У Польщі готуються уп’яте на офіційному рівні вшанувати пам’ять так званих «проклятих солдатів». Що ці вояки, окреслені не досить милозвучним для українського вуха словосполученням, значать у польській історії, та що це свято приносить у відносини між Польщею та Україною?
Першого березня в Польщі відзначають Національний день пам’яті «Проклятих солдатів». Польською мовою словосполучення «Zołnierze wyklęci» звучить стилістично дещо краще, проте саме такий переклад прийнявся в українські версії. Ідеться про тих солдатів, які в 1944–47 роках, коли в Польщі фактично йшла громадянська війна і було безвладдя, стали проти сформованого в СРСР комуністичного уряду. Після остаточної перемогу комуністів цих солдат осудили, а частина з них втекла на Захід, тому кілька десятиліть епохи соціалізму пам’ять про них була витерта з офіційної польської історії. У комуністичній Польщі «Проклятих солдатів» засуджувано на табори, ув’язнення та смертну кару — говорить професор Антоні Дудек з польського Інституту національної пам’яті. Ця установа займається дослідженням вироків проти солдатів, які видавалися до 1956 року, тобто до повалення культу особи Сталіна.
— На основі наших дотеперішніх обрахунків можемо зробити висновок, що з політичних причин вироки видані чотирьом тисячам людей, більшість рішень видали при цьому так звані «Військові районні суди». Це були спеціальні структури судочинства, у яким підпорядковані владі судді видавали потрібні рішення. Цікавий факт: значна частина цих суддів не закінчила класичних юридичних факультетів, це були люди, які закінчили кількамісячні курси в спеціально створеній Військовій офіцерській судовій школі. Часто було так, що ці люди навіть не мали атестату зрілості. Тому зрозуміло, що вони видавали вироки згідно з очікуванням апарату безпеки, — наголосив він.
Як додає Антоні Дудек, далеко не всі рішення, зокрема про смертні вироки, вдалося виконати: за підрахунками Інституту національної пам’яті, з-посеред 4 тисяч вироків виконано 40 відсотків. Частині вояків розстріл заміняли на довічне ув’язнення: однак більшість вояків, що вийшла на волю в 1956 році після «десталінізації», була виснажена жахливими умовами у тюрмах.
Під назвою «прокляті солдати» сховане немале число вояків Армії Крайової, Національних збройних сил та організації «Вільність і незалежність». Як вказує проф. Анджей Пачковський, комуністи в кілька етапів намагалися боротися проти підпілля: спершу вояків треба було «виманити» з лісів та криївок, частину вояків комуністи хотіли переманити на свій бік:
— Більшість тих, хто вийшов з підпілля на початковому етапі, розкривав свою конспіраційну діяльність у роки Другої світової війни, а не в часи боротьби з комуністами. Було дуже мало дійсних солдатів конспірації. Пізньої осені 1945 року цей період закінчився, комуністична влада вирішила, що більше їй не вдасться нікого виманити з лісів і вирішила боротися проти цих людей військовими методами, — наголосив він.
У Польщі напередодні Дня «проклятих солдатів» відбувається низка урочистих заходів, країна святкує цей день на офіційному рівні п’ятий раз. Керівництво Міністерства національної оборони Польщі офіційно розпочало відзначення пам’яті про незламних солдатів 22 лютого, тоді міністр національної оборони Польщі Антоні Мацєревич підписав документи відносно почесного мундира «проклятих солдатів». За словами міністра, це знак поваги за їхні зусилля і пожертву, завдяки яким збережено незалежність Польщі:
— Так, як існування незалежної польської держави рятувала Католицька церква, як рятував уряд у вигнанні, так третьою силою були саме «прокляті солдати», які показали, що збройна боротьба проти загарбника завжди раніше або пізніше принесе перемогу, — наголосив він.
У пам’яті про «проклятих солдатів» є ще одна вагома сторінка - українська. Якщо польська влада в останні роки вирішила зробити ставку на повну героїзацію цих людей, то для багатьох родин українського походження вони навряд чи стануть героями: так звані післяаківські формування активно боролися до 1947 року проти УПА на польсько-українському прикордонні (хоча часом і співпрацювали, як-от під час спільної акції проти комуністів у Грубешеві). Ще 2011 року, після початків офіційного святкування Дня «проклятих солдатів» Климентій Федевич на порталі Zaxid.net писав:
Сучасне польське суспільство фактично використовує боротьбу польських патріотів за свободу країни як індульгенцію за всі їхні дії, включаючи злочини проти людяності, які супроводжують будь-яку збройну боротьбу, особливо партизанського типу.
Хоча і в самій Польщі не бракує голосів того, що серед «проклятих солдатів» були не тільки герої, але й відверті злочинці, їхній культ у країні приймається. Підтвердження тому — те, що кресові середовища в Польщі все частіше посилаються на введення пам’яті про проклятих солдатів до польського канону пам’яті як взірця для постульованого ними встановлення пам’яті про Волинську трагедію як геноцид.
Ігор Ісаєв