Гостем нашого ефіру є експерт з питань енергетичної безпеки, головний редактор порталу biznesalert.pl Войцєх Якубік.
Минулого тижня зроблено перший, дуже конкретний крок, на шляху до реалізації інвестиції Nord Stream 2, а саме, Німеччина надала всі необхідні для будівництва цього газопроводу дозволи. Тобто дозволи видали у Федеральному управлінні морського судноплавства та гідрографії Німеччини а раніше відповідний дозвіл видало Управління гірництва. А отже, чи це означає, що вже можна розпочинати будівництво?
В.Я.: На території Німеччини можна братися за роботу. Згода Німеччини, яка з’явилася день після дипломатичних реторсій за спробу вбивства Сєрґєя Скрипаля, - це моргання до росіян, що попри дипломатичний спір та збереження санкцій, Німеччина хоче підтримувати ділові відносини з Ґазпромом. Це також має значення для дискусії, що триває в Європарламенті та Європейській раді. Там проводиться робота над переглядом газової директиви, що може підпорядкувати цей проект європейському законодавству. Якщо б так сталося, тоді ця інвестиція була б затримана з огляду на необхідність переговорів на цю тему між Комісією та Росією. Натомість, якщо будівельні роботи розпочнуться вже тепер, тоді, можливо, буде важче підпорядкувати цей газопровід європейському законодавству. І за це йтиме боротьба у Європейській раді.
Цебто уточнімо: йдеться про так званий третій енергетичний пакет.
В.Я.: Так. Ідеться про антимонопольні правила, які не дозволяють одній фірмі управляти газопроводом і водночас відправляти ним газ. Це означало б, що Ґазпром, правдоподібно, був би змушений віддати комусь іншому управління газопроводом. Навіть якщо це буде дочірнє підприємство, то треба було б додатково пристосувати цю інвестицію, що в свою чергу, вимагало б змін у російському законодавстві. У такій ситуації проект міг би бути затриманий навіть на кілька років. У кожному разі, історія німецько-російських ділових відносин після Другої світової війни підтверджує, що Німеччина, або вірить, або цинічно використовує припущення, що економічні взаємини з Росією дозволять цій країні змінитися, що Росія зміниться. Тимчасом ці економічні взаємини змінюють Захід, паралізують його, корумповують, а проект Nord Stream 2 є тут показовим прикладом.
Частина німецьких політиків є проти цієї інвестиції, це зокрема політики Християнсько-демократичного союзу, Зелені і Вільні демократи, а отже, наскільки сильною є ця внутрішня опозиція проти реалізації цього проекту?
В.Я.: Такі справи, як чергова газова криза в Україні чи спроба вбивства Скрипаля збільшують число критиків цього проекту. Це видно й на рівні Європейської ради і в Німеччині, зокрема. Що стосується Берліна, партія Зелених уже давно виступала проти цього проекту, серед Християнських-демократів теж є критики інвестиції, про що засвідчує той факт, що проекту Nord Stream 2 немає в коаліційній угоді.
А з іншого боку маємо в Німеччині надзвичайно активного Ґергарда Шредера. Подібна ситуація є й в Австрії, де колишній політик працює для росіян.
В.Я.: Таких прикладів більше. Можна підозрювати, що й Зіґмар Ґабріель, який будучи міністром закордонних справ, так захищав проект Nord Stream 2 і перед Європейською комісією і перед США, незабаром знайде роботу в Росії. Там штатів достатньо і вони добре оплачувані для тих, хто виправдовує сподівання. Це форма пенсії для людей, які добре служили кремлівській справі. І теж досконало показує, наскільки це ефективний інструмент заради корумпування Росією західних еліт, так щоб вміло їх паралізувати, коли виникне питання відповіді на російську агресію в Україні, спробу вбивства Скрипаля тощо. У такій ситуації Захід не здатний надати єдину і рішучу відповідь. А поведінка Німеччини тут абсолютно показова: однією рукою Берлін виганяє кількох російських дипломатів, а другою підписує згоду на проект. Вплив Росії на політику ЄС внаслідок економічної залежності вже тепер паралізує європейські установи.
Австрія, натомість, підтримує Росію послідово і беззастережно.
В.Я.: Відень забуває про те, що є членом Євроспільноти, що ми маємо реалізувати спільну політику та солідарно реагувати на загрозу, якою стала спроба вбивства громадянина ЄС на території Євроспільноти. Такого типу дії показують дезінтеграційну силу Nord Stream 2. Він діє як брекзит, тобто підриває сенс інтеграції, а критики ЄС в Польщі та інших країнах отримують поштовх для ще сильнішої атаки дій Брюсселя. Націоналістичні сили отримують чергові аргументи проти трансатлантичного союзу, проти співпраці в рамках ЄС. Тобто Nord Stream 2 - це вкрай нищівна сила, хоч ще навіть не почали його копати.
Німеччина дала згоду, потрібна ще згода Росії – тут немає про що говорити, згода буде, але ще потрібні згоди установ Фінляндії, Швеції і Данії. Яка буде їхня відповідь?
В.Я.: Що стосується Фінляндії і Швеції – ми не маємо інформації про те, щоб ці країни не дали своєї згоди. Тут, імовірно, буде позитивна екологічна оцінка, і прецедент Nord Stream 1 показав, що цей газопровід можна побудувати згідно з вимогами навколишнього середовища. Проблема де-інде, хоч Ґрінпіс-Росія вказував, що навіть на території Росії можуть бути порушені російські екологічні стандарти. Але Кремль вже зайнявся цими людьми і проблему вирішив. Інакше, натомість, може бути у випадку Данії, яка прийняла закон, що дозволяє оцінювати такі проекти не лише з точки зору екології, але й з огляду на політику безпеки та закордонну політику. І що стосується безпеки, представники Данії критично оцінили проект Nord Stream 2. Цей фактор загрози для безпеки є також у Швеції. Тамтешні ЗМІ інформують, що шведські служби побоюються гібридної війни з використанням Nord Stream 2, зелених чоловічків на острові Готланд тощо. Отже, так чи інакше датчани можуть не погодитися на проект. Це очевидно не означає, що його знімуть з реалізації, але, можливо, росіяни будуть змушені замінити його маршрут, що в свою чергу, дещо затримає реалізацію цієї інвестиції.
Тобто, радше не можна говорити про те, що проект повністю буде заблокований, але його реалізацію можна зупинити?
В.Я.: Є один шанс заблокувати проект. Якщо б Європейській раді вдалося виконувати газові директиви з чіткими вказівками щодо підпорядкування газопроводу європейському праву, то це означало б, що Росія мусить змінити свій закон. Якщо б Росія не погодилася, тоді Комісія мала б право відкинути цей проект. І водночас Європарламент є тут таким контрольним органом, а нагадаймо, що ця установа є дуже критичною щодо цього проекту Nord Stream 2. Тобто необхідно докласти зусиль, щоб закон не був дірявим, і щоб в Європейській раді не перемогли німецько-російські інтереси.
PR24/Л.І.