Європейський парламент прийняв звіт польського євродепутата, професора Здзіслава Краснодембського відносно міжурядових договорів у галузі енергії. Згідно зі схваленими правилами, країни ЄС будуть зобов’язані повідомляти Єврокомісію про плановані угоди в сфері енергетики, які охоплюють постачання і транзит природного газу і нафти, а також спорудження і використання необхідної інфраструктури. Перед підписанням таких угод Єврокомісія оцінить їх узгодження з євросоюзним правом та головною метою, якою є енергетична безпека. Польський експерт у справах енергетики Якуб Каймович вважає, що завдяки нововведенню енергетична безпека в Європі зросте.
– З одного боку йдеться, зрозуміло, про певність постачання і різні недозволені клаузули в контрактах, передусім, Ґазпрому – переважно з країнами Центрально-Східної та Південної Європи. Пам’ятаймо – від 2012 року триває антимонопольне розслідування проти Ґазпрому, який обвинувачується у зловживаннях у восьми європейських країнах, у тому числі – в Польщі. Вони стосувалися узалежнення ціни газу від згоди на інші проекти, перш за все створення інфраструктури; ускладнення реекспорту вже купленої сировини та невідповідної індексації цін газу, порівняно з цінами нафти. Однією з країн, що платили приблизно навіть на 40 відсотків більше, ніж середня, є Польща. Отже, маймо надію, що завдяки рішенням Ради Європейського Союзу, Європарламенту і майбутнім правилам вдасться елімінувати принаймні частину цих порушень або хоч зменшити їх ймовірність вже на етапі підготування угоди. Досі було так, що Європейська комісія могла перевірити підписану угоду під кутом недозволених клаузул, але тоді вже було важко відмовитися від елементів контракту.
Нові правила можуть бути введені в дію не раніше осені, а більш ймовірно – наприкінці цього року – сподівається експерт.
– Це надалі є позицією послів, її ще не підтвердили міністри. Зокрема, польська делегація не мала повноважень, щоб висловити свою згоду. Деякі країни надалі відкрито спротивляються цьому записові, на чолі з Угорщиною, яка має з росіянами дуже прибуткові, корисні угоди, які стосуються енергії в широкому розумінні. Йдеться не лише про газ, але й про атомну енергію та нафту. Отже, їхнє небажання, щоб хтось заглядав у ці контракти, зрозуміле. Коаліція держав, які є проти таких вирішень, надалі має чимале значення, проте її єдність вдалося частково розбити завдяки тому, що Німеччина пішла на деякі компроміси. З погляду польських інтересів це великий крок уперед.
Різні країни платять за газ набагато менше, ніж Польща. Проте, це також змінюється. На ціну впливає, наприклад, дешевшання нафти – звернув увагу Якуб Каймович.
– Варто відзначити, в цьому контексті, що 2016 року Ґазпром мав на 25 відсотків менші прибутки нетто, ніж 2015 року, хоч продав на 6,5 відсотка більше газу. Це показує масштаб зниження цін. Ми також на цьому виграємо, але у випадку Польщі ключовим є запуск диверсифікаційних процесів. З одного боку – введення в експлуатацію і, сподіваємося, незабаром розбудова терміналу зрідженого газу в Свіноусті, будівництво газогону Baltic Pipe та інтерконекторів між Польщею і сусідніми країнами, щоб створити можливість продавати газ, який надходитиме до нас із терміналу або покладів на Північному морі. Це дуже великий ринок, його потенціал варто використати – цим ми формуємо також свою політичну позицію в регіоні. За бізнесовими, енергетичними питаннями завжди йдуть політичні впливи. Росіяни зрозуміли це вже на початку своєї перебудови. У нашому випадку воно відбувається в меншому масштабі і без поганих намірів. Нам йдеться про затіснення співробітництва, а не про те, щоб узалежнити наших партнерів.
Запуск терміналу зрідженого газу корисний для держави та споживачів. Заодно, це елемент конкретного сприяння Україні – додав польський експерт.
– Тепер наш термінал має перевантажувальну спроможність п’яти мільярдів кубометрів газу. По суті, це близько 30 відсотків нашого річного попиту. А якби термінал розбудували, якби з’явилося сполучення з Норвегією, наші можливості стали б набагато більшими. Тоді ми могли б підтримувати Україну в її стремлінні до того, щоб унезалежнитися від російського газу. Вже тепер ми продаємо їй дуже багато газу. За неофіційними даними, Польща використовує всю потужність маршруту на польсько-українському кордоні – півтора мільярда кубометрів на рік. Враховуючи процеси, які відбуваються в Україні та ситуацію в регіоні – це важливий спосіб підтримки. Можливо, набагато важливіший від різних політичних жестів, які часто не вносять жодного глибшого змісту.
Польський експерт у справах енергетики Якуб Каймович додав, що також завдяки просуванню проекту Baltic Pipe Польща є ближчою досягнення енергетичної незалежності, ніж у минулому. Разом з тим, енергетичні інтереси держав нашого регіону часто є суперечними, але російська домінація для всіх може бути загрозою. Тому вартим уваги є проект створення регіонального газового габу, ймовірно, у співпраці з Україною. Якуб Каймович також звернув увагу, що видобуток сланцевого газу є справою майбутнього.
– Газ зі сланців не зник, він надалі є в цих покладах. Проблемою для нас була геологічна доступність ресурсів і ситуація на ринках нафти. Останні два роки – два з половиною – були складним періодом для нафтової галузі. А тоді немає грошей на інвестиції. Ці інвестиції є відносно дорогими, тому їх призупинено. Маймо надію, настануть кращі часи, а також розвинеться технологія – адже все йде вперед, американські концерни поліпшують ефективність видобутку нафти і газу зі сланцевих покладів. Отже, ця тема не закрита, але, мабуть, не є справою найближчого часу. Варто бути терпеливими й інформувати суспільство, що це корисно і безпечно для нашої країни.
Наприкінці червня минулого року в Польщі було дійсних 30 концесій на пошукові роботи – тобто вчетверо менше, порівняно з рекордним 2012 роком – тоді існувало 115 концесій на пошуки сланцевого газу.
PR24/Н.Б.