Єврокомісія прийняла рішення не продовжувати програми примусової релокації. Тепер пропонує євросоюзним державам прийняти наступні 50 тисяч біженців на добровільній засаді. Брюссель вирішив передати рішення про прийом біженців у компетенції кожної країни, при цьому призначить на цю мету 500 мільйонів євро. Крім цього, Єврокомісія має намір зосередитися на ефективному захисті зовнішніх кордонів ЄС, а також – поверненні біженців. Йдеться про депортацію в країни походження тих людей, чиї заяви про надання статусу біженця були ухилені. Рішення Єврокомісії прокоментують для нас кореспондент Польського радіо в Римі Пйотр Ковальчук і доктор Бартломєй Новак – експерт з питань міжнародних взаємовідносин.
На початок нагадую, що восени 2015 року було прийнято рішення про надання у ЄС притулку 120 тисячам біженців. Досі членські країни ЄС прийняли понад 29 тисяч. Єврокомісія вирішила не продовжувати цієї програми, а це означає, що мігранти, котрі будуть надалі прибувати до Італії чи Греції, не є охоплені програмою переселення, тобто тягар розгляду заяв про статус біженця падає на Рим та Афіни.
І питання до кореспондента Польського радіо в Римі Пйотра Ковальчука: а отже, Італія, здається, розчарована цим рішенням, бо фактично опинилася з безліччю мігрантів, із якими не дуже-то відомо, що робити?
П.К.: Це, дійсно величезна проблема. І можливо не так прем’єр-міністр Джентілоні, який із приводу своєї посади змушений тримати язик за зубами, але вже голова його партії, колишній прем’єр-міністр Матео Ренці, багаторазово повторював, що країнам, які відмовляються приймати біженців, зокрема Польщі, Чехії, Угорщині, треба припинити виплату структурних фондів у рамках ЄС та оштрафувати. Для італійців це надзвичайно велике розчарування, що проблему неначе розмито. Натомість, що стосується проблеми по суті, то ті біженці, які кваліфікуються до релокації, тобто отримали притулок чи статус біженця - не є великим клопотом. Клопотом є ті, що не отримали притулку ні статусу біженця, а надалі залишаються в Італії, і невідомо, що з ними робити. А це принаймні 100 тисяч осіб, і їхня ситуація вкрай погана. Вони не можуть залишатися на території Італії, але їм теж нікуди повертатися. Натомість, самим італійцям депортувати 100 тисяч мігрантів, – це надзвичайно складно і фінансово не під силу. Тобто, Італії залежить, щоб вирішити питання саме цих біженців, або принаймні розділити тих, що постійно прибувають, хоч вже в меншій кількості.
Як виглядає ситуація в Італії говорив кореспондент Польського радіо в Римі Пйотр Ковальчук, натомість питання продовжуємо обговорювати з експертом міжнародних відносин Бартломєйєм Новаком з Академії фінансів і бізнесу Вістула. Яка ваша думка, чи питання мігрантів у ЄС вдасться вирішити, чи, може, це такий тупик із якого неможливо вийти?
Б.Н.: По перше нам треба відділити дві групи: біженців від мігрантів. Біженцем людина стає тоді, коли прибуває, наприклад, до Європи, звертається з проханням про надання притулку, і отримує притулок. А прибуває з країни, в якій найімовірніше загинула би. Тобто йдеться про території на яких проходять воєнні дії: Сирія, Еритрея, Судан. Отже, переносити і переселяти ми маємо тих, хто прибув із територій воєнних дій. Натомість, коли говоримо про мігрантів, які нерідко платили контрабандистам величезні гроші за те, щоб їх «доставити» в Європу, то вони просто шукають роботу, хочуть поліпшити своє матеріальне становище. І мігрантів можна завернути туди, звідкіля вони прибули. Але це, в свою чергу, не така проста справа. Тобто маємо дві групи, а рішення Єврокомісії стосуються саме біженців.
Євросоюзні чиновники кажуть, що політичні збитки, яких зазнала Спільнота у зв’язку з обов’язком розподілу біженців, є дуже великими, а сама ідея щодо релокації біженців була невдалою.
Б.Н.: Був момент кульмінації міграційно-біженської кризи, де, просто, не було іншої ідеї, як тільки поділити поміж себе цих людей. Польща, очевидно, наголошувала на тому, що треба допомагати там, на місцях, де триває криза, цього ніхто не піддає під сумнів. Але як допомагати у повністю зруйнованій Сирії? Яким чином? А отже, коли відбулася така кумуляція, і ми не були спроможні запанувати над цим явищем, Єврокомісія запропонувала розподілити біженців за деякими критеріями. Польща це підхопила, але це був попередній уряд. Тільки що в міжнародному законі обов’язує так звана «безперервність». Європейська комісія може подати позов до Європейського суду проти Польщі, за відмову від зобов’язання прийняти цих 7 тисяч біженців.
Тепер ситуація складається так, що ЄС не продовжує програми примусової релокації, тільки представляє нову пропозицію.
Б.Н.: Тепер Єврокомісія вирішує закінчити процес строгого режиму розподілення біженців, де кожна із країн є зобов’язана прийняти якусь визначену кількість. Для польського уряду – це корисна річ. Проте, це стосується людей, які щойно прибудуть до ЄС, а не тих, які вже є на території Євроспільноти. Натомість, весь час залишається невирішеною проблема з тими, які вже знаходяться в Європі. Отже, це дуже серйозна справа, і на мій погляд Єврокомісія, напевно, якимось чином буде продовжувати ці започатковані процедури, оскільки це принципова річ – чи країна-член ЄС дотримується закону і прийнятих зобов’язань, чи теж ні. У майбутньому цієї проблеми вже не буде, але від Польщі очікуватимуть, що якимось чином допоможе вирішити проблему. Якщо не буде приймати біженців, то, наприклад, повинна фінансувати табори біженців у Туреччині чи Лівані чи в інших державах, у яких ця проблема дуже дошкульна.
Гостем ефіру був експерт з міжнародних взаємовідносин Бартломєй Новак з Академії фінансів і бізнесу Вістула.
Питання міграційної кризи, та не лише, бо й брекзиту, поточної політики, економічної ситуації будуть обговорюватися під час дводенного неформального саміту ЄС у Таллінні, куди прибули лідери країн-членів Євроспільноти, у тому й прем’єр-міністр Польщі Беата Шидло.
Л.І.