Євґеній Куліков, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту мікробіології Російської академії наук, зустрічає мене у своїй лабораторії.
Пан Куліков не ототожнює себе з так званою ліберальною частиною населення Москви, хоча й наголошує: в його місті важко знайти когось, хто цілком підтримує Путіна й існуючу в країні систему.
З УСПР він ділиться своїм поглядом на розвиток російської науки. Починає від епохи змін у новітній державі.
– У Росії, в часи Радянського Союзу, наука чітко поділялася на кілька сфер. Це була, по-перше, галузева наука – яка займалася питаннями пивоваріння, текстильної, гумової чи харчової промисловості. Була Академія наук, яка займалася глобальними питаннями – ну хоча б підготовки польотів у космос. І була вузівська наука. Першою втраченою сферою була галузева, прикладна наука – з’ясувалося, що крім невеликої чатини харчової промисловості, вона обслуговує те, що нікому не потрібне, – каже він.
Наука завжди була й буде річчю дотаційною, наголошує пан Куліков. Підтримка досліджень у Росії набула карикатурних рис – підкреслює він.
– То в нас підтримують якісь дослідження ідентичності – от, скажімо, національний проект виявлення геному російської людини. Але це ж маячня! Наші «іміджеві» проекти – це або щось, що недобре пахне, або звичайнісінька кон’юнктура, зроблена під конкретних людей. Усе це стає продуктом для внутрішнього споживання. На Заході це показувати не можна – там, якщо хтось почує про дослідження геному російської людини, це викличе щонайменше сміх, – каже він.
«Рушійною силою» в російській, як і зрештою, в українській науці, є система неформальних зв’язків нагорі.
– Просто людина приходить і говорить: слухай, друже, у мене є чудові фільтри для води! І людина – розумниця, даймо на це три мільярди євро. Аби «просунути» ці фільтри в кожний заклад нашої країни (бюджетний, до речі). Там кажуть: ну три мільярди – це багато, але даймо два. І людина виходить щаслива – аякже, вдалося «просунути» свою людину, – каже він.
Євґеній Куліков – про заробітки російського науковця:
– Ставка старшого наукового співробітника в системі Академії наук, без жодних ґрантів, що не звільняє від обов’язку робити що-небудь чи проходити регулярну переатестацію, – це 18 тисяч рублів, тобто 450 євро, разом із доплатою за ступінь, – каже він.
Попри це, серед російських «білих комірців» настрої на еміграцію досить стримані – підкреслює пан Куліков.
– Якби я хотів покинути Росію, я би це давно вже зробив. Я досить комфортно почуваюся в Росії серед росіян. Це простір російської мови і звичної мені культури. Знову ж таки, можливо це вік. Але я не хочу перелаштовуватися. Якщо мені треба буде – я поїду собі попрацювати, говоритиму німецькою чи англійською, вивчу ще якусь мову. Проте я не маю ідеї емігрувати, – каже він.
Останнє питання, що його я адресував своїм російським співрозмовникам, – про Україну й те, як вони бачать її європейську перспективу.
– Україна для росіян була довгий час такою собі віддушиною. Страшилкою – хіба що економічною. На мій погляд, треба порахувати співвідношення активного населення міської України. Активної міської України – її значно менше, ніж діяльної міської Росії. Це моє суб’єктивне спостереження, – каже він.
Слухайте звуковий файл!
Ігор Ісаєв