Воєнні дії, що ведуться на Донеччині та Луганщині, призвели до вимушеної міграції місцевого населення. Війна позначилася на всіх суспільних прошарках. У драматичній ситуації опинилися також поляки з Донбасу. Частина з них виїхала у Центральну та Західну Україну. Інші, з родинних причин, залишилися у своїх домівках. Ще інші намагаються знайти притулок у країні своїх предків – у Польщі.
Група поляків з Донбасу закликає Польщу допомогти їм оселитися в країні над Віслою. Близько ста осіб, які мають Карту поляка, звернулися до Комісії еміграції та зв’язку з поляками за кордоном, що діє при Сенаті Республіки Польща, з проханням знайти їм роботу та житло в Польщі.
Під час засідання комісії, що відбулося у вівторок 2-го грудня, віце-голова Товариства польської культури Донбасу Вікторія Харченко зі смутком говорила про те, що для поляків у Донецьку немає місця. У Польщі їх також не хочуть бачити. Що маємо робити? – питала вона.
– Ніхто не хоче говорити про те, що діється в Донецьку. Ніхто в Польщі насправді не займається поляками з закордону, ні Церква, ні держава. Ми нікому не потрібні. Сьогодні хоч би хтось заступився за Полонію, сказав, що ми потрібні. Я думаю, що сто людей можна врятувати. Не треба рятувати весь світ, почніть з тих ста людей, врятуйте хоч одну людину – це вже буде чудо.
Міністр закордонних справ Польщі Ґжеґож Схетина заявив, що Польща свідома того, наскільки драматичною є гуманітарна ситуація в Донбасі і пообіцяв, що польський уряд розгляне питання репатріації поляків з цих теренів.
– Звичайно, ми можемо зайнятися поляками. Тими особами, у яких є Карта поляка, і тими, що клопотатимуться про Карту поляка, і які мають шанс її отримати. Про ці особи ми можемо розмовляти. Це завдання для МЗС, Управління репатріації та Управління з питань іноземців. Це треба вирішувати колективно, і треба цим зайнятися, бо ми усвідомлюємо, що в майбутньому може відбутися чорний сценарій, ще гірший, ніж ситуація, яка є тепер.
Проте, не всі поляки, як і не всі українці, готові виїхати з теренів, охоплених воєнними діями на сході Україні. Ми зв’язалися по телефону з Малґожатою Терлецькою з Товариства поляків Донецька. Пенсіонерка зізналася, що вона могла б виїхати до знайомих у західні регіони України, проте, не може залишити свою стару матір, за якою доглядає.
Пані Малґожата не може зрозуміти, що сталося з людьми на Донеччині, чому вони вірять російській пропаганді, яка їх лякає «бандерівцями» і «фашистами». Адже донедавна всі тут жили мирно. Ніхто нікого не лякав і не переслідував – каже полька з Донецька.
– Ми тут у Донецьку жили всі разом, всі нацменшини, ніхто нікого не ображав, ніколи, ні разу. Все було добре. Що сталося, хто налякав цих людей? Хотілося б, щоб була Україна, щоб всі знову жили разом. Поляки мали тут свої богослужіння, відбувалися зустрічі різних нацменшин, ми разом святкували, і грузини, і вірмени, і азербайджанці, і татари. Так, як у світі є різні квіти, так і тут було. Було дуже добре. Що сталося з людьми? Яке лихо тут до нас прийшло? Я не розумію…
Малґожата Терлецька підтверджує, що багато поляків, молодших і старших, виїхали з міста. В більшості випадків відбулася міграція до західних областей України. Поляки виїхали у Житомирську, Львівську, Хмельницьку або Чернігівську області. Деякі з них телефонують і кажуть, що хотіли б повернутися додому, але бояться. Адже в Донецьку триває війна.
Місто завмерло, люди бояться виходити на вулиці, – обстріли не вщухають. Стріляють з «Градів», гаубиць, танків. Найгірше те, що обстріл в сторону донецького аеропорту ведеться з житлових кварталів, з-поміж житлових будинків. Хоч на місцевих російських каналах у цьому звинувачують українців, полька не має сумніву, що стріляють сепаратисти.
– Вибухи чути у квартирі. Ми живемо в Київському районі, неподалік летовища, і тут є страшно, звісно, страшно. За одну хвилину 5 разів чути потужні вибухи. На вулиці нікого немає, інколи проїде міський транспорт, тролейбус, трамвай. Я не розумію, як ці водії там працюють.
Жити в таких умовах нелегко, але пані Малґожата не може виїхати – доглядає за старою, хворою матір’ю. Вона добре не бачить і не чує, не виходить з дому, але дивиться російські телеканали, які запевняють, що в місті спокійно, а в інших регіонах України – небезпечно.
«Інформація, яку подають у місцевих каналах, є неправдива і викривлена. На жаль, багато людей вірить пропаганді так, як моя мати», – каже полька з Донецька.
– Вона не хоче їхати. Я б її вивезла з Донецька, але вони дивляться телебачення, де їм кажуть, що все добре. І вона мені каже, що все добре, не розуміє, якою є реальність. Бо вона не чує, погано бачить і не вірить мені. Вона собі думає, що там «фашисти», там «бандери» – така йде інформація. І люди тут, як зомбовані, всі так говорять. Немає правдивої інформації.
У подібній ситуації, як сім’я Терлецьких, є багато місцевих жителів, які просто не можуть виїхати з Донбасу. Від імені тих поляків, пані Малґожата дякує за кожну допомогу, яку надають волонтери та їхні земляки з Польщі. Наприклад, за тих пару злотих, які монахині, сестри Уршулянки з Познаня, нещодавно передали на ласощі для дітей з Донецька.
– Дуже дякуємо тим полякам, хто про нас пам’ятає. Хай вони за нас моляться, щоб все завершилося… Ніхто б не сказав, що тут таке може бути, таке жахіття. Ми покладаємо надію лише на Господа Бога, і на добрих людей.
Поки польська держава розглядає питання можливої репатріації поляків з Донбасу, польська Фундація «Свобода і демократія» вирішила хоч якимсь чином підтримати земляків в Україні. В рамках акції «Рятуймо поляків Донбасу» фундація розпочала збірку коштів. Допомога має бути направлена як особам, що проживають у зоні бойових дій на Донбасі, так і тим кільком десяткам поляків, які мігрували до Польщі і не мають засобів для життя – пояснює голова фонду, Міхал Дворчик.
За різними оцінками, у Донецькій, Луганській та Запорізькій областях проживає від 8 до 15-ти тисяч поляків.
Передача у звуковому файлі.
Лідія Залітач