За останніми даними фонду «Перспективи», цьогоріч на навчання до Польщі приїхало понад 46 тисяч іноземних студентів, тобто на 28% більше, ніж минулого року. Найшвидше зростає кількість іноземних спудеїв зі Східної Європи, особливо – з України.
«Польща є привабливою країною і для навчання, і для працевлаштування, – каже аналітик Інституту публічних справ Андрій Корнійчук. Експерт зазначає – якщо ще кілька років тому рішення про навчання у Польщі, а потім – працевлаштування, приймалося спонтанно і було радше випадковим, то тепер можна говорити про свідомий вибір:
– Хоча, з досліджень деяких організацій вимальовується картина, що рішення про те, аби залишитися у Польщі на постійно, все ще є випадковим, то останнім часом іноземці приймають таке рішення свідомо. Для людей, які приїжджають сюди зі Східної Європи, Польща є привабливою країною. Польська мова, культура – зрозумілі та схожі до східнослов’янських. Вагому роль відіграє теж те, що дипломи польських вишів визнаються у всьому Європейському Союзі. Отже, почавши навчання у Польщі, можна його продовжувати в інших країнах ЄС.
Раніше до Польщі на навчання приїджали іноземці (особливо з країн колишнього СРСР, зокрема, України), які мали польське походження. Але ця тенденція змінюється, – наголошує Андрій Корнійчук:
– Раніше до Польщі приїжджали вчитися переважно мешканці Західної України, тобто теренів, близьких до Польщі в культурному плані. Адже тут маємо мішані польсько-українські сім’ї тощо. Але останнім часом це змінюється. Завдяки тому, що Польща виробила собі імідж країни, відкритої для іноземних студентів, сюди поволі почали приїжджати мешканці центральних регіонів України, а останнім часом – дедалі більше українців зі сходу. Думаю, що в майбутньому східних українців у Польщі буде щораз більше – адже ситуація у Східній Україні нестабільна, а польські виші пропонують різноманітні програми адресовані саме цій категорії студентів.
Якщо говорити про географію польських вишів, то серед українців раніше популярними були університети в Підкарпатському воєводстві, – каже експерт:
– Коли почалася хвиля популяризації Польщі як країни відкритої та приязної для іноземних студентів, чимало осіб поступало до вишів Люблина, Ряшева, загалом – Підкарпатського воєводства. Там чимало приватних вишів пропонувало програми для українських студентів. Натомість останніми роками, я б сказав, освітні пропозиції Польщі – краще висвітлені, українці назагал знають більше про те, що може запропонувати конкретний виш, і бачу, що вибір українських абітурієнтів зупиняється на «дальших» польських регіонах та містах. Наприклад, популярним став Вроцлав, який розпочав програму «Study in Wroclaw», «Навчайся у Вроцлаві».
Не всі студенти, які приїжджають на навчання до Польщі, володіють польською мовою, – наголошує Андрій Корнійчук. В цій царині, на його думку, великі виклики для польської інтеграційної політики:
– Якщо говорити про державні виші, то тут часто вимагається документ, який підтверджує знання польської мови. Приватні навчальні заклади до цього питання ставляться більш ліберально. Тому виявляється, що іноземні студенти мають неабиякі клопоти з польською мовою. На мою думку, мовна проблема є досить вагомою, бо пізніше, після здобуття освіти, вона стає перешкодою на польському ринку праці. Незнання мови ускладнює теж інтеграцію іноземців з польським суспільством.
У Польщі навчається 46 тисяч іноземних студентів, половина з них, нагадаємо, це українці. Експерт в цьому зауважує і переваги, і певні загрози:
– Бачимо, що ця група домінує. А це часом створює у польському суспільстві певні проблеми. Маю на увазі закиди, які можна почути на адресу українців, мовляв, вони забирають у поляків робочі місця і так далі. Чути теж побоювання – що ж станеться, коли ця група, понад 20 тисяч українських студентів, згодом масово увійде на польський ринок праці? На моє переконання, ці побоювання передчасні та необґрунтовані. Передусім, слід добре зінтегрувати ці дві групи. Пам’ятаймо, що міграційні виклики, перед якими стоїть Польща, – інші, ніж у випадку Німеччини чи інших країн ЄС. Насправді, дуже легко зінтегрувати українських громадян з польським суспільством, різниці тут – невеликі. А міграцію зупинити неможливо. Тому треба почати втілювати інтеграційні програми спочатку на рівні освіти, а потім – на ринку праці.
Що далі відбувається із випускниками польських вишів? Чи вони повертаються додому, в Україну, чи їдуть у пошуках праці (або подальшого навчання) далі на Захід, чи залишаються у Польщі? Як каже експерт, ця ділянка поки що не досліджена ретельно:
– В цій галузі маємо дослідницькі білі плями... Але дедалі більше організацій починає цікавитися, що далі відбувається із випускниками-іноземцями, котрі мають високі кваліфікації. Я можу розповісти про нещодавнє опитування іноземців. Серед запитань було й таке – які аргументи «за» і «проти» того, щоб залишитися у Польщі. Отже, переважна більшість теперішніх студентів вказала одну причину, щоб залишитися у Польщі – працю. А другий привід – щоб ця праця була добре оплачувана. Іноземці теж вказували на досить ліберальне міграційне законодавство (особливо у випадку громадян країн зі Східного партнерства).
Все вказує на те, що міграційне законодавство буде ще більш ліберальне – Міністерство праці та соціальної політики працює над проектом закону, який би дозволяв студентам-іноземцям працювати без додаткових дозволів на працю. Мають бути виконані такі вимоги: іноземці повинні навчатися у польських вишах і мати легалізоване перебування, а працювати вони б могли не довше, ніж рік, – пояснює аналітик Існтитуту публічних справ Андрій Корнійчук:
– У цьому випадку говоримо про людей, які починають працювати на підставі віз. Тобто законодавець вирішив вреглювати це питання – адже студенти, як правило, мають легалізоване перебування, а підставою їхнього проживання у Польщі є навчання, вони мають дозволи на тимчасове перебування (так звані карти проживання). Отже, додаткові дозволи їм не потрібні. Оскільки значною групою є українці, то цей закони їм спростить старт на польському ринку праці.
Запрошуємо послухати звуковий файл розмови
IAR/Яна Стемпнєвич