Офіційна інформація про авіакатастрофу під Смоленськом прозвучала 10 квітня 2010 року о 09:26 ранку варшавського часу. Її озвучив речник Міністерства закордонних справ Польщі Пйотр Пашковський. Півтори години раніше на летовищі «Сєвєрний» у Смоленську приземлився літак ЯК-40, на борту якого були журналісти. Напередодні 10 квітня до Смоленська приїхали теж близькі жертв НКВС вбитих 1940 року, були представники російської правозахисної організації Меморіал та російськовї влади. Усі зібралися на військовому цвинтарі у Катині, де мала відбутися урочиста панахида за душі жертв Катинського злочину. З місця подій, вже після того, як з’явилася інформація про катастрофу під Смоленськом, повідомляв кореспондент Польського радіо Вітольд Банах:
- Ієрархи церков почали спільну молитву за душі загиблих у катастрофі. Кілька хвилин тому Яцек Сасін із Секретаріату президента Польщі офіційно підтвердив трагічну інформацію і попросив про молитву за тих, хто так трагічно завершив своє паломництво до місця страти польських в’язнів, закатованих НКВС. Богослужіння почалося звуком підземного дзвону, який мав почати панахиду за жертвами Катинського злочину. Сьогодні його звучання нагадало про трагедію поляків 70 років тому, і тих, хто на вшанування до Катині не доїхав.
Коли трагічна звістка дійшла до Польщі, у багатьох місцях почали з’являтися біло-червоні прапори з траурною стрічкою. У Варшаві, перед Президентським палацом, а потім – і на найбільшій площі столиці, імені Юзефа Пілсудського, почали збиратися люди. Варшав’яни приносили лампадки та біло-червоні стрічки:
- Це був такий поклик серця, щоб прийти сюди і тут бути. Мені здається, що місце кожного поляка є саме в цьому місці.
- Це неймовірно страшна інформація, яку я почув сьогодні вранці, дуже сумна... Думаю, що так як кожен американець буде пам’ятати, що він робив в день смерті президента Кеннеді, так само ми пам’ятатимемо, що то був за день 10 квітня 2010 року.
Сьогодні, сім років після смоленської катастрофи, варшав’яни так згадують день 10 квітня:
- Пам’ятаю, що ми увімкнули телевізор... навіть якось випадково... і дізналися про це.. Нам було важко повірити в те, що сталося. Ви знаєте, я не належу до прихильників теорії змови, але ця страшна символіка просто вражає: спочатку вбивство наших польських офіцерів в Катині, а тепер – цей літак з нашим президентом... Це якийсь жах. Це якийсь жорстокий - якщо можу так сказати – жарт історії.
У цій передачі згадаємо людей, котрі загинули у смоленській катастрофі. Це була політична еліта Польщі, державні й громадські діячі, на чолі з президентом Лєхом Качинським. Пригадаймо, яким було його бачення Польщі та її місця у Європі:
- Польща є в Європі. Але Польща жодним чином не може втратити двох рис. Перша – глибоке відчуття власної ідентичності. А по-друге – глибокого відчуття своєї єдності. Я завжди наголошую на одному, тому що це моє головне послання: чи у Кракові, чи у Варшаві, чи у Мєндзиздроях, Польща скрізь одна.
Марія Качинська летіла 10 квітня до Смоленська не тільки як Перша Леді Польщі. Там, під Катинем, від пострілу службовця НКВС, загинув один з братів її батька. Ця подорож була для неї дуже особистою. В архіві Польського радіо збереглася розмова з Марією Качинською після виходу на польські екрани фільму Анджея Вайди «Катинь» (2007 рік):
- Не всі знають про ці трагічні події, про цю драму. Ця прем’єра була для мене дуже емоційною, тому що ми були в Катині, і бачили ці місця. І це просто неуявимо, через що пройшли ці люди, їхні сім’ї, і на яку долю приречено поляків.
Одним з пасажирів трагічного рейсу був теж Анджей Пшевозьнік, секретар Ради охорони боротьби та мучениства. Пшевозьнік активно включався у відкриття польських військових цвинтарів, зокрема, в Катині, у Харкові та в білоруському селі Мєдноє. Історик наголошував, що документ, який підписав у 1940 році Сталін, і в якому був наказ про розстріл в’язнів-польських громадян, взятих до неволі після агресії Радянського Союзу на Польщу, що цей документ дав початок катинському злочину:
- Без сумніву, це смертний вирок, підписаний представниками найвищої державної та політичної влади Совєтського Союзу. Вирок на громадян іншої держави, на полонених, котрі загинули тільки тому, що були – і це, зрештою, з’являється в обґрунтуванні вироку – ворогами Совєтського Союзу.
Сім років тому, у смоленській катастрофі, загинув теж голова Інституту національної пам’яті Польщі Януш Куртика. У 2007 році його було нагороджено українським орденом «За заслуги» третього ступеня. Цю відзнаку Януш Куртика отримав за внесок у розвиток польсько-українських взаємовідносин та популяризацію історії. Коли Януш Куртика десять років тому отримував орден, він наголосив на тому, що ІНП робить все, щоб віднайти історичну правду, адже тільки правда може наблизити народи.
- Був час, коли наші предки використовували свою відвагу один проти одного. Був час, коли між польським та українським народами пролилася кров. Але елементом пам’яті теж повинні бути такі події, які дозволяють нам повертатися до минулого, які дозволяють будувати майбутнє.
96 пасажирів, 96 біографій. Сьогодні їх згадують та вшановують їхню пам’ять. Вперше врочистості пов’язані з річницею смоленської катастрофи відбуваються на державному рівні.
IAR/Я.С.