Чому сон настільки важливий у нашому житті? Чому вистачить однієї ночі без сну, аби наш організм функціонував гірше? Про це ми й поговоримо з доктором Павелом Боґушевським з Інституту експериментальної біології ім. Ненцького у Варшаві.
А нагодою для цієї розмови послужить публікація, присвячена нестачі сну. Вона цілком нещодавно вийшла у відомому науковому журналі «Nature Communications». Стаття переконує, зокрема, що невиспана людина не лише має проблеми з концентрацією, але й ізолюється від інших, тобто гірше функціонує в суспільстві.
- Чи такий висновок був для Вас несподіваним?
- Трохи так, оскільки зазвичай вважалося навпаки, тобто, що, власне, суспільна ізоляція, певного роду суспільний стрес, а, зрештою, кожен стрес може негативно впливати на наш сон, передусім на його якість, а не тривалість. Тут, натомість, продемонстровано за допомогою дуже цікавих експериментів, що існує й протилежний зв’язок: вже короткотривала невиспаність призводить до своєрідної зміни суспільного сприйняття, через що ми більше прагнемо ізоляції від інших людей.
- Багатоетапний експеримент, про який Ви згадали, вражає детальною увагою до різноманітних аспектів невиспаності. На одному з його етапів добровольці (а їх було 18) показували, яку просторову дистанцію (дослівно) вони спроможні зберігати під час зустрічі з іншою людиною: спочатку коли вони були виспані, а згодом – ні. У другому випадку така відстань була більшою. На додаток, про що свідчать дослідження за допомогою магнітно-резонансної томографії, тоді цілковито інакше працювали їхні мозки.
- Так, це досить проста парадигма, хоч і дуже цікава: до піддослідного наближалася інша людина, з якою той не був знайомий. Одного разу це був чоловік, іншого – жінка, аби виключити потенційні проблеми з міжстатевою відмінністю. І піддослідний мав сказати стоп, коли вважав, що відстань до цієї другої людини була для нього комфортною. Після цього визначалась також відстань дискомфорту, тобто коли інша людина перебувала занадто близько, і це робилося по-різному: одного разу наближалась особа, що проводила такий експеримент, а іншого – об’єкт такого експерименту. Це дозволило визначити певного роду відстані. А перевагою такого підходу було те, що експерименти з цими людьми проводилися декілька разів, причому і коли вони були виспаними, і коли – ні. Завдяки цьому можна було перевірити, в чому полягала різниця між їхніми станами. Виявилося, що, справді, невиспані піддослідні потребували дещо більшої відстані до інших людей. Це пов’язано з тим, що кожен з нас має власні потреби в такій відстані. Вона також зумовлюється культурою. І тому, власне, проводяться групові дослідження, аби відкинути або нівелювати індивідуальні різниці. Навіть у нашому повсякденному житті часом можемо зауважити, що хтось входить до нашої зони безпеки, комфорту, й тоді ми автоматично налаштовуємося дещо негативно до цієї людини. А це також і один з методів маніпуляції іншими людьми: агресивне входження до чиєїсь зони комфорту вибиває іншу особу з природного ритму. Це такий простий метод когось вивести з рівноваги, а одночасно ми ж наче цієї особи й не кривдимо.
- Тобто невиспані ми воліємо триматися від інших подалі. Але що ще показали ці дослідження? Те, зокрема, що – як демонструє використання томографії – якщо ми не виспалися, то зменшується активність тієї зони мозку, яка відповідає за розуміння поведінки, намірів інших людей.
- Так, це зони, пов’язані з теорією свідомості. Це також дуже цікаве явище. В загальних рисах воно полягає в тому, що ми розуміємо наміри інших людей, а насамперед розуміємо, що інші люди мають власні наміри. Ми з цим не народжуємося. Тобто, на певно маємо певні мозкові структури, готові до розвитку цього явища, але воно з’являється лише у певному віці. Тоді, власне, доки діти починають розуміти, що інші люди, наприклад дорослі, можуть чогось не знати, тобто мають окрему свідомість – можуть не мати якоїсь інформації, можуть помилитися, є окремими людськими істотами. Що цікаво, відсутність активності або слабша активність цих зон у мозку спостерігається, наприклад, у випадку спектру аутизму. Тут нерозуміння намірів інших людей, того, що вони мають власну свідомість, є одним найбільш характерних симптомів.
- І у випадку невиспаності ми стикаємося зі схожими симптомами?
- Невиспаність, навіть дуже коротка, призводила до того, що механізм розуміння намірів інших людей починав підводити, був менш активний. Що, власне, може спричиняти гірше ставлення до інших людей.
- Та суспільну ізоляцію, що у цій статті неодноразово підкреслювалося. Як я розумію, сам факт, що через невиспаність ми навіть не хочемо порозумітися з іншою людиною, не є вже якоюсь несподіванкою? Адже невиспана людина і є, зазвичай, не надто привітною.
- Так, але тут ще одна мережа була активована або функціонувала значно сильніше, ніж зазвичай – мережа визначення відстані до джерела небезпеки. Вона була занадто активною. Тобто маємо тут зниження розуміння того, що інша людина є людиною, у поєднанні з активізацією такого собі радару нашої безпеки, нашого приватного простору. Все це призводило до збільшення бажаної відстані до людини, яка перевіряла діапазон нашого приватного простору. В цьому проявився дуже елегантний підхід: науковці не обмежилися самим лише експериментом, а намагалися зафіксувати тут якісь мозкові кореляти. Отже, ми бачимо, що задіяні тут механізми є найбільш фундаментальними, тобто отриману інформацію вони обробляють несвідомо. Інакше кажучи, так не є, що коли ми не висипаємося, маємо поганий настрій, стаємо похмурими, огризаємося, то починаємо свідомо потребувати більшої відстані до інших людей. Радше основні механізми, які поза свідомістю обробляють інформацію про інших людей та найближче оточення, вже виявляються зміненими, що може мати додатковий вплив на нашу похмурість, а не бути її наслідком. Тут в черговий раз показано, наскільки великі обсяги інформації обробляються нами несвідомо, а також як це може впливати на нашу поведінку, котру відтак ми свідомо в себе спостерігаємо. Тобто ми можемо збільшувати дистанцію до інших людей і навіть цього не усвідомлювати.
PR24/А.М.