У четвер, 13 липня, у Варшаві, в приміщенні Конфедерації польських працедавців «Левіатан», після засідання Ради суспільного діалогу, в котрому взяла участь міністр родини, праці і суспільної політики Ельжбєта Рафальська, було підписано Маніфест майбутнього праці, що описує ситуацію на сьогоднішньому ринку праці у Польщі і виклики, перед якими він опинився. Пропонуємо Вашій увазі короткий звіт з цієї події.
Президент Конфедерації «Левіатан» Генрика Бохняж, що зараз очолює Раду суспільного діалогу, розповіла про зустріч цього органу:
– Сьогодні, власне, ми розмовляли про щось таке, що, гадаю, для всіх […] є неймовірно важливим у нашому житті: праця, її майбутнє, майбутнє наших дітей – це те, чим ми займаємося. Ми сьогодні розмовляли про це разом з представниками Ради ринку праці. Гадаю, що всі ви берете участь в тому, що у даний момент на ринку праці радикально змінюється. І ми би дуже хотіли бути до цього готовими і аби ми не сприймали цього як загрозу, як щось погане, але щоб ми самі створили таку можливість у цьому новому світі, з якого, просто, не втекти. Це світ штучного інтелекту, роботів, автоматики. Аби ми добре себе з огляду на це почували. І це можливо. А робота працедавців і представників працівників у зв’язку з цим питанням надзвичайно важлива, отже, ми намагатимемося освоїтися з цією темою. Отже, напевно в рамках Ради суспільного діалогу ми продовжуватимемо розмовляти.
Іншою учасницею засідання Ради суспільного діалогу була міністр праці, родини і суспільної політики Ельжбєта Рафальська. У листопаді вона очолить цей орган. Міністр розповіла про бачення майбутнього праці, яке вона поділяє:
– На тему майбутнього праці з’явилося чимало гіпотез, котрі визначали бачення ринку праці у майбутньому. Це надзвичайно важлива тема, оскільки вона стосується наших екзистенційних потреб. Ми маємо певні демографічні процеси, як старіння суспільства, наплив іммігрантів, збереження єдності Європейського Союзу, технологічну революцію, автоматизацію процесів, котрі мають свої відчутні наслідки для людини, що завжди хоче мати стабільну добре оплачувану працю і певне майбутнє. Унаслідок цих глобальних процесів змінюється суспільний контекст праці. Хоч її основна роль, тобто здобування засобів для життя, залишається незмінною, змінюються її форми та умови її виконання. Динамічні зміни, що відбуваються в економічному та суспільному середовищі, впливають як на структуру організації праці, способу її виконання, так і на суспільний діалог. І в цій ситуації посилюється роль творчих професій, таких, що вимагають нестандартних дій, за рахунок професій, що часто спираються на повторювальні або схематичні дії.
У зв’язку з цим, каже міністр, завданням уряду є те, аби нові технології були ключем до успіху, а не перешкодою на ринку праці.
– Ми, отже, мусимо у ширшому контексті подивитися на стимулюючий економічний розвиток, що створює нові робочі місця, і боротися не лише із рівнем безробіття, але також із явищем так званої групи бідних працевлаштованих осіб. Існування цієї групи зменшує рівень безробіття, поліпшує економічну ситуацію фірм, але створює нові проблеми. Отже, вирішення цих проблем неможливе без активної державної політики та, зокрема, політики створення інструментарію, що заохочує до створення нових робочих місць, змін у системі освіти та пристосування освіти до потреб ринку. Гадаю, що це ключові аспекти для вирішення згаданих проблем, і передусім, не кажучи вже про професійну освіту, йдеться про освіту галузеву – таку, що враховуватиме майбутні потреби ринку праці. Також це зростання витрат на освіту і державні інвестиції в поліпшення якості життя. Отже, тут йдеться про систему охорони здоров’я, науку, житлове будівництво, культуру, постійне підвищення кваліфікації – настільки важливе, адже без нього, напевно, ми не можемо бути постійно присутніми на ринку праці. А також підвищення рівня зарплатні у традиційно низькооплачуваних галузях. А також зміна податкової системи, у тому числі – введення більших пільг для людей із низькими прибутками: це і збільшення неоподаткованого мінімуму, створення житлових пільг і пільг для людей, що знімають квартири.
Міністр Рафальська розвіяла також побоювання, пов’язані зі змінами, що протягом останнього року проводило її відомство:
– Чимало осіб, що виступають проти активної ролі держави, мають визнати, що всупереч побоюванням збільшення мінімальної зарплатні – хоч би оте минулорічне збільшення на 8% – або введення програми 500+, не уповільнило економічного зростання, а навпаки – ми мали й продовжуємо мати зростання ВВП, падіння рівня безробіття, збільшення надходжень до державного бюджету, а підприємці проявляють більшу схильність до інвестування. Також і побоювання про зростання рівня професійної пасивності жінок не підтвердилися реальними показниками, зокрема на основі даних про зареєстроване безробіття за даними Дослідження економічної активності населення (BAEL).
Як, отже, все це виглядає на ринку праці сьогодні?
– Показник працевлаштування населення у продуктивному віці, тобто у віці від 15 до 64 років, склав у першому кварталі 2017 року 65,4% та зріс на 1,7% у порівнянні до аналогічного кварталу минулого року. Кількість осіб, що працюють, склала понад 16 млн 281 тис. осіб і зросла на понад 269 тис. у порівнянні з 2016 роком. Це найбільша кількість працевлаштованих осіб у Польщі. Рівень безробіття у Польщі згідно з Дослідженням економічної активності населення (BAEL) склав 5,5% у порівнянні з 7,1% роком раніше. Окрім цього, ми фіксуємо – це також важливо, бо це завжди було вадою польського ринку праці, але не лише польського, бо так само було в Європі – зменшення рівня безробіття серед молоді. Показник безробіття серед осіб до 25 років склав у Польщі 13,9%, тоді як у Європі складає 16,7%. А рівень зареєстрованого безробіття – це дані, оприлюднені Головним статистичним управлінням – на кінець червня склав 7,2%. Натомість, перспективи подальших змін на ринку праці дуже оптимістичні.
Президент Конфедерації «Левіатан» Генрика Бохняж і міністр праці Ельжбєта Рафальська, разом із іншими представниками працедавців, підписали Маніфест майбутнього праці. А його текст представив заступник генерального директора Конфедерації «Левіатан» Ґжеґож Бачевський. Цей тест, що визначає стан сучасного ринку праці, його перспективи, а також завдання для працедавців і працівників, розпочинається наступною констатацією:
– Четверта індустріальна революція змушує до створення нового порядку на ринку праці. Межі між відомими сьогодні галузями знання і технологій зникають, з’являються цілковито нові виміри у бізнесі і суспільстві. Людську працю в багатьох сферах починають виконувати роботи, комп’ютерні програми і додатки. Ринок потребує щораз менше робочих рук, натомість як лавина зростає попит на непересічні розуми. Перед мільйонами працівників з’являється виклик нового визначення свого місця на ринку праці. Найважливішим виявляється вміння невпинного здобування нових вмінь, всебічність, еластичність і швидкість реакції. Унаслідок демографічних тенденцій зменшується кількість осіб у продуктивному віці, а збільшується частка старших працівників. Разом з цим стає більш довготривалою наша спроможність зберігання професійної активності, через що праця виявляється благом, що вимагає захисту. Держави вдаються до протекціонізму в ім’я захисту робочих місць. Проте, саме відкритість економік сприяє розвиткові технологій, людського капіталу, інвестицій і інновацій, і дає шанс на зростання продуктивності і заробітної платні.
Антон Марчинський