Право на приватність – одне з ключових прав людини у глобальному інформаційному світі. Кожен з нас рано чи пізно зіштовхується з зазіханням на це право і часто ми навіть не усвідомлюємо, що нашу приватність у нахабний спосіб намагаються порушити.
Зазіхання на це право відбувається щодня – нам пропонують надавати персональну інформацію скрізь: заповнювати анкети, у яких «обов’язковою» є інформація про вік, стать, сімейний стан, річний дохід і т.і., надавати персональну інформацію в Інтернеті, зокрема у соціальних мережах.
Мета збору такої інформації здебільшого комерційна – ці дані мають цінність для маркетингу. Часто за бонусні бали або можливість користуватися системою лояльності на АЗС ми «продаємо» свою приватність. Звісно, ніхто не зобов’язаний ділитися такою інформацією, але ж мало хто не піддається спокусі отримати знижку. Так само мало хто задається питанням: чи дійсно має надавати інформацію, яку від нього вимагають? - очевидно, що ні. У багатьох випадках просять набагато більше даних, аніж насправді потребують.
Золотим стандартом і правилом, яким слід керуватися – надавати тільки ту інформацію, яка необхідна для мети збору. Наприклад, при підписці на журнал, «обов’язковість» надати інформацію про те, який у Вас річний дохід або скільки дітей Ви всиновили – видається сумнівною (невідповідною меті збору інформації – підписці на журнал).
Найбільш загрозливим середовищем для персональних (особистих) даних нині є Інтернет. Питання законодавчого врегулювання захисту персональної інформації у всесвітній мережі європейці обговорювали вже не раз. Вирішальним для прийняття рішень став червень 2015 року.
Країни-члени Евросоюзу після трьох років переговорів щодо реформи системи охорони пересональних данних дійшли згоди. Ця подія відбулася у Люксембурзі 15 червня 2015 року на зустрічі міністрів юстиції держав-членів. Прийняте рішення дозволило розпочати переговори з Європарламентом, за результами яких мають бути сформульовані зміни, яких очікує законодавча система. Основна ідея реформи – контроль за тим, з якою метою персональні дані знаходяться у відкритом доступі.
Реформа системи обумовлена викликами часу, адже перша директива ЄС, яка регулює питання захисту персональних даних, датується 1995 роком і виглядає застарілою за умов швидкого і динамічного розвитку Інтернету.
Основними завданнями реформи є створення єдиних правил захисту персональних даних для ЄС, які б у максимально зручний для всіх сторін спосіб дозволяли б використання персональних даних, регулювали б питання їх обігу та знищення. Щодо останнього – мова йде передовсім про спрощення процедури знищення персональних даних, які перебувають у організацій-розпорядників на вимогу особи, якій вони належать. Ще одним важливим елементом реформи є наділення додатковими повноваженнями національних інституцій, які займаються захистом персональних даних. Це дозволить краще контролювати ситуацію і запобігати зловживанням.
Законодавче врегулювання – не єдиний крок, яким у Європі реформують захист приватності. Окрім права, важливим є розповсюдження ідеї про свідоме користування інтернет-ресурсами. Європейська комісія у просвітницьких цілях відзняла відео «Тримай під контролем свої персональні дані», яке ви можете переглянути на офіційному сайті або у YouTube.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=BgE4JpeDGR8
Європейський підхід до захисту персональних даних базується на відстоюванні прав особи, якій ці дані належать, тому дуже важливим є так зване «право бути забутим». Прикладом практичного застосування цього права є справа, у якій Європейський суд справедливості визнав, що відповідно до законодавства ЄС, Google має видалити «вашу» інформацію, якщо попросите, – детальніше читайте на шпальтах «The Telegrapf».
Проте, застосування «права бути забутим» на практиці експерти називають сумнівним. Тому головним інструментом захисту персональних даних, як і раніше, залишається свідомий підхід до їх розповсюдження.
Денис Іванов