За останніми даними Нацбанку Польщі, нині над Віслою працює навіть 900 тисяч українців. І Нацбанк прогнозує, що до 2020 року число українських працівників в Польщі зросте на чергових 200-300 тисяч осіб. Цими днями опубліковано рапорт компанії Personal Service щодо ситуації українських працівників у Польщі. Гостями ефіру Польського радіо були пані Мирослава Керик з фонду Наш вибір та Аркадіуш Пончка з об’єднання Роботодавці РП, які розповіли про ситуацію українців у Польщі.
А отже, як живеться українцям у Польщі? – Мирослава Керик:
М.К.: Ой, це дуже складне запитання. Усе залежить від того, яка у кого робота, коли прибув до Польщі, наскільки знає мову, чи зумів віднайти себе на цій роботі, та яка в нього мета. Якщо людина приїхала на коротко, знайшла роботу і може заробити – вона задоволена. Я знаю також висококваліфікованих працівників з України, які працюють, заробляють стільки ж, що й поляки, і вони теж задоволені.
Дослідження показує, що для більшості українців Польща – це лише така собі зупинка на їхньому шляху, бо більшість українців прибуває над Віслу на кілька місяців і повертається додому.
М.К.: Українці, які cюди приїжджають, роботу в Польщі вважають певним додатком, додатковим заробітком. Для багатьох – це життєва стратегія на найближчі роки: приїхати і заробити скільки можна. Тому вони й багато працюють, інколи непосильно, витрачають якомога менше, двісті-п’ятсот злотих в місяць, і повертаються додому, бо там у них своя мета – навчання дітей, будівництво хати тощо. Ці люди пов’язують своє життя з Україною і розраховують, що ситуація в державі зміниться.
А як це виглядає з перспективи Польщі? Чи Польщі вигідніше було б, щоб українці, однак, не поверталися в Україну, тільки залишалися на постійно? - Аркадіуш Пончка з об’єднання Роботодавці РП.
А.П.: Ми б точно очікували, що українці залишалися якомога довше. Це теж один з основних елементів очікування роботодавців. Якщо роботодавець інвестує в працівника з України, хоче думати у довгостроковій перспективі, то й закон мусить на таке дозволити. Натомість, рапорт чітко вказує, що нормативні бар'єри – це елемент, який суттєво впливає на те, що працівники з України є у нас коротко. 71 відсоток ставиться до Польщі, як до сезонного напрямку. Отже, в мене є надія, що нова міграційна політика уряду врахує елементи, які сприятимуть тому, аби українці залишалися у Польщі якомога довше.
39 відсотків польських працівників побоюється, що українські працівники гальмують процес зростання заробітної плати, чи дійсно так є?
А.П.: Нам треба пам’ятати, що без працівників з України у польських підприємців були б ще більші проблеми. Уже сьогодні ми бачимо, це підтрверджують останні дані промислового виробництва з будівельного сектора, що фіксується помітний спад інвестицій з уваги на відстуність працівників. І, на мій погляд, оцей згаданий відсоток надто великий. Я думаю, що тут не повинно бути ніяких побоювань щодо того, чи українські працівники забирають роботу в польських пацівників, українці теж не гальмують зростання зарплат. Звіт показав, що рівень зарплат українців такий, як і поляків, – від двох з половиною до трьох з половиною тисяч злотих нетто. Погодинна ставка також, відповідно, більша, хоч це залежить від конкретного регіону, робочого місця тощо. Я хочу наголосити на одній важливій справі: серед працедавців є дуже позитивне ставлення щодо працевлаштування працівників з України.
Економіка Польщі потребує працівників з України. Доповідь Національного банку Польщі показує, що в 2017 році майже половина ферм користувалася допомогою українських працівників. Проте є також аргументи, що в Польщі треба підняти зарплати і заохотити поляків з Великої Британії, наприклад, повертатися над Віслу.
А.П.: Це дуже складно. Якщо візьмемо до уваги рівень зарплат тих, хто працює у Великобританії, навіть відраховуючи витрати на проживання, я схиляюся до думки, що поляки з Великої Британії не повернуться. Треба чітко сказати: там вони заробляють більше. А отже, нам тут треба робити все можливе, щоб українці не ставилися до Польщі, як до транзитної країни. Ми ж бачимо зміни, які відбуваються у Чехії, яка теж відкривається для працівників з України.
Чи незабаром може скластися така ситуація, що всі країни Західної Європи стануть заманювати українців, відкривати свої ринки праці?
М.К.: З одного боку, мені відомо, що влада Чехії і Німеччини шукає працівників, проте, з іншого боку, ситуація не є однозначна. Наприклад, у Чехії існують квоти на працівників, які не повністю відповідають реальним потребам економіки. Це інакше ніж у Польщі, де роботодавці мають сильніше лобі.
З рапорту Барометр заробітчанської міграції ми дізнаємося, що 11 відостків поляків негативно ставляться до українців, і зростає число поляків, які рішуче погано висловлюються на тему українців. У першому півріччі поточного року це був 1%, а зараз це вже 6%. Найкритичніше про українців висловлюються люди у віковій категорії 55-67 років (19%) та ті, хто заробляє понад 4 тисячі злотих. Як інтерпретувати цей результат? Мирослава Керик.
М.К.: Старше покоління, можливо, більш чутливе до повідомлень у ЗМІ, і нічого приховувати, що медіа правого спрямування доволі негативно змальовують біженців, іноземців, українців, а їхній месидж досить однозначний, тобто якщо українці - значить бандерівці, а це спотворює картину сучасної України та українців. Тут теж не відомо, наскільки ці люди мають зв’язок з українцями, бо існує пряма залежність, якщо ми знайомі з кимось з іншої держави, то й ставлення у нас інше.
Українці, які прибувають до Польщі, інтегруються з поляками, чи радше це два світи, які не цікавляться один одним?
М.К.: Українці, якщо приїжджають до Польщі, радше хочуть вивчити мову, хочуть пізнати країну. Водночас, якщо підівчать мову, можуть спілкуватися, тоді інтеграція відбувається швидше. Натомість, що стосується негативного сприйняття, офіс омбудсмена оприлюднив рапорт, у якому вказано, що 20 відсотків українців були жертвами різного роду злочинів ненависті. Вони цього не повідомили поліції, зголошення таких злочинів це 5 відсотків, це побиття, зневаги тощо.
Доповідь засвідчує також і те, що після українців зацікавлення Польщею проявляють білоруси.
А.П.: Так, проте пам’ятаймо, що це лише 8 відсотків. Там поки не існує відповідної системи співпраці. У контексті працевлаштування ми говоримо про нову міграційну політику, це також азійські країни. Треба чітко сказати, що певна межа дренажу українських працівників наступає, ресурси будуть вичерпані, а, отже, ми змушені відкритися для інших країни та інших ринків.
PR3/Л.І.