Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що США завдали його країні удару ножем у спину. Так він оцінив американську політику останніх тижнів, зокрема призначення санкцій проти Анкари. Цими днями турецька ліра зазнала драматичного зниження. Експерт Осередку східних студій у Варшаві Матеуш Худзяк звернув увагу, що висловлювання турецького президента мають зберегти його легітимність.
– Бо як пояснити народові, що, попри його правління з такими великими успіхами, все розпадається на очах. Треба ж зберегти суспільну підтримку. Слова президента розраховані на те, щоб переконати народ. Коли говорити про настрої інвесторів, то ситуація тепер така напружена, що заяви президента США Дональда Трампа у Твіттері про подвоєння митних тарифів на сталь та алюміній (хоч це – невеликий відсоток турецького експорту до США) – вистачило, щоб викликати занепокоєння на фінансових ринках і пришвидшити відтік капіталу і знецінення ліри.
Турецька економіка пройшла період неймовірного розвитку, та протягом останніх років передбачався її занепад, – відзначив Матеуш Худзяк.
– Це економіка, яка розвивається, напівпериферійна, відкрита навстіж на зовнішній рух капіталу, узалежнена від закордонних інвестицій. Вона страждає від дефіциту поточного обороту – Туреччина весь час інвестує, а її експорт є більшим за імпорт. Зараз дефіцит досягає приблизно семи відсотків ВВП. Турецька економіка підпорядкована політиці уряду, яка, з одного боку, є надзвичайно ліберальною – в такому сенсі, що контрольні механізми держави постійно скорочуються. По-друге, Туреччина екстремально чутлива до будь-яких змін у світовій кон’юнктурі.
Мають значення також політичні розходження між Туреччиною і США. Одне з найбільш відомих стосується пастора Ендрю Бренсона, обвинуваченого у співучасті в путчі два роки тому. Американці хочуть його звільнення, а турецька сторона не погоджується, пояснюючи, що він пов’язаний з Фетуллахом Гюленом, який нібито був організатором путчу. Проте, між обома країнами є важливіші різниці, – додав Матеуш Худзяк з Осередку східних студій.
– Справжня проблема в тому, що – не враховуючи ймовірної вини Ендрю Бренсона і того, що його арешт є чисто політичним – це реально впливає на відносини. Процес Бренсона мав стати елементом торгу між Туреччиною і США. Спочатку Туреччина хотіла обміняти його на Гюлена. Коли виявилося, що це зовсім інша вага, Анкара намагалася стягнути принаймні Гакана Атіллу, засудженого в США за порушення санкцій проти Ірану. Останнім часом це вплинуло на серйозне загострення відносин і зіпсувало політичний та економічний клімат навколо Туреччини.
Те, що сталося з турецькою економікою, було неуникненним. Фіскальна і монетарна політика Анкари була невідповідальною, – оцінив головний економіст банку Societe Generale Ярослав Янецький. За його словами, нинішня ескалація кризи – це результат подвоєння американських тарифів на турецьку сталь та алюміній.
– Принаймні від березня з Туреччини надходили повідомлення, які викликали занепокоєння. Насправді ситуація загострилася, коли президент Ердоган, у якомусь сенсі, поставив під сумнів незалежність Центрального банку, який залишився без основного засобу реагування на вищу інфляцію, тобто не міг підвищувати процентних ставок. Це викликало занепокоєння інвесторів на фінансових ринках і було першим сильним сигналом про негативні процеси в турецькій економіці. Тепер, додатково, рішення президента США Дональда Трампа підвищити мито ставляє турецьку економіку в кризову ситуацію, і доброго виходу немає. Видно, що президент Туреччини намагатиметься довести до гіперінфляції, це означатиме кризу, банкрутства і впливатиме на ринки в регіоні. Причому, турецька економіка втричі більша від грецької. А через її географічне положення Європа є заручником Туреччини. Перші реакції підтверджують, що інвестори побоюватимуться і будуть обмежувати свою активність не лише в Туреччині, але й у таких країнах, як, наприклад, Польща. Адже, якщо в одному місці установа зазнає збитків, вона хоче мінімізувати втрати і припиняє свою фінансову активність в іншій країні, де вже здобула прибуток. Отже, можуть потерпати всі ринки в регіоні.
Однією з причин кризи є «смерть демократичної системи» в Туреччині, – оцінив Бартош Савіцький з компанії TMS Brokers.
– Такі різкі валютні кризи дуже часто в історії були пов’язані з іншими кризами, переважно банківськими, що викликали крах валютного курсу. В цьому випадку ми маємо справу з іншою кризою – демократичних інститутів, або ж смертю демократичної системи в Туреччині. Гігантські проблеми в цій країні можуть довести до гострої рецесії. Протягом багатьох років турецька економіка зазнавала сильної нерівноваги внутрішнього балансу та платіжного балансу. Монетарна і фіскальна політика в таких умовах дуже складна. Турецька влада довго дотримувалася суворої політики, а тепер почалися експерименти.
Турецька криза має не лише економічне, але й політичне значення, – сказав голова компанії ZIPSEE Цифрова Польща Міхал Кановнік.
– Президент, мабуть, не може тепер відмовитися від певних заяв і рішень, які прийнято в турецькій економіці – саме через політичну систему і, власне, ліквідацію будь-яких демократичних процедур. Центральний банк – установа не самостійна, про все вирішує президент, також у справі відсоткових ставок. Його заклик, щоб громадяни скуповували ліри за іноземну валюту і золото, ще збільшив паніку на ринку і послаблення валюти. Отже, президент уже не має виходу. Свій вплив мають відносини зі США і взагалі геополітика. Ситуація Туреччини позначиться на ринках країн, що розвиваються, це вже видно на прикладі польського злотого. А в геополітичному сенсі цей вплив буде ще більшим – стосуватиметься, зокрема, конфлікту в Сирії і взагалі ситуації на Близькому Сході.
Залишається питанням, хто рятуватиме Туреччину, – сказав головний економіст банку Societe Generale Ярослав Янецький.
– Ми знаємо напевно, що в Туреччині буде велика економічна криза, рецесія. Ймовірним є часткове банкрутство, тобто неплатоспроможність країни. Їй потрібне зовнішнє фінансування. Тим часом, закордонний капітал звідси відпливає. Хто ж рятуватиме Туреччину: з внутрішніх заощаджень це не вийде, Європейський цетральний банк дуже критично висловився про політику Ердогана, тому я сумніваюся. Сполучені Штати – звичайно, ні, адже вони вводять мито. Росія? – Туреччина є сферою впливу Заходу, там дислокуються війська НАТО. Хтозна, до якого місця Ердоган доведе свою країну.
Як додав економіст Ярослав Янецький, за оцінкою Європейського цетрального банку, масштаб кризи в Туреччині може бути набагато більшим, ніж зараз можна собі уявити. А пересторогу цієї установи слід сприймати дуже серйозно.
PR1,PR24/Н.Б.