Християни західного обряду вже увійшли у період Різдвяних свят. Вірні східно-християнських звичаїв до Різдва готуються. Тож це – добрий момент, щоб розповісти про святкові елементи й порадити, як провести святкові дні без метушні.
Звідки взявся звичай прикрашати ялинку і як святкувати ЕкоРіздво? Еко - тобто без ялинки? А якщо з, то з якою?
На ці запитання шукатиму відповідей у розмовах з гостями Польського радіо.
У Польщі декорування ялинки можна назвати молодою традицією – вона з’явилася на зламі XIX-XX сторіч. Нова мода спочатку прийнялася у містах, у селах залишався звичай декорувати галузку сосни чи ялинки, яку вішали під стелею. А чим її прикрашали – запитую Бартоша Роботицького з Державного етнографічного музею у Варшаві:
- Горіхами, яблуками, а навіть мальованими яйцями (це не були писанки, які асоціюювалися з іншим важливим святом). Згодом ці прикраси перенеслися на ялинку. Деревце мало глибоку символіку. Це, передусім, відродження, зелений колір давав надію. Якщо ж говорити про символіку окремих декоративних елементів, то горіх, наприклад, мав запевнити нам здоров’я. Яблука – це теж здоров’я, причому яблука пов’язували з конкретним органом – горлом. На святкове деревце вішали теж пряники, святкові тістечка, які наповнювали ароматом увесь дім. Отже, горіхи, яйця, пряники та яблука – це те, що вішали на ялинку від самого початку, коли вона з’явилася у польських оселях. А згодом з’явилися паперові ланцюжки. Причому їх вішали тільки заможні міщани.
А коли з’явилися скляні іграшки?
- Вже під кінець XIX століття з’явилися синтетичні матеріали, завдяки яким можна було зробити «дощик», у Польщі ми називаємо його «ангельським волоссям», а давніша назва – «павутиння». Павутиння теж мало приносити щастя господарям цього дому. У міжвоєнний період у Польщі почали нарікати, що ялинку прикрашають «мотлохом», тобто скляними іграшками. Вважалося, що гарно на святковому деревці виглядають прикраси із соломи. Зауважу, що нині є теж такий тренд.
Звичай прикрашати ялинку прийшов до Польщі з Німеччини, а чи є ще якийсь інший родовід цієї традиції?
- У Польщі є така ґуральська легенда, тобто легенда польських горян. Отже, згідно з нею, лісові звірі дізналися, що народився Ісус Христос, і захотіли його привітати. Усі побігли до тих ясел, де він народився. А ведмідь взагалі вирішив обдарувати малого Ісуса подарунками. Він вирвав з корінням якусь сосну і теж побіг. По дорозі ведмідь мусив перейти через потічок, маленьку річечку. Коли переходив, то ялинка впала у річку, а на її гіллі позамерзали краплинки води, які засвітилися як зірочки. І тому ялинка повинна сяяти і світитися.
Отже, згідно з традицією та легендою, на Різдво у наших оселях з’являється прикрашена ялинка.
А тепер від легенди перейдемо до сучасності. Яку ялинку варто купувати? Живу чи штучну? Запитую, в конексті впливу нашого рішення на екологію, нашого наступного гостя Славека Бжузека з фонду «Наша земля».
- Якщо хтось має якісну штучну ялинку – нічого поганого в цьому немає. Мої батьки, наприклад, користувалися однією ялинкою якісь 35 років. Натуральна або іншими словами - жива - ялинка має, звісно, інші переваги. Це запах свят, ефірні олії теж іонізують повітря. Натомість варто пам’ятати – щоб виростити таку середньої величини ялинку, треба використати величезну кількість води та електроенергії. А якщо ми купуємо деревця, привезені з-за кордону, то до цього додаймо ще забруднення повітря викидними газами. До Польщі потрапляє багато ялинок з Данії. Там оці наші різдвяно-новорічні ялинки вирубують ще у червні, коли деревця мають найпривабливішу форму. Після цього деревця потрапляють до холодних камер. У цих камерах вони проводять півроку, причому не забуваймо, що для охолодження потрібна електроенергія. Згодом деревця долають тисячі кілометрів і опиняються у Польщі. Підсумовуючи сказане, варто питати продавців звідки походить ялинка. Найкраще, звісно, купувати вітчизняний продукт, а ще найкраще – вибирати ялинки з ареалів, де їх так чи інакше би зрізали. Альтернативою до зрізаної ялинки є деревце з корінням. Таку ялинку можна навесні засадити. Після свят найкраще цю ялинку тримати у холодному місці, а у березні-квітні посадити деревце.
Фонд «Наша земля» проводить акцію ЕкоРіздво. У чому саме вона полягає?
- Здається, що ми надто віддалилися від суті свята, і до того ж – дуже конкретного свята, Різдва. Адже Різдвяні свята мають велике значення для нас, християн. Cаме тоді народжується отой малюк, котрий візьме на себе певний тягар замість нас. З одного боку, цей день нас повинен схилити до роздумів над суттю людського спасіння, а з другого – дати надію, адже починаючи від Різдва день стає щораз довшим. Натомість коли подивитися на сучасні свята, то бачимо головно форму, упаковку, а не зміст.
Додам, що цих упаковок – багато, адже поляки на загал, люблять обдаровувати своїх близьких великою кількістю подарунків.
- Якщо ми усвідомимо, що 30% річного обороту у всій торгівлі приносять ці магічні три тижні грудня, це показує вагу різдвяних свят для усієї економіки. Але з другого боку, напрошується запитання – а якби ми святкували Різдво трішки по-іншому, не так його комерціалізували, чи економіка країни зазнала би великих збитків? Звісно, ми би купували менше у святковий період, але розподілили би покупки на весь рік.
Зверну увагу, що різдвяні покупки – це не тільки подарунки під ялинку. Ми купуємо теж багато їжі, продуктів. Незважаючи на те, що живемо в такий час, коли в крамницях все є, і не треба робити запаси як за комунізму, коли щось «кинуть» на прилавок – треба брати.
- Я не розумію цього феномену. Зізнаюся, що сам по собі бачу - коли наближаються свята, починаю запасатися харчами. Не знаю, чи є таке поняття як національний характер, але полякам притаманна така риса, влучно описана у приказці «zastaw się a postaw się» (дарма, що ноги босі, аби шапка набакир). Можливо, це відлуння періоду, про який ви згадували, коли у часи Польської народної республіки полиці крамниць були порожні і щоб зробити святковий стіл, треба було провести надскладні логістичні операції. Цей період найкраще пам’ятають наші батьки. Але навіть тепер, коли крамниці заповнені товарами що аж очі розбігаються, ми теж купуємо – бо акція і можна було купити більше за менше і так далі. Коли ж минають свята – залишаємося з горою продуктів, нікому не потрібних подарунків і починаємо задумуватися – чи було варто.
Чи є дані – скільки їжі марнується у святковий період?
- Це важко перевірити саме у святковий період. Натомість дані, які походять з Польських банків харчів, показують, що у Польщі щороку марнується близько дев’яти мільйонів тон харчів. Гадаю, що значна частка з цього – це «заслуга» святкової гарячки. Запитання – як цьому зарадити? Відповідь – проста, треба все робити з поміркованістю. Польська традиція говорить про 12 свят-вечірніх страв. Але кожен з нас знає, що коли спробує хоча б по одній ложці всіх страв – то вже буде занадто. Тому не варто робити аж стільки страв. Інша справа, що більшість святвечірніх страв можемо з’їсти наступного дня свят, тобто на саме Різдво. Але знову ж – поляки мають якусь таку ментальну пороблему, що святвечірні страви є пісними, а на Різдво треба ж скоромного попоїсти. Тому купуємо із запасом різноманітні ковбаси, шинки. Я ж пропоную розпланувати їжу, продумати скільки і чого нам буде потрібно, краще купити менше, але кращої якості продуктів.
Коли говоримо про марнування їжі, то ж це не тільки зайвий йогурт чи скибка шинки... але й все, що стоується виробництва цих продуктів.
- Це передусім величезна кількість води та електроенергії. А якщо говоримо про марнування м’яса, то варто сказати про безсенсовне вбивання таврин. Адже тварин розводять саме для того, щоб ми мали смачну ковбасу, шинку і так далі. Тоді, коли ми викидаємо цю шинку на смітник, то позбавлення життя такої тварини втрачає сенс. І ще один, а може найважливіший аспект марнування їжі – етичний. Подумаймо, що багато людей у світі не мають що їсти.
Czwórka/Яна Стемпнєвич