2-го квітня виповнилося 10 років від смерті папи Івана Павла ІІ. Його понтифікат тривав 26 років і 5 місяців, а для поляків він був кимось більше, ніж тільки очільником Католицької церкви. З його впливом пов’язують історичні перетворення в Польщі наприкінці 20-го століття.
Про спадщину, яка залишилася після папи-поляка, розмовляли учасники дебатів у програмі Польське радіо-24: авторка книжок та інших публікацій про нього Дорота Кравчик і представник Центру думки Івана Павла ІІ у Варшаві Марцін Новак. Папа Іван Павло ІІ є патроном півтори тисячі шкіл і дитячих садків у Польщі. За даними Головного статистичного управління, торік було зареєстрованих понад 2300 установ, у назві яких є Іван Павло ІІ. Серед них – школи, вищі навчальні заклади, лікарні, фонди, товариства. І багато тисяч пам’ятників. Не бракує критичних голосів, що імені святого не слід вшановувати у такому просто аж фольклорному контексті. Дорота Кравчик згодна: негативні аспекти є.
– Хоч би з естетичних міркувань: деякі пам’ятники Іванові Павлу ІІ, справді, кошмарні і, безперечно, вони не будуть заохочувати – особливо молодих людей – до поглиблення знань про вчення людини, яку бачать на постаменті. Але важко було б заборонити людям це робити. У кожного своя вразливість і тепер уже, мабуть, треба дозволити на її виявлення. Свого часу, було під великим знаком запитання, чи варто так швидко і часто називати ім’ям Івана Павла ІІ все, що трапиться – школи, садки й інші установи. Звичайно, чим ближче було до смерті папи, тим більше було таких випадків – і тим більше людей цим обурювалося. А тепер, мабуть, це також створює певний простір, щоб пам’ятати про цю людину і згуртувати всіх, хто хоче продовжувати пам’ять у конкретний спосіб, досліджувати його навчання. Не забуваймо, що коли вже школа носить ім’я Івана Павла ІІ, то вона зобов’язана щось робити – і так відбувається.
Марцін Новак із Центру думки Івана Павла ІІ згодний з такою оцінкою:
– Ми не можемо заборонити висловлювати свої почуття, це зрозуміло. Треба старатися робити все, що в нашій силі: у таких установах, як Центр думки Івана Павла ІІ, але також в індивідуальному вимірі, щоб показувати й нагадувати, що Іван Павло ІІ був не лише великим поляком, не можна його ототожнювати лише з пам’ятником. Треба постійно входити з ним у діалог, конфронтуватися з його навчанням. На мій погляд, тепер, після 10-ти років, це завдання для нас: уже є багато пам’ятників, шкіл, установ, а тепер час зробити крок дальше – почати інтелектуально доповнювати ці емоції, почуття, які нас супроводили.
У нинішньому світі, коли всі поспішають, немає часу вивчати папські енцикліки. Не зроблять цього люди, які не відчувають глибокого зацікавлення. Але варто поширювати основні знання про папу-поляка – переконує Марцін Новак із Центру думки Івана Павла ІІ:
– Це те, чим ми займаємося в Центрі і стараємося виходити назустріч сучасній культурі. Маємо такий засіб, як ZiBaTePa – папську пошукову систему, аналогічну до ґуґл, де можна вписати слово, яке нас цікавить, і знайти різні фрагменти з навчання папи, які стосуються саме цього питання. Є аплікації на смартфони: щодня можна отримувати цитату на даний день, яка нас супроводитиме. Отже, є різні можливості: вистачить бажання не закривати все в бібліотеках – вони також важливі, але треба виходити у світ і показувати, що Іван Павло ІІ був дуже цікавим мислителем, цікавою людиною з оригінальним і глибоким поглядом на дійсність. У сучасному світі нам це дуже потрібне і ми в нашому Центрі впевнені: настав добрий момент повернути Івана Павла ІІ нам усім.
За опитуваннями Центру дослідження громадської думки, 94 відсотки поляків вважають, що пам’ять про Івана Павла ІІ надалі жива. На думку Дороти Кравчик, це – не порожня декларація.
– Хоча б на емоційному рівні вона є живою. Нема що приховувати: у нашому суспільстві всі знають, ким був Іван Павло ІІ – принаймні загально. У такому сенсі, ці понад 90 відсотків – цілком вірогідні. Проте, щодо поруляризації папської науки, – на мою думку, не можна цього робити надто нав’язливо, не варто на кожному кроці вживати його імені. Це дуже негативна практика. Багато молодих людей мені розповідало, що коли хтось із викладачів цитує, як Іван Павло ІІ висловився на таку чи іншу тему – це їх насторожує; таких випадків надто багато. Але дуже добре те, що робить Центр думки Івана Павла ІІ: варто створити простір, у якому людина знайде своє місце, бо в кожного інші потреби. Хтось захоче поглиблювати свої знання під оглядом суспільно-політичних зумовлень, впливу папи на Солідарність, а хтось інший – його особистого шляху до Бога. У випадку Івана Павла ІІ кожен може знайти таку сферу, про яку хоче дізнатися більше.
Саме таким є досвід роботи Центру думки Івана Павла ІІ, де функціонує осередок зустрічей «Перший поверх» – відзначив Марцін Новак.
– Простір зустрічей «Перший поверх», тут ми хочемо створити рамки для спільного діалогу людей різної вразливості, з різних сторін політичної, культурної сцени. Інший проект – «Діагноз культури»: на основі листів Івана Павла ІІ розмовляємо із запрошеними гостями про роль мистецтва. Маємо також «Скарб Солідарності». Хочемо, щоб це був простір пошани; цього вчив нас папа-поляк – без огляду на наші переконання, нашу історію, він завжди вмів відшукати в людині її тайну, скарб, прислухався до неї. Ми стараємося на щодень говорити про цінності, які були важливими для Івана Павла ІІ. Це – з Євангелія: гідність людини, правда, добро. Вони повинні бути для нас важливими, незалежно від того, чи ми є віруючими, чи ні.
PR24/Н.Б.