Люди, які виходили з цієї зустрічі, що відбулася у надвечір'я 8 січня, а закінчилася на світанку наступного дня в домі Малґожати Давидюк — іконописиці і реставраторки творів сакрального мистецтва родом з Підляшшя, — говорили: цікава, крута, неймовірна, класна, потрібна тощо... Перемишльська художниця уже вп'яте запросила до свого дому в центрі міста понад сотню людей — поляків і українців, для того, щоб вони спільно поколядували.
Чому вона це робить і як це було цього року — слухайте далі...
Малґожата Давидюк:
— Прибувши до Перемишля 20 років тому я собі подумала: яке ж чудове місто, які ж чудові люди — і поляки, і українці, але чомусь не вміють знайти спільну мову. І вже тоді я вирішила, що колись спробую щось із цим зробити.
І вже п'ять років організовую в себе вдома спільне колядування.
На мою думку, польсько-українське питання в Перемишлі полягає у тому, що люди не знають один одного. Тому варто випити келих вина, заспівати, поговорити про те, що нас об'єднує, — і на цьому акцентувати.
Можливо, я стану для когось прикладом? Хай для 2-3 людей — це вже багато...
Учасник:
— Ми тут всі рівні. Тут не важливо, хто є ким. А діапазон гостей — дуже широкий: це різні люди — за професією, за соціальним, за майновим статусом, за віком — від маленьких до стареньких. Тут є і ВІП-персони міста і прості пенсіонери, журналісти, лікарі, священики обох конфесій, тут не важливо, чи ти ходиш до костелу, чи до церкви..., чи ти поляк, чи українець. Малґося не представляє своїх гостей, не називає їхніх посад, вона немає сценарію, а всі знають, що треба робити...
Малґожата Давидюк:
— Я запрошую сусідів, свої друзів, друзі запрошують своїх знайомих... Завжди запрошую мера міста, цього року є заступник старости Перемишльського повіту, чому я дуже-дуже рада. Є і гості з Ряшева. Знаєте, що? Я думаю, що саме ми, художники, можемо щось зробити для того, щоб було нормально, щоб наше місто процвітало, щоб до нас приїздили туристи... Оскільки політиком це не вдається, то може їм треба допомогти?
Винятково називаємо одного гостя: Марек Кудла, віце-староста Перемишльського повіту:
— Я тут уперше, але я багато доброго чув про ці спонтанні зустрічі... Тут, до речі, чимало моїх знайомих... І я під великим враженням від цього колядування... Ми ж всі зараз відзначаємо Свята... Щоправда, у нас вони почалися раніше, ніж у християн східних конфесій, та все ж... Ми всі під піддаємося їхньому настрою.
Особливе велике враження на мені справили.... Ну, як це називається? А, щедрівки..., які виконав гурт “Троєзілля” зі Львова. Я знаю чимало виконань різдвяно-новорічних пісень, я з дитинства живу в Перемишлі, але таких ще не чув...
Учасник:
— Так, такі зустрічі дуже потрібні, зокрема в наш час, коли, на жаль, дехто, спекулюючи подіями з минулого, намагається нас пересварити. Це ж нікому непотрібно... Потрібно пробачити й забути, і жити далі, розвиваючи наші міста і країни... Війна нікому ж не потрібна...
У підготовці різдвяної зустрічі беруть участь усі працівники майстерні реставрації пам'яток сакрального мистецтва, керівником якої є Малґожата Давидюк. Таким чином вона, як сама каже, вчить своїх працівників, що треба вийти до людей, не зосереджуватися лише на собі й своїй родині. Бо тоді, коли ти робиш щось для інших, для суспільства, ти можеш вважати себе патріотом, — каже іконописиця.
І ще, як зізналася нам по секрету, вона влаштовує це спільне колядування (учасниками якого є понад сотня людей,) насправді тому, що після цієї зустрічі їй протягом трьох днів не треба вмикати опалення і таким чином просто економить кошти утримання великого будинку...
Запрошуємо прослухати звуковий файл
Галя Леськів, Наталя Бень і Антон Марчинський