу, коли Україна стоїть на фоні великого конфлікту, ідея солідарності у довшій перспективі може виявитися ключовою, наголосили експерти.
PR1/Тарас Андрухович