У ІІ турі місцевих виборів у Франції ультраправий Національний фронт зазнав поразки, програвши у всіх 13-и регіонах. Як зазначають коментатори, попри це крайні праві погляди серед французів перед виборами президента в 2017 році наростають. Чи радикальні настрої серед громадян країн Західної Європи через мігрантську кризу продовжать посилюватися і чим це загрожує самій Спільноті?
«Республіканці» Ніколя Саркозі здобули перемогу у 7-и, а правлячі соціалісти Франсуа Олланда – у 5-и регіонах. Натомість євроскептики з Національного фронту, які під час І туру здобули перемогу у 6-и регіонах, вже у ІІ турі зазнали нищівної поразки. «Національний фронт залишається партією першого туру», - пояснюють невдачу французьких націоналістів експерти. Крім того, французькі правоцентристи та ліві сили вирішили вдатися до політики «меншого зла», відтак у 2-х регіонах соціалісти зняли свої кандидатури на користь республіканців, що довзолило їм виграти у більшості регіонів.
Попри поразку Національного фронту, популярність праворадикалів і євроскептиків перед президентськими виборами у Франції в 2017 помітно зросла.
Експерт з міжнародних відносин Ґжеґож Добєцький наводить слова одного із депутатів Національного фронту, який після ІІ туру заявив, що «це була поразка із ознаками перемоги». У безпосередньому перерахунку голосів, за Національний фронт цьогоріч проголосувало значно більше французів, ніж на попередніх виборах. Антиєвропейський та проросійський Національний фронт у ІІ турі підтримало вже понад 6,8 млн французів, - говорить Ґжеґож Добєцький і додає, що це пояснюється незадоволенням французів політикою двох попередніх урядів, а також зростаючими антиіммігрантськими настроями.
«Французькі націоналісти - це величезна сила. Лідерка партії Марін Ле Пен каже, що марш фронту продовжується, і його вже ніщо не стримає, а система, проти якої цей фронт виступає, нині перебуває в агонії. Це кінець системи, яка свою відносну перемогу збудувала на брехні. Брехнею було зокрема те, про що заявив французький прем’єр Мануель Вальс між двома турами регіональних виборів: що перемога Національного фронту може принести Франції громадянську війну», - відзначає Добєцький.
Європейський Союз уважно спостерігав за тим, що відбувалося у Франції, але не так за регоінальними виборами, як за Кліматичним самітом у Парижі, -твердять експерти. На разі, після поразки Національного фронту, в Брюсселі все ж можуть зітхнути з полегшенням, а передовсім в Німеччині, - зауважує Ґжеґож Добєцький.
«Під час з’їзду правлячої у Німеччині Соціал-демократичної партії віце-канцлер Німеччини Зіґмар Ґабріель відверто заявив, кидаючи при цьому камінь в город канцлерки Анґели Меркель, що вона є співвідповідальною за успіх Національного фронту у І турі регіональних виборів у Франції через свою проіммігрантську політику», - говорить експерт.
Водночас за словами Кшиштофа Кокощинського – головного редактора порталу EurActiv.pl, Європа більш прискіпливо приглядатиметься до президентських і парламентських виборів в Франції у 2017 році. Він додає, що регіональні вибори в Європі не є настільки важливими, як центральні.
«Більшість некрайніх партій в Європі із задоволенням прийняли те, що Національний фронт програв вибори. Але для Європи найбільше значення матимуть парламентські та президентські вибори в Франції в 2017 році. Регіони у європейських країнах поки не мають аж так багато влади, як центральна влада. Питання у тому, чи вдасться центральній владі у Франції переконати французів до більшої підтримки своїх сил перед виборами в 2017 році», - зауважує Кокощинський.
Але проблема полягає у тому, чи велика кількість голосів французів у підтримці для Національного фронту означає все більше розчарування Європейським Союзом? Адже партія належить до тих, хто постійно критикує Спільноту та навіть прагне її розпаду. Кшиштоф Кокощинський нагадує, що часто партії в опозиції або під час виборчої кампанії говорять одне і вже зовсім інше, коли доходять до влади.
«Ми спостерігаємо зростання євроскептецизму в усій Європі – Греція, Німеччина, Великобританія. Але Європа в рамках ЄС створила багато зв’язків між окремими державами, євросоюзними інститутами, тому вихід з неї є не настільки простим і вигідним з будь-якої точки зору. А Франції тим паче було б складніше це зробити, адже вона є однією із країн-засновниць ЄС і одним із найбільших користувачів європейських фондів», - додає експерт.
За словами Кшиштофа Кокощинського, якби Франція все ж зробила різкий поворот вправо, це безсумнівно нанесло би сильний удар по Європі у контексті міграційної політики усього ЄС.
«Це був би серйозний поворот в бік загострення політики щодо біженців та іммігрантів. Адже Франція є однією із найвпливовіших країн в ЄС, яка також тісно пов’язана з африканськими державами, звідки до Європи прибувають біженці. Зміни в її політиці могли б вплинути на увесь ЄС. Питання у тому, як Парижові би вдалося у цій ситуації порозумітися з Берліном та іншими державами», - звертає увагу Кокощинський.
А політолог з Варшавського університету Бартоломей Зданюк нагадує, що у контексті міжнародної політики як французькі правоцентристи, так і Національний фронт – це проросійські партії. А це збігається із настроями багатьох французів.
«Праві партії сприймають Росію як союзника у баченні побудови світу, де лідером не є США. І ця ідея дуже близька французам. Національний фронт теж якимось чином вписується у глибоке переконання французів, що Росія – це велика країна, яку треба поважати і яку, на думку багатьох з них, у 1991 році надто сильно принизили», - наголошує політолог.
Експерти все ж закликають не надавати великого значення регіональним виборам у Франції. Таку підтримку французів для націоналістів можна пояснити розчаруваннями людей у правиці та лівиці, які були при владі до цього, - кажуть вони. Тому французи шукають альтернативи. Однак Національний фронт поки обіцяє їм лиш «грушки з неба». А тому черговим виборчим випробуванням для Франції стане 2017 рік, коли відбудуться президентські і парламентські вибори. Тоді дізнаємося також, чи Париж стане ще більш прихильним до Москви.
PR1/PR24/Т.А.