Logo Polskiego Radia
Print

Кому перешкоджають війська США у Польщі?

PR dla Zagranicy
Taras Andrukhovych 08.02.2019 19:00
  • Armia USA w Polsce.mp3
Американські війська у Польщі дратують Москву, але чому постійна присутність армії США над Віслою не до вподоби деяким членам НАТО?
The U.S. Army [Public domain], via Wikimedia Commons

У крайньому випадку не можна виключити, що Росія вдасться до певних заходів проти якоїсь з держав НАТО, щоб підірвати довіру до Північноатлантичного альянсу. Таку думку в ефірі Польського радіо висловив експерт з Польського інституту міжнародних справ Войцєх Лоренз. Кому перешкоджають американські війська у Польщі?

Армія Сполучених Штатів почала наступну ротацію персоналу та техніки, що розгорнута на північному сході Польщі, у зв’язку із посиленням східного флангу НАТО. Спочатку територією Німеччини, а потім і Польщі проїде декілька сотень американських військових машин. Водночас гусеничні військові транспортні засоби перевозять залізницею. Усю операцію мають завершити до середини лютого. За словами голови штабу сухопутних військ США в Європі генерала Гартмута Ренка, було вибрано цей варіант перевезення, а не морем - до польських портів, аби практикувати транспортування сухопутним шляхом на великі відстані підрозділів, готових до дій. Та чи можуть насправді зміцнити безпеку Польщі війська США?

«Американці є головним стовпом НАТО. Саме США надали гарантії безпеки Європі в 1949 року, підписуючи Північноатлантичний договір на прохання європейських союзників. НАТО без американців не існує. Протягом усієї холодної війни головний механізм стримування спирався саме на небезпеку втягування Сполучених Штатів у конфлікт в Європі. Радянський Союз дуже добре це розумів. Попри те, що кожна американська адміністрація перебувала під тиском, аби ці війська з Європи вивести. Але незалежно від того, чи були якісь кризи як, наприклад, у В’єтнамі, що вимагало перекидання частини військ з Європи в інші регіони світу, США зберігали у середньому шість дивізій в Європі, в основному у південній частині Німеччини. Після розпаду Радянського Союзу НАТО і ціла Європа змінили свій підхід до безпеки і послабили елемент військового стримування у своїй політиці, що було зумовлено загальною міжнародною ситуацією - невеликим ризиком раптової атаки. Адже протягом усього періоду холодної війни була певна одержимість, що Радянський Союз та країни Варшавського договору можуть швидко мобілізувати свої війська, розміщені біля кордонів з Федеративної Республікою Німеччина», - каже аналітик з питань міжнародної безпеки Польського інституту міжнародних справ (PISM) Войцєх Лоренз.

Однак ця ситуація змінилася після 2014 року, коли Москва вирішила знову змінити світовий лад та систему європейської безпеки.

«Нині після анексії Криму це безпекове середовище погіршилося. Росія посилила провокативні дії, вона організовує широкомасштабні військові вишколи біля кордонів Північноатлантичного альянсу. Такі навчання, що можуть так, як на Кавказі у 2008 році, стати прикриттям для наступальної операції. Після холодної війни Росія не погодилася на статус-кво і тому вона хоче змінити систему європейської безпеки. Не можна виключити ситуації, що вона може вдатися до певних дій проти когось із членів НАТО, аби підірвати довіру до Альянсу і змусити таким чином змінити усю міжнародну систему», - говорить експерт.

Зрозуміло, що присутність американських військ у країні над Віслою викликає роздратування та негативні емоції у Москві. Але слід говорити про певну подвійну присутність військ США у Польщі. Адже, з одного боку, є багатонаціональні бойові групи НАТО, а з іншого – бойова танкова бригада США. І поки ця присутність є ротаційною, це не викликатиме великих емоцій у союзників Польщі. Більші побоювання пов’язані із концепцією постійної присутності військ США.

«Старі члени НАТО планували створити таку систему європейської безпеки, що у довгостроковій перспективі на багато десятиліть мала мінімізувати ризик конфлікту між наддержавами, оскільки такий ризик між Францією та Німеччиною, або між Францією чи Великою Британією майже зник. Єдиним „чорним” сценарієм міг стати конфлікт між Росією та державами з іншою суспільно-політичною системою. У Європі були спроби створити таку ситуацію, що, з одного боку, зміцнювала безпеку демократичних держав, а з іншого – не давала підстав Росії застосовувати військову силу, аби змусити визнати свою зону впливу або буферну зону, що під час холодної війни охоплювала теж колишні держави-сателіти Радянського Союзу. НАТО вирішило розробити концепцію, згідно з якою воно буде продовжувати розширення, але пройде глибоку трансформацію. По-перше, аби американці були зацікавлені у підтримці НАТО тоді, коли немає явної загрози з боку Росії, як колись з боку Радянського Союзу. По-друге, цей союз мав також бути інструментом, що зміцнював їхню безпеку. Тому НАТО мусило адаптуватися до місії реагування на кризові ситуації за межами своєї території. Крім того, перш ніж запрошувати нових членів, у 1997 році Альянс прийняв політичне зобов’язання, що у сучасній ситуації загрози він не буде розгортати ані великих бойових сил, ані ядерної зброї на території нових держав НАТО. Це був сигнал кредиту довіри для Росії, мовляв, якщо вона сама не загрожуватиме, не буде сприймати Альянс як загрозу, не буде застосовувати військову силу проти сусідніх держав, то цей потенціал не пересуватимуть у бік кордонів Росії», - розповідає Лоренз.

І хоча безпекова ситуація нині змінилася, а НАТО визнало Росію загрозою, однак, як зауважує польський експерт, у Північноатлантичному альянсі є велика група країн, які вважають, що за нинішніх дій Росії, її можна ефективно стримувати завдяки ротаційній присутності, пересуванню військового потенціалу до кордонів Альянсу, розгортанню у Польщі і країнах Балтії бойових груп:

«З іншого боку, вони вірять, що Москві треба надіслати стратегічний сигнал, що якщо Росія почне деескалацію і виведення військ, наприклад з України, здійснить якісь конструктивні зусилля, щоб закінчити конфлікт на сході України, відведе свій військовий потенціал від кордонів НАТО, припинить проводити неанонсовані масштабні навчання, то Альянс матиме можливість повернутися на свої попередні позиції. У зв’язку з цим, зусилля Польщі щодо постійної присутності військ США та розгортання бази Fort Trump не усім до вподоби».

Натомість, як додає Войцєх Лоренз, Польща і країни Балтії переконані, що відбулася тривала зміна і погіршення безпекового середовища, а тому не потрібно плекати марних надій, що Росія буде проводити деескалацію.

Т.А.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти